про залишення позовної заяви без руху
26 березня 2024 року м. Рівне №460/2645/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок,
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок.
Ухвалою суду від 13.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В ході розгляду справи судом встановлено, що даний позов був поданий позивачем після закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Так, частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вказана норма кореспондує із частиною 1 статті 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Водночас особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження, є протиправна, на думку позивача, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як самостійно зазначає представник позивача, частковий розрахунок при звільнені з позивачем був проведений 21.08.2023.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід врахувати висновки Верховного Суд, викладені у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, які полягають у наступному (дослівно):
"Звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів)."
Відтак, строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав та інтересів. При цьому реалізувати своє право на звернення до суду протягом одного місяця позивач може після фактичного розрахунку за кожною складовою грошового забезпечення.
З матеріалів справи встановлено, що розрахунок при звільнені позивача був проведний 21.08.2023, а з позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні надійшов до суду 06.03.2024, тобто поза межами визначеного строку.
Наведене свідчить про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.
При цьому, разом із позовною заявою не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, як того вимагає частина 6 статті 161 КАС України.
Також, позивач до адміністративного позову не додав доказів сплати судового збору, натомість зазначив у позовній заяві, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.1, 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Однак, доказів того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі вказаних норм, суду не надав.
Більше того, суддя також враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ.
Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
З огляду на підстави та предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку, що така виплата, як середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не входить в структуру грошового забезпечення та, відповідно, не є «заробітною платою» в розумінні Кодексу законів про працю України. Оскаржені діяння відповідача зумовлені невчасним розрахунком при звільненні особи з публічної служби.
Отже, за таких обставин судовий збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону).
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09 листопада 2023 року № 3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року встановлений в розмірі 3028 гривні.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, пред'явлену у даному позові вимогу майнового характеру і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024, то загальна сума сплати судового збору за адміністративний позов майнового характеру становить 8025,75 грн грн.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску;
доказу сплати суми судового збору у розмірі 8025,75 грн. (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 171, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя С.М. Дуляницька