Справа № 400/524/24
26 березня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 (вх. №ЕС/11211/24) по справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Миколаївського окружного адміністративного суду 18.01.2024 надійшов позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні висновку (згідно додатку 4) і доповіді (згідно додатку 3) згідно із Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженим наказом Міністерства оборони №45 від 25.01.2023;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 05.06.2023 про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , а також надані додаткові докази до даної позовної заяви, оформивши висновок і доповідь, та направити їх до Міністерства оборони України.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що вона є донькою загиблого 05.06.2022 сержанта ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 16.06.2022. На початку березня 2022 року ОСОБА_3 було мобілізовано, та під час проходження військової служби 05 червня 2022 року він загинув внаслідок мінно-вибухової травми. По факту загибелі ОСОБА_3 , позивачка звернулася 19 вересня 2022 року із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 про отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022.
02 березня 2023 року позивачка отримала повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 лютого 2023 року вихідний № 318/2, згідно зі змістом якого, 11 лютого 2023 року Міністерством оборони України, затверджено протокол засідання Комісії Міністерства оборони України № 2/д від 10.02.2023, розглянувши надані документи, Комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги позивачці відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження фактів спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність спільних прав загиблим ОСОБА_3 та доказів та обов'язків між позивачем та перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_3 , зокрема судового рішення про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
05 червня 2023 року позивачка після доопрацювання звернулась до Міністерства оборони України через Вознесенський територіальний центр комплектування з заявою на виконання рішення від 28.02.2023 № 318/2 про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, про надання доказів на підтвердження спільного проживання, ведення господарства та наявності спільних прав та обов'язків між нею та загиблим ОСОБА_3 та перебування на його утриманні.
Листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20 липня 2023 року за вихідним № 1600/2 позивачці було повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 були повернуті її документи щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.02.2023 №2/д встановлено, що без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що вона була членом сім'ї загиблого сержанта ОСОБА_3 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків) або перебували на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні), неможливо встановити її право на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у зв'язку з чим документи були повернуті на доопрацювання.
Підстав надавати на розгляд комісії інші документи, що не передбачені Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, немає.
Враховуючи висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №539/4118/19, позивачка не має можливості в судовому порядку встановити факт, що має юридичне значення, а саме факту її перебування на утриманні свого батька ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , у порядку цивільного судочинства.
На момент звернення позивачка із заявою в 2022 році про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку загибеллю військовослужбовця (батька), наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 за №45, яким затверджений Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, не був чинний, оскільки набрав чинності тільки 31.01.2023. Таким чином у спірних правовідносинах, при поданні позивачем заяви, слід керуватися положеннями Порядку № 975, які визначають порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у мирний час.
ОСОБА_2 в своїй позовній заяві наголошує на тому, що на момент загибелі батька їй не виповнилось 23 років та вона була студенткою в ПВНЗ «Міжнародний класичний університет імені П.Орлика». Власної сім'ї не має (не мала), неодружена. З 01.09.2019 по 30 30.06.2021 - позивачка вступила до Чорноморського національного університету імені Петра Могили. 04.10.2019 - 31.07.2021 - вступила до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Враховуючи вище викладене, з моменту початку карантину студенти частково мали змогу навчатись денно, тому були переведені на дистанційне навчання, в тому числі це стосувалось і позивачки. 31.08.2021 позивачка вступила до Міжнародного класичного університету імені Пилипа Орлика. 30.06.2023 отримала Диплом магістра. За час навчання з 2019 по 05.06.2022 (дата загибелі ОСОБА_3 ) позивачка перебувала на повному фінансовому забезпеченні у свого батька ОСОБА_4 .
Крім того, позивачка була зареєстрована з померлим батьком в одному будинку та разом проживали на період дистанційного навчання та після повномасштабного вторгнення рф на територію України. Тобто, вона завжди перебувала на повному утриманні свого загиблого батька.
Позивачка не погоджується з доводами відповідача про те, що її документи для призначення одноразової грошової допомоги були у встановленому порядку повернуті на доопрацювання та зазначає на встановлену процедуру призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України.
Розпорядженням голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 №2/02-10 справу №400/524/24 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду як найбільш територіально наближеного, оскільки неможливо здійснити автоматичний розподіл судових справ між суддями. Всі діючі судді Миколаївського окружного адміністративного суду подали заяви про самовідвід з підстав того, що ОСОБА_2 працює секретарем судового засідання в цьому суду. Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справ - Одеський окружний адміністративний суд.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 04.03.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 КАС України.
19.03.2024 до суду надійшла заява представника відповідача - Голубашенка Т.О. (вх.№ЕС/11211/24), про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що позовна заява ґрунтується на тому, що позивач звернулась з заявою на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її батька ОСОБА_3 , яка настала під час проходження військової служби та пов'язана з захистом Батьківщини. Проте заява позивача на отримання одноразової грошової допомоги була повернута на доопрацювання у зв'язку з відсутністю підтверджуючих фактів спільного проживання та наявності між позивачем та загиблим спільних прав та обов'язків.
18.01.2024 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено зразкову постанову по справі №560/17953/21, в якій суд дійшов наступного правового висновку: «Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, справа №400/14446/23 має розглядатись в порядку цивільного судочинства».
Розглянувши подане відповідачем клопотання та докази на його обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:
- однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;
- спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;
- перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 22 березня 2019 року у справі № 2040/7500/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 2а-11449/11/2670, від 15 січня 2020 року у справі № №813/4060/17, від 2 листопада 2021 року у справі №420/2719/20, від 5 травня 2022 року у справі № 640/6855/19, від 1 вересня 2022 року у справі № 640/3165/22 та від 7 липня 2023 року у справі № 160/11383/22.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв'язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін.
Позовними вимогами позивачки є визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні висновку (згідно додатку 4) і доповіді (згідно додатку 3) згідно із Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженим наказом Міністерства оборони №45 від 25.01.2023 та зобов'язання вчинити певні дії, тобто у позовних вимогах не йдеться про встановлення юридичного факту.
З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання.
У зв'язку з відсутністю в Одеському окружному адміністративному суді 25.03.2024 електропостачання, ухвала постановлена 26.03.2024.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 238, 248, 250, 293 КА України, суд
У задоволенні клопотання (вх.№ЕС/11211/24) представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі №420/524/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА