Справа № 420/31747/23
25 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.11.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2023 року № 053130009686 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до страхового стажу періоди безпосередньої участі з розрахунку один місяць служби за три місяці служби в : антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної з 27.07.2015 року по 15.09.2015 року, з 15.05.2017 по 19.11.2017, з 04.12.2017 по 30.04.2018, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях з 30.04.2018 по 01.06.2018, з 25.06.2018 по 01.10.2018, з 06.10.2018 по 01.02.2019, з 11.02.2019 по 10.06.2019, з 21.06.2019 по 26.12.2019, з 09.01.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 11.01.2021 по 05.07.2021, з 22.07.2021 по 23.02.2022 , у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 24.02.2022 по 30.09.2022 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком починаючи з 21.08.2023 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник бойових дій, у зв'язку з досягненням пенсійного віку визначеного пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 21.08.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою та відповідними документами для зарахування страхового стажу та призначення пенсії за віком. Як стверджує позивач, він починаючи з 2015 року приймав активну участь у виконанні завдань до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції, що підтверджується витягами з наказів Міністерства оборони України, а зокрема: №179 від 27.07.2015 року, №229 від 14.08.2015, №223 від 15.09.2015 року, № 7 від 11.01.2016 року, № 183 від 11.07.2016 року. Зокрема, безпосередньо перебував на військовій службі, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується відповідними довідками, виданими Міністерством оборони України за наступні періоди: - з 27.07.2015 року по 15.09.2015 року Довідкою № 6235ОКА від 09.11.2021 року; - з 15.05.2017 по 19.11.2017, з 04.12.2017 по 30.04.2018 Довідкою № 1342 від 30.09.2022 року; - з 30.04.2018 по 01.06.2018, з 25.06.2018 по 01.10.2018, з 06.10.2018 по 01.02.2019, з 11.02.2019 по 10.06.2019, з 21.06.2019 по 26.12.2019, з 09.01.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 11.01.2021 по 05.07.2021, з 22.07.2021 по 23.02.2022 - Довідкою № 1343 від 30.09.2022року - з 24.02.2022 по 30.09.2022 - Довідкою № 1344 від 30.09.2022 року.
Відтак, як стверджує позивач, за доданими ним документами до страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зараховано вказані періоди, однак без врахування пільгових умов, а саме одного місяця перебування на військовій службі - за три місяці служби, у зв'язку з чим 28.08.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення за № 053130009686 про відмову у призначенні мені пенсії.
З даним рішенням позивач категорично не погоджується.
Ухвалою суду від 21.11.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.
Судом вирішено розглядати справу в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
06.12.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відзиві вказано, що пільговий порядок обчислення стажу роботи за період проходження військової служби у період бойових дій застосовується виключно у разі призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб".
Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наданою до суду копією посвідчення.
Позивач безпосередньо перебував на військовій службі, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, що підтверджується відповідними довідками, виданими Міністерством оборони України за такі періоди:
- з 27.07.2015 року по 15.09.2015 року - Довідкою № 6235ОКА від 09.11.2021 року;
- з 15.05.2017 по 19.11.2017, з 04.12.2017 по 30.04.2018 - Довідкою № 1342 від 30.09.2022 року;
- з 30.04.2018 по 01.06.2018, з 25.06.2018 по 01.10.2018, з 06.10.2018 по 01.02.2019, з 11.02.2019 по 10.06.2019, з 21.06.2019 по 26.12.2019, з 09.01.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 11.01.2021 по 05.07.2021, з 22.07.2021 по 23.02.2022 - Довідкою № 1343 від 30.09.2022року;
- з 24.02.2022 по 30.09.2022 - Довідкою № 1344 від 30.09.2022року.
Судом встановлено, що 21.08.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії.
28.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 053130009686 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Так, у рішенні вказано, що пенсійний вік для призначення пенсії позивачу складає 55 років, а необхідний страховий стаж - 25 років.
В той же час згідно даного рішення вік позивача складає 55 років, а страховий стаж 15 років 8 місяці 25 днів.
З покликанням на ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пп.6 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 у рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди та що право на призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє, оскільки він не набув необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2023 року № 053130009686 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі Порядок № 413).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач має відповідне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Пунктом 2.3 розділу 2 наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року № 1294/2607 (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці, зокрема участь у бойових діях у воєнний час; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.
Відповідно до сталої судової практики в подібних правовідносинах, перебування особи на військовій службі та прийняття участі в АТО є підставою для зарахування відповідного періоду до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. При цьому таке правило поширюється на призначення пенсії за будь-яким законом, а тому є необґрунтованими доводи апелянта, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (Закон 796-ХІІ), як цивільна особа, а тому відсутні підстави обчислення страхового стажу в кратному розмірі.
Підтвердженням такої позиціє слугують постанови Верховного Суду: від 05 червня 2018 року в справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року в справі № 346/1454/17, від 02 квітня 2020 року в справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року в справі № 185/7049/16-а, від 02 квітня 2020 року в справі № 185/4140/17.
Судом встановлено, що позивач перебував на військовій службі, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ у такі періоди:
- з 27.07.2015 року по 15.09.2015 року, що підтверджується довідкою № 6235ОКА від 09.11.2021 року;
- з 15.05.2017 по 19.11.2017, з 04.12.2017 по 30.04.2018, що підтверджується довідкою № 1342 від 30.09.2022 року;
- з 30.04.2018 по 01.06.2018, з 25.06.2018 по 01.10.2018, з 06.10.2018 по 01.02.2019, з 11.02.2019 по 10.06.2019, з 21.06.2019 по 26.12.2019, з 09.01.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 11.01.2021 по 05.07.2021, з 22.07.2021 по 23.02.2022, що підтверджується довідкою № 1343 від 30.09.2022року;
- з 24.02.2022 по 30.09.2022, що підтверджується довідкою № 1344 від 30.09.2022року.
Наявні в матеріалах адміністративної справи документи в повній мірі підтверджують право позивача на зарахування часу служби до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям у кратному розмірі 1 місяць служби за 3 місяці.
Відтак, суд доходить висновку, що пенсійними органами при прийнятті оскаржуваного рішення від 28.08.2023 року № 053130009686 протиправно не зараховано позивачеві військову службу в особливий період у кратному розмірі.
Таким чином, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2023 року № 053130009686 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а токож про наявність підтав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до страхового стажу періоди безпосередньої участі з розрахунку один місяць служби за три місяці служби в : антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної з 27.07.2015 року по 15.09.2015 року, з 15.05.2017 по 19.11.2017, з 04.12.2017 по 30.04.2018, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях з 30.04.2018 по 01.06.2018, з 25.06.2018 по 01.10.2018, з 06.10.2018 по 01.02.2019, з 11.02.2019 по 10.06.2019, з 21.06.2019 по 26.12.2019, з 09.01.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 11.01.2021 по 05.07.2021, з 22.07.2021 по 23.02.2022, у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 24.02.2022 по 30.09.2022.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком починаючи з 21.08.2023 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, суд зазначає.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення).
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Водночас, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що право має бути захищено у такий спосіб, що відповідає змісту права, зокрема в постанові від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.
Поновлення прав позивача буде ефективним виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, саме Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, безпосередньо органи Пенсійного фонду мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, зокрема прийняття відповідного рішення, оскільки прийняттю такого рішення передує дослідження та аналіз відповідного стажу роботи особи, що звернулася за призначенням пенсії; перевірка та оцінка наданих документів.
За наявного правового регулювання та зважаючи на встановлені судом обставини, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що вищевказані вимога позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 21.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV з урахуванням висновків суду по даній справі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява Рудого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2023 року № 053130009686 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до страхового стажу періоди безпосередньої участі з розрахунку один місяць служби за три місяці служби в: антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної з 27.07.2015 року по 15.09.2015 року, з 15.05.2017 по 19.11.2017, з 04.12.2017 по 30.04.2018, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях з 30.04.2018 по 01.06.2018, з 25.06.2018 по 01.10.2018, з 06.10.2018 по 01.02.2019, з 11.02.2019 по 10.06.2019, з 21.06.2019 по 26.12.2019, з 09.01.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 11.01.2021 по 05.07.2021, з 22.07.2021 по 23.02.2022, у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 24.02.2022 по 30.09.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 21.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой