26 березня 2024 р. № 400/1653/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053,
провизнання бездіяльності протиправною; скасування рішення від 27.09.2023 №142850006131;зобов'язання вчинити певні дії,
20 лютого 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування позивачці періодів роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 30.11.2010, 01.09.2011 по 31.12.2020 та з 01.04.2022 по 31.08.2023 та з 25.08.1986 по 17.09.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_1 - протиправною;
скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 27.09.2023 № 142850006131 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу роботи позивачки періоди її роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 30.11.2010, 01.09.2011 по 31.12.2020 та з 01.04.2022 по 31.08.2023 та з 25.08.1986 по 17.09.1986, врахувавши архівні довідки № 3.3-34/М-23 від 26.01.2024, № 3.3-34/М-24 від 26.01.2024, № 3.3-34/М-25 від 26.01.2024, № 3.3-34/М-26 від 26.01.2024, № 3.3-34/М-27 від 26.01.2024, № 3.3-34/М-40 від 05.02.2024, № 3.3-34/М-41 від 05.02.2024, видані Архівним відділом апарату виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, та довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за № 30 від 19.01.2024, видану КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради, на ім'я позивачки, та призначити пенсію за віком.
Позов обґрунтовано позивачкою тим, що органи Пенсійного фонду України не врахувало до її страхового стажу періоди її роботи в Комунальному підприємстві «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 30.11.2010, 01.09.2011 по 31.12.2020 та з 01.04.2022 по 31.08.2023, оскільки в ці періоди вона працювала і отримувала заробітну плату. Водночас позивачка наголосила на тому, що вона не може нести відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків роботодавцем щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім цього, вона вважає, що органи Пенсійного фонду України також протиправно не зарахували до її страхового стажу період її роботи з 25.08.1986 по 17.09.1986, тому що вона не може відповідати за правильність заповнення її трудової книжки. Незарахування вказаних періодів роботи до її страхового стажу призвело до прийняття органами Пенсійного фонду України протиправного рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком.
У відзивах на адміністративний позов відповідачі заперечили проти позовних вимог і просили в їх задоволенні відмовити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві аргументувало відзив на адміністративний позов від 26.02.2024 № 2600-0903-8/39522 тим, що їй правомірно відмовлено в задоволенні її заяви від 20.09.2023 про призначення пенсії. Так, записи її трудової книжки не відповідають вимогам законодавства, є некоректними, у зв'язку з чим період її роботи з 25.08.1986 по 17.09.1986 потребує уточнення. Крім цього, відповідач зазначив, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимими.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у відзиві на позовну заяву від 07.03.2024 закцетувало увагу на тому, що на день звернення позивачки до органів Пенсійного фонду України про призначення їй пенсії за віком її страховий стаж становив 26 років 04 місяці 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Поряд з цим, до страхового стажу позивачки не було враховано періоди її роботи в Комунальному підприємстві «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з 01.03.2004 по 30.11.2004, в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» з 01.02.2008 по 30.11.2010, 01.09.2011 по 31.12.2020 та в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайськводоканала» з 01.04.2022 по 31.08.2023, оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди. Додатні до позовної заяви позивачкою довідки про заробітну плату не є документами, що підтверджують страховий стаж, який враховується для обчислення розміру пенсії позивачки. Також безпідставною є вимога позивачки про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 25.08.1986 по 17.09.1986, оскільки зазначений період зараховано до її страхового стажу як догляд за дитиною до досягнення нею трирічного стажу.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання) та витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області належним чином завірену копію оскаржуваного рішення та її заяви, на підставі якої його прийнято.
У встановлений судом строк відповідач надав суду витребувані докази.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно із записами у трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 №№ 9-10, 16-22, вона працювала:
з 22.12.2002 по 30.11.2004 старшим контролером абонентського відділу в Комунальному підприємстві «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»;
з 01.12.2004 по 28.02.2013 старшим контролером абонентського відділу в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал»;
з 01.03.2013 по 30.11.2015 контролером водопровідно-каналізаційного господарства відділу збуту в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал»;
з 01.12.2015 по 04.01.2021 контролером по пільгах та субсидіях розрахункового відділу в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал»;
з 05.01.2021 по теперішній час - контролером-касиром відділу збуту в Комунальному підприємстві «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради.
Відповідно до архівних довідок Архівного відділу апарату виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області:
від 26.01.2024 № 3.3-34/М-23 з позивачки утримувались пенсійні внески за березень-листопад 2004 року;
від 26.01.2024 № 3.3-34/М-24 з позивачки утримувались пенсійні внески за жовтень 2007 року по грудень 2010 року;
від 26.01.2024 № 3.3-34/М-25 з позивачки утримувався єдиний внесок із січня 2011 року по грудень 2014 року;
від 26.01.2024 № 3.3-34/М-26 з позивачки відраховувався єдиний внесок із січня 2014 року по грудень 2018 року;
від 26.01.2024 № 3.3-34/М-27 позивачці начислено заробітну плату із січня 2019 року по січень 2021 року, однак даних про утримання із заробітної плати за період відсутні.
Згідно з довідки Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради від 30.01.2024 № 45 позивачка працювала контролером-касиром відділу збуту з 05.01.2021 по 31.102.2023.
Відповідно до даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у період з березня по листопад 2004 року, з жовтня 2007 року по листопад 2010 року, з січня 2011 року по грудень 2020 року та з квітня 2022 року по вересень 2023 року позивачка отримувала заробіток для нарахування пенсії, але відповідні внески до Пенсійного фонду України не були сплачені.
28.08.1963 позивачці виповнилось 60 років.
20.09.2023 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою за призначенням пенсії за віком. До цієї заяви вищезазначені архівні довідки позивачка не додала.
У зв'язку з тим, що призначення / перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.09.2023 № 142850006131 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачці було відмовлено у призначені пенсії за віком на тій підставі, що у неї відсутній необхідний страховий стаж роботи, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: її страховий стаж становить 26 років 04 місяці 09 днів при необхідному страховому стажу в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Повідомлена позивачка про прийняте рішення листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.11.2023 № 2600-0304-9/234626. В цьому листі зазначено, що період її роботи з 25.08.1986 по 17.09.1986 зараховано не за записами трудової книжки, а як період догляду за дитиною. Крім того, періоди роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 30.11.2010, 01.09.2011 по 31.12.2020 та з 01.04.2022 по 31.08.2023 не враховані на підставі даних реєстру застрахованих осіб.
Вважаючи дії органу Пенсійного фонду України про відмову їй у призначені пенсії за віком протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Так, вона переконана, що відповідними діями органу Пенсійного фонду України порушено її право на призначення та отримання пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.
Таким чином, страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку
Пунктом 1 статті 1статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що стархувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відтак позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів її роботи на такому підприємстві.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17 та від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Суд встановив, що згідно з відомостями трудової книжки позивачки НОМЕР_3 вона працювала у періоди:
з 01.03.2004 по 30.11.2004 в Комунальному підприємстві «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»;
з 01.02.2008 по 30.11.2010 та з 01.09.2011 по 31.12.2020 в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал»;
з 01.04.2022 по 31.08.2023 в Комунальному підприємстві «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради.
Однак роботодавці за вказані періоди не сплачували страхових внесків, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно позивачки.
Таким чином, внаслідок невиконання Комунальним підприємством «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Комунальним підприємством Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» і Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивачка позбавлена соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Тому суд прийшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.09.2023 № 142850006131 в частині не зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.03.2004 по 30.11.2004, з 01.02.2008 по 30.11.2010, 01.09.2011 по 31.12.2020 та з 01.04.2022 по 31.08.2023 є протиправним, а орган Пенсійного фонду України зобов'язаний був зарахувати до страхового стажу позивачки вищенаведені періоди її роботи.
Водночас, у позовних вимогах позивачка просить також визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області незарахування вказаних періодів її роботи.
Як вище встановив суд, її заяву про призначення пенсії за віком від 20.09.2023 розглядало не Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незрахування відповідних періодів роботи не підлягають задоволенню, оскільки цей відповідач не приймав жодних рішень щодо її заяви.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до її страхового стажу період її роботи з 25.08.1986 по 17.09.1987, оскільки згідно з розрахунком страхового стажу за пенсійною справою № 142850006131 (форма РС-право) вказаний період зарахований до її страхового стажу як період догляду нею за дитиною до досягнення 3 років.
Тобто спір у цій частині відсутній.
Щодо вимоги позивачки про призначення їй пенсії за віком суд зазначає наступне.
Згідно зі статтю 58 Закону № 1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Тобто Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питання призначення (перерахунку) пенсії.
Як наслідок, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Повноваженнями на прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку) наділені виключно органи Пенсійного фонду України.
Тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Однак, відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до другого речення частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення». Відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Як вже суд встановив і зазначав вище, всупереч нормам чинного законодавства відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки чотири періоди її роботи, що призвело до прийняття рішенням про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Тому суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідного органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивачки від 20.09.2023 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Оскільки позивачка подавала заяву на призначення пенсії за вислугою років до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, і вона фактично проживає на території Миколаївської області, тому суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки від 20.09.2023 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією до платіжної інструкції від 08.02.2024 № 56071447-1 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. У зв'язку з тим, що позов задоволено частково, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідачів половина судового збору, сплаченого нею за подання цього позову, а саме: 605,60 грн (?1211,20 : 2 = ?605,60).
Оскільки позовні вимоги задоволено до двох відповідачів, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: по 302,80 грн з кожного (?605,60 : 2 = ?302,80).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) і Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.09.2023 № 142850006131 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159):
зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) періоди її роботи в Комунальному підприємстві «Первомайське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з 01.03.2004 по 30.11.2004, в Комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» з 01.02.2008 по 30.11.2010 та з 01.09.2011 по 31.12.2020, а також в Комунальному підприємстві «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради з 01.04.2022 по 31.08.2023;
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком від 20.09.2023 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) судовий збір у розмірі 302 (Триста дві) гривні 80 копійок.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) судовий збір у розмірі 302 (Триста дві) гривні 80 копійок.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 26 березня 2024 року