25 березня 2024 рокусправа № 380/215/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретаря судового засідання Лужняк О.М.
за участю
представника позивача Дмитренка В.П.,
представника відповідача Григоришин А.В.
розглянувши у судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу від 12.12.2023 року №4429 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Золочівського РВП ГУ НП" та наказ від 19.12.2023 року №576о/с "Про особовий склад";
поновити з 20.12.2023 року на посаді старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області;
стягнути середній розмір його грошового забезпечення за період з 20.12.2023 року по дату фактичного поновлення на посаді старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області;
рішення суду в частині поновлення на посаді старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, а також присудження виплати середнього грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення в оскаржуваному наказі відсутнє викладення змісту конкретних протиправних діянь, які б мали місце саме з його сторони, а не слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова, який у постановленій ухвалі від 01.12.2023 року висловив міркування про причетність його до вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що оскільки за твердженням самого відповідача дисциплінарний проступок, описаний ним у наказі №4429, зі сторони позивача мав місце 18.05.2023 року, а шестимісячний строк впродовж якого міг бути виданий письмовий наказ про застосування дисциплінарного стягнення, сплинув 18.11.2023 року, то вже з 19.11.2023 року до позивача за цей дисциплінарний проступок не могло бути застосоване жодне дисциплінарне стягнення. Оскільки за результатами службового розслідування не здобуто дати, з якої розпочався перебіг шестимісячного строку, впродовж якого міг бути виданий письмовий наказ про застосування дисциплінарного стягнення, то це вказує на неповноту службового розслідування та передчасність застосування самого дисциплінарного стягнення. Стверджує, що не допускав грубого порушення службової дисципліни, а також ніколи не скоював вчинку, що підриває та дискредитує авторитет поліції.
Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що згідно отриманої слідчим інформації (справа №463/10937/23) встановлено, що позивач причетний до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення. Також вказує, що в ході проведення службової діяльності позивач 17.05.2023 року, отримавши справу оперативного супроводу кримінального провадження від 01.02.2017 року у провадження дану справу не прийняв, однак. Будучи відповідальним працівником оперативного підрозділу, зобов'язаний був впродовж доби винести постанову про прийняття її до свого провадження. Також вказує, що у позивача знаходиться на виконанні СОСКП по матеріалах ЄРДР №1201714016000041 від 12.07.2017 року, однак з моменту отримання даного провадження до виконання останній у плані заходів по вказаному кримінальному провадженні не зазначив термінів його виконання, при цьому дана справа ведеться неналежним чином. Посилається на те, що введення воєнного стану в Україні не є підставою для скасування встановлених законом заборон та обмежень для поліцейських. Зазначає, що позивач повинен був уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції в очах громадськості та такі дії є несумісними із подальшим проходженням служби. Вказує, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану є дискреційними.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що оскільки відповідачем у висновку від 08.12.2023 року щодо нібито причетності його до корупційного діяння, що розслідується у кримінальному провадженні №6202314011000051 від 29.11.2023 року, цитуються виключно обставини, зазначені в ухвалі слідчого судді від 01.12.2023 року, то, з огляду на п.34 Постанови суду №85965032, вказані обставини могли бути підставою для його звільнення лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження №6202314011000051. Стверджує, що відповідач під час проведення службового розслідування вийшов за межі предмета доказування, визначеного наказом №4300 на підставі рапорту №1547. Стверджує, що висновок від 08.12.2023 року як службовий документ, на підставі якого було прийнято наказ №3699, не зареєстрований у діловодстві ГУНП у Львівській області, що підтверджується відсутністю на ньому реєстраційного індексу.
Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 08.01.2024 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 19.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №4300 від 04.12.2023 року «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» у зв'язку із надходженням 02.12.2023 року рапорту працівника УГІ ГУНП з приводу можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників Золочівського РВП ГУНП у Львівській області призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни, допущених окремими працівниками Золочівського РВП ГУНП у Львівській області.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 08.12.2023 року вирішено службове розслідування завершити; за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 та ч.1 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію», статей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу IV, абзацу 2 ч.3, абзацу 3 ч.4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, підпунктів 1.1 та 1.2 п.1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 року №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», абзацу 1 розділу 2 Посадових інструкцій старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУНП, за скоєння вчинку, що підриває та дискредитує авторитет поліції, на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 2 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №4429 від 12.12.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Золочівського РВП ГУНП» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 та ч.1 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію», статей 22,38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу IV, абзацу 2 ч.3, абзацу 3 ч.4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, підпунктів 1.1 та 1.2 п.1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 року №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», абзацу 1 розділу 2 Посадових інструкцій старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУНП, за скоєння вчинку, що підриває та дискредитує авторитет поліції, на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції та відповідно до п.3.2 розділу 3 Положення №37 «Про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції у Львівській області» встановлено визначену згідно рекомендованих розмірів грошового забезпечення щомісячну премію у розмірі 1% за грудень 2023 року.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №576 о/с від 19.12.2023 року «Про особовий склад» позивача з 19.12.2023 року звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Не погодившись із такими наказами позивач звернувся із позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є п.2 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №4429 від 12.12.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Золочівського РВП ГУНП» та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №576 о/с від 19.12.2023 року «Про особовий склад»
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №580-VIII).
Як передбачено частиною першою ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ч.1 ст.19 Закону №580-VIII).
Як передбачено частиною другою цієї ж норми підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, з наступними змінами та доповненнями (далі - Статут).
Одним із аргументів позивача є те, що під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія допустила процедурні порушення, а саме вийшла за межі обставин можливого дисциплінарного проступку, зазначеного у рапорті від 01.12.2023 року, на підставі якого приймався наказ №4300 від 04.12.2023 року «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків».
Як передбачено ч.1 ст.14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Згідно із ч.3 цієї ж статті, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування, у відповідності до ч.4 згаданої статті, є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У відповідності до ч.10 цієї ж статті Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
На виконання положень даної норми Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 07.11.2018 № 893, яким серед іншого затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок).
Пункт 1 Розділу ІІ Порядку містить аналогічні вимоги щодо призначення та підстав для призначення службового розслідування вимогам частин 3 та 4 ст.14 Статуту.
Відтак, службове розслідування призначається наказом на підставі, зокрема рапорту, що має місце у спірних правовідносинах.
Саме у рапорті формулюється порушення, яке може містити ознаки дисциплінарного проступку, що підлягає перевірці під час службового розслідування з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Статуту).
Як наслідок, можна зробити висновок про те, що саме у рапорті (у подальшому може бути зазначено у наказі про призначення службового розслідування) формується предмет дослідження службового розслідування - порушення, яке може містити ознаки дисциплінарного проступку.
У свою чергу, дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування обмежена таким предметом і вихід за його межі вказує на те, що згадана комісія діяла поза межами повноважень.
Зміст рапорту вказує на те, що позивач діючи за попередньою змовою із заступником начальника СРПП ВнП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівські області висловили протиправну вимогу громадянину К. про надання неправомірної вигоди за не притягнення останнього до передбаченої законом відповідальності. Також, у рапорті зазначено, що за таким фактом порушено кримінальне провадження №62023140110000551.
Про обставини вчинення інших порушень, які мають ознаки дисциплінарного проступку, у згаданому рапорті не зазначено.
Також в матеріалах справи відсутні заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), інші рапорти про вчинення позивачем інших порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, та докази вчинення дисциплінарних проступків протягом проведення службового розслідування.
При цьому, у висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 08.12.2023 року зазначено і такі дисциплінарні проступки:
- позивач 17.05.2023 року, отримавши справу оперативного супроводу кримінального провадження від 01.12.2017 за фактом пошкодження групою осіб хреста меморіалу жертвам масового знищення цивільного населення в урочищі Гута-Пеняцька (ЄРДР №12017140160000017 від 10.01.2017) за ознаками кримінального порушення передбаченого ч.3 ст.161 Кримінального кодексу України, у провадження дану справу не прийняв, однак будучи відповідальним працівником оперативного підрозділу, зобов'язаний, упродовж доби винести постанову про прийняття її до свого провадження та за необхідності в найкоротший строк спільно зі слідчим скласти план додаткових слідчих (розшукових) дій і приступити до його виконання, що свідчить про грубе порушення службової дисципліни;
- у позивача знаходиться на виконанні СОСКП по матеріалах ЄРДР №1201714016000041 від 12.07.2017 за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, однак з моменту отримання даного провадження до виконання останній у плані заходів по вищевказаному кримінальному провадженні, не зазначив термінів його виконання, при цьому дана справа ведеться неналежним чином, оскільки ОСОБА_1 не здійснив жодних дій та не вживав заходів, оскільки останній документ долучений та датований лише за 2017 рік.
Згідно положень ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що дисциплінарна комісія дослідивши порушення, які можуть містити ознаки дисциплінарного проступку, не зазначені у рапорті, на підставі якого призначалось службове розслідування, вийшла за межі предмету розслідування та як наслідок зібрала докази з порушенням порядку, встановленого законом, а тому висновок службового розслідування у зазначеній частині не може уважатись допустимим доказом в підтвердження дисциплінарних проступків по ЄРДР №12017140160000017 та по ЄРДР №1201714016000041.
Відтак, наведені порушення не підтверджені допустимими доказами.
При цьому, судом не надається оцінка висновкам службового розслідування щодо суті наведених порушень з метою дотримання конституційного принципу розподілу влад, оскільки такі порушення не можуть уважатись встановленими суб'єктом владних повноважень у межах його повноважень на встановлення таких.
Крім того, у висновку службового розслідування зазначено про те, що дисциплінарною комісією під час визначення дисциплінарного проступку зі сторони позивача взято до уваги та вивчено ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 01.12.2023 року у справі №463/120937/23, згідно з якою суд прийшов до висновку, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, причетний працівник правоохоронного органу ОСОБА_1 , а також те, що правоохоронними органами в межах кримінального провадження №62023140110000551 від 29.11.2023, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, 01.12.2023 року проведено обшук у службовому кабінеті, в якому здійснював свою службову діяльність позивач, що негативно вплинуло на довіру до правоохоронних органів зі сторони суспільства, дискредитувало та підірвало авторитет органів Національної поліції України.
Зміст такого висновку вказує на те, що правопорушення позивача підтверджується ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 01.12.2023 року у справі №463/120937/23, та обставинами проведення обшуку у його кабінеті.
У відповідності до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відтак, Основним Законом України, визначено допустимий доказ у підтвердження вини особи у вчиненні кримінального правопорушення - обвинувальний вирок.
Як наслідок, у межах даного спору, причетність позивача до вчиненого кримінально правопорушення встановлюється лише обвинувальним вироком суду, а не ухвалою про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи.
Крім того, у відповідності до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а зазначив: «Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що за умови встановлення ГУНП у Вінницькій області у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження № 42017020000000283.».
Більше того, частиною першою статті 10 Закон №580-VIII, розмежовано підстави звільнення та припинення служби в поліції у разі вчинення дисциплінарного проступку (п.6) та у разі вчинення кримінального правопорушення (п.10), що також не враховано під час проведення службового розслідування.
Також не можуть бути покладені в основу судового рішення висновки службового розслідування щодо обставин проведення обшуку у кабінеті позивач з урахуванням такого.
Як передбачено ч.1 ст.12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відтак сам факт проведення обшуку у кабінеті позивача не може вказувати на його протиправну винну дію чи бездіяльність, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що висновком службового розслідування не підтверджено обставин наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, про який ідеться у рапорті, на підставі якого призначалось службове розслідування.
Враховуючи наведені вище обставини та норми чинного законодавства пункт 2 наказу від 12.12.2023 року №4429 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Золочівського РВП ГУ НП", який прийнятий за наслідками службового розслідування, не може вважатись правомірним, оскільки не відповідає критеріям правомірності передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.
Протиправним та підлягає скасуванню також наказ від 19.12.2023 року №576о/с "Про особовий склад", оскільки підставою його прийняття був наказ від 12.12.2023 року №4429 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Золочівського РВП ГУ НП".
Інші аргументи сторін не беруться до уваги, з урахуванням викладених обставин.
Що стосується поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області.
У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Окрім того, у постанові від 16.02.2023 року у справі №826/18138/14 Верховний Суд зазначив наступне: «Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 2401 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено».
Беручи до уваги наведену норму, висновки Верховного Суду, суд вважає, що оскільки звільнення позивача відбулось протиправно, його належить поновити на попередній роботі - на посаді старшого оперуповноваженого СКП відділення поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області.
Згідно із ч.2 ст.77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відповідно до ч.3 цієї ж норми день звільнення вважається останнім днем служби.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивача належить поновити на посаді, з якої його було звільнено з 20.12.2023 року, оскільки відповідно до наказу Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №576 о/с від 19.12.2023 року «Про особовий склад» його було звільнено з посади з 19.12.2023 року.
Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При цьому, у відповідності до підп. “з” п.1 розділу І, п.5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.
Відповідно до абзацу четвертого п.2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
В матеріалах справи наявна довідка про грошове забезпечення позивача, відповідно до якої позивачу у жовтні та листопаді 2023 року було нараховано по 27322 грн. 98 коп.
При цьому, середньоденний розмір заробітної плати позивача станом на день звільнення становить 1241 грн. 95 коп. з урахуванням податків та обов'язкових платежів (54645 грн. 96 коп. (розмір грошового забезпечення позивача за жовтні-листопаді 2023 року) / 44 (кількість робочих днів у жовтні-листопаді 2023 року відповідно до розрахунку норм тривалості робочого часу на 2023 рік).
Середньомісячна заробітна плата позивача складає 27322 грн. 98 коп. з урахуванням податків та обов'язкових платежів (54645 грн. 96 коп. (розмір грошового забезпечення позивача за жовтень-листопад 2023 року) / 2 місяці перед звільненням (вересень-жовтень 2021 року).
Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 20.12.2023 року по 25.03.2024 року та розрахунок норм тривалості робочого часу на 2023 рік. Така кількість днів становить 68.
З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 84452 грн. 60 коп. (1241 грн. 95 коп. (середньоденний розмір заробітної плати) * 68 (кількість днів вимушеного прогулу), з урахуванням податків та обов'язкових платежів.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до матеріалів справи долучено акт передачі-приймання наданих послуг за договором №23.12-26.01 від 26.12.2023 року про надання правничої допомоги від 21..03.2024 року, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу у даній справі склали 60000 грн. 00 коп.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 10000 грн. 00 коп.
Щодо судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить не належить стягувати зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 12.12.2023 року №4429 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Золочівського РВП ГУ НП" та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19.12.2023 року №576о/с "Про особовий склад".
Поновити ОСОБА_1 з 20.12.2023 року на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл.Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 84452 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 60 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 27322 (двадцять сім тисяч триста двадцять дві) грн. 98 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів допустити до негайного виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл.Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 26 березня 2024 року.
Суддя В.Я.Мартинюк