Справа № 550/135/24
Провадження № 2/550/103/24
22 березня 2024 року смт. Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Хоменка Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Мухартової Р.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, а також стягнути аліменти на особисте утримання як дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач зазначає, що 29 квітня 2023 року між нею та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано Чутівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції, актовий запис №51, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.04.2023 року Серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між ними не склалися і на даний час вони проживають окремо, син проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні та вихованні. Відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатною особою, працевлаштований у фермерському господарстві свого батька ФГ « ОСОБА_4 », крім того неофіційно працює на іншому підприємстві та отримує доходи. У зв'язку з доглядом за малолітнім сином, який ще не досяг трьох років позивач не має можливості працювати та матеріально забезпечувати себе та дитину. Посилаючись на норми Сімейного кодексу України, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 13.02.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
06.03.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти стягнення аліментів на утримання дитини, в зазначеному в позовній заяві розмірі не заперечує, оскільки вважає своїм обов'язком утримувати дитину хоча і так весь час надає матеріальну допомогу. Проте, про стягнення з нього аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, в розмірі заявленому в позові заперечує, вказуючи, що він працює офіційно у ФОП ОСОБА_4 і отримує мінімальну заробітну плату в розмірі близько 7000,00 грн., тому має можливість виплачувати аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини свого заробітку, а не частини. Також зазначає, що ініціатором розриву сімейних відносин була сама позивачка, вона забрала дитину та пішла проживати до свого батька, з того часу вона перешкоджає йому та його батькам у спілкуванні з дитиною і брати участь у її вихованні. Позивачку цікавить лише матеріальне забезпечення. Просить при розгляді справи врахувати його відзив.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , було укладено шлюб, який зареєстровано Чутівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції, актовий запис №51, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.04.2023 року Серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку суд зазначає наступне.
Відповідач заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання дружини в розмірі частини, вказуючи, що має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/6 частини, посилаючись на мінімальний розмір заробітної плати в сумі 7000,00 грн.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ст. 84 Сімейного Кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
При винесенні рішення, суд враховує наступні обставини: матеріальне становище сторін, той факт, що позивач не працює, оскільки доглядає за дитиною до досягнення дитиною трьох років, малолітня дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні, відповідач є працездатною особою, доказів про незадовільний стан здоров'я відповідача, наявність у нього інвалідності чи наявності на його утриманні інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї, матеріали справи не містять.
Згідно із ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу дружині, суду не надано. Крім того, у відзиві зазначено, що відповідач отримує мінімальну заробітну плату близько 7000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідач є фізично здоровим, працездатним, працює та отримує дохід, а тому може надавати допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Отже, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи із вимог ст. 84 СК України, враховуючи, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів щодо неможливості сплачувати аліменти на утримання дружини.
Відтак, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості утримувати як малолітню дитину до досягнення нею повноліття, так і дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке:
08.02.2024 року між ОСОБА_6 , як Адвокатом з однієї сторони та ОСОБА_1 , як Клієнтом, з іншої сторони, було укладено договір про надання правничої допомоги (надалі за текстом Договір).
Позивач згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України додав до позовної заяви докази наявності та фактичного понесення витрат за договором про надання правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн. детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання Договору б/н про надання правничої допомоги від 08.02.2024 року, акт виконаних-прийнятих робіт від 08.02.2024 року, квитанцію від 08.02.2024 року про сплату гонорару в сумі 2000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору №б/н від 08.02.2024 року.
Тому, відповідно до ст.ст.141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати по наданню позивачу правової допомоги в розмірі 2000,00 грн.
Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі ст. ст.84, 180, 182,183, СК України, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08.02.2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до20.08.2026 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт невідомий, РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: Д.Є.Хоменко