Справа № 536/30/24
25 березня 2024 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кременчука кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
Встановив:
В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
До Кременчуцького районного суду Полтавської області надішло клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України; ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням обставин кримінального провадження не зменшились та не зникли.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання та просила суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на шістдесят діб.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали думку прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . Зазначив, що заявлені прокурором ризики на даний час зменшилися. Обвинувачений розкаюється у вчиненому, не має наміру переховуватися від суду та впливати на свідків. Усвідомлюючи суворість можливого покарання, ОСОБА_3 бажає провести більше часу з рідними до постановлення вироку. Просить застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2023 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 лютого 2024 року.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року відносно ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 березня 2024 року.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Отже, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Стороною обвинувачення було доведене існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними своїх показань, що може ускладнити проведення судового розгляду даного кримінального провадження.
Суд вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду. Отже більш м'який запобіжний захід, а ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
Таким чином, вказані ризики наразі є реальними та триваючими, тому вони виключають можливість зміни запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , на інший, більш м'який запобіжний захід, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.
З метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи думку обвинуваченого та його захисника, суд бере до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватими, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для скасування або зміни запобіжного заходу на більш м'який, та відсутності відомостей щодо неможливості подальшого перебування обвинувачених під вартою, суд дійшов висновку про доцільність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Пунктом 2 частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 7, 27, 176-178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372КПК України суд, -
Ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 травня 2024 року включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відому та для виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 26 березня 2024 року.
СуддяОСОБА_1