Справа № 372/3715/23
Провадження № 2-212/24
19 березня 2024 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О. В., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,
У серпні 2023 року позивачі звернулись до суду із позовом, в якому просили визнати за ними право власності у порядку спадкування на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , по 1/2 частині квартири кожному.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що їхньому батьку надано було дозвіл на приватизацію колгоспної квартири за рахунок майнових прав батька та матері. 23.01.2020 та ІНФОРМАЦІЯ_1 померли батьки позивачів. Після їх смерті позивачам стало відомо, що вказана квартири рахувалась за їх батьком, але з невідомих причин останній не завершив приватизацію квартири і право власності не оформив. За відсутності правовстановлюючих документів, позивачі не мають можливості оформити спадщину на квартиру. Брат позивачів ОСОБА_3 відмовився від своєї частини спадщини на їх користь.
Ухвалою судді від 10.08.2023 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
06.11.2023 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивачів у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що батьки позивачів працювали в колгоспі «Вітчизна» с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області та проживали у колгоспній квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням зборів колгоспників колгоспу «Вітчизна» 14.03.1966 року батьку позивачів ОСОБА_4 надано дозвіл на приватизацію колгоспної квартири АДРЕСА_1 за рахунок майнових паїв.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_5 .
Після їх смерті відкрилась спадщина на їх майно.
Брат позивачів - ОСОБА_3 у встановлений законом 6-місячний строк до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини не звертався.
Після смерті батьків, позивачам стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 рахується за покійним батьком позивачів, однак за життя останні не завершив приватизацію квартири та не отримав документів підтверджуючих права власності на неї.
Колгоспу «Вітчизна» в с. Великі Дмитровичі, на балансі якого перебувала квартира, не існує.
На баланс сільської ради чи територіальної громади квартира не ставилась, оскільки всі квартири в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , крім спірної квартири, приватизовані та належать громадянам.
За відсутності правовстановлюючих документів позивачі не мають можливості оформити спадщину на квартиру, у зв'язку із чим звернулись до суду.
Родинні зв'язки позивачів із померлим ОСОБА_4 підтверджуються матеріалами справи, зокрема копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , та НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки №51-11 від 02.02.2023 року ОСОБА_4 до дня смерті дійсно постійно був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_3 нотаріусом ОСОБА_6 видано інформаційну довідку Вих.68/02-14 від 14.03.2024 року про неможливість прийняти заяву позивачів про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, та рекомендовано звернутись до суду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об'єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.
Відповідно до пунктів 4.15 та 4.20 Глави 10 Наказу Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (в тому числі і на квартиру), проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Таким чином необхідною умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину є наявність оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно та наявність державної реєстрації права власності на спадкове майно. За відсутності правовстановлюючого документу або державної реєстрації права власності у нотаріуса відсутні правові підстави для видачі свідоцтва та оформлення спадкових прав.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державне реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Щодо моменту набуття спадкодадавцем ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру. Суд вважає, що ОСОБА_4 набув право власності на квартиру на підставі рішення зборів колгоспників колгоспу «Вітчизна» с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області від 14.03.1996 року відповідно до діючого на той час законодавства, зокрема.
З прийняттям 14 лютого 1992 р. Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» усі колгоспи протягом декількох років було перетворено на нову організаційно-правову форму - колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). Вже ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачала принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, а ст. 7 встановлювала спільну часткову власність на майно підприємства та можливість одержання частини його майна при виході з КСП.
Так, із протоколу загальних зборів колгоспників вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належала сума майнових паїв в розмірі 4 293 000 крб та 151 114 000 крб відповідно.
Процес реформування відносин колгоспно-кооперативної власності, здійснений Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», не слід змішувати з приватизацією. Попри зовнішню змістовну схожість, що полягає у закріпленні майнових прав членів КСП як фізичних осіб на майно підприємства, зазначені процеси мають суттєві відмінності. Так, згідно із Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 4 березня 1992 р. приватизація стосувалась лише майна держаних і комунальних підприємств, тоді як у КСП відбулася трансформація «одержавленої» колгоспно-кооперативної власності у спільну часткову власність членів колективних сільськогосподарських підприємств. Приватизація майна державних підприємств здійснювалася за плату, а в КСП майно за його членами закріплювалося на безоплатній основі. Для проведення приватизації потребувалося рішення відповідних територіальних органів Фонду державного майна України, для реформування в КСП достатньо було рішення загальних зборів колгоспу. Таким чином, застосування поняття приватизації до КСП є некоректним. До процесів реформування відносин колгоспної власності, здійснене в КСП внаслідок реорганізації (реструктуризації) колгоспів, доречно застосовувати поняття «паювання майна».
Процес паювання здійснювався на основі Методичних рекомендацій по приватизації майна колективних сільськогосподарських підприємств, розроблених Інститутом аграрної економіки УААН і схвалених спільно секцією економіки Науково-технічної ради Міністерства сільського господарства і продовольства України та Українською академією аграрних наук 2 жовтня 1992 р. Застосування у назві Методичних рекомендацій поняття «приватизація», призвело до некоректного використання цього терміну в контексті вищезазначених відмінностей між приватизацією і паюванням майна.
Зазначене вище, не ставить під сумнів набуття права власності ОСОБА_4 , як спадкодавцем на спірну квартиру, суд вважає за необхідне зазначити, що набуття останнім права власності на нерухоме майно відбулося в результаті паювання майна колгоспу.
Оскільки померлий за життя не зареєстрував у відповідних органах право власності на квартиру позивачі позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права і обґрунтовано звертаються до суду з даним позовом.
Отже, зважаючи на вищевикладене, можна вважати, що померлий за життя був власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з цим дана квартира ділянки входить до складу спадщини, а тому за позивачами, як за єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину, має бути визнано право власності на вказану квартиру в рівних долях.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до конвенції Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги відповідають наведеним нормам діючого законодавства України, обґрунтовані наявними у справі доказами, в зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , по 1/2 частині квартири кожному.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька