21.03.2024 Справа № 363/1305/24
21 березня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Бобрової Н.С.,
заявниці ОСОБА_1 ,
представника
заінтересованої особи Шкред А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу окремому проваджені за заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 на строк шість місяців із заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; наближення на триста метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме: приватний дитячий садочок «АБЕТКА» адресою: АДРЕСА_2 ; місця реєстрації (проживання) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; обмеження спілкування з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обґрунтовуючи заяву тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, однак офіційно в шлюбі не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька - ОСОБА_2 . Починаючи з 2021 року і до теперішнього часу поведінка ОСОБА_2 почала бути занадто агресивною, він почав погрожувати ОСОБА_1 та її рідним фізичною розправою, а також відібранням дитини. ОСОБА_1 зазнає постійного психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , від останнього постійно надходять погрози вбивством, як в телефонних розмовах так і в текстових повідомленням. ОСОБА_1 неодноразово подавала заяви до органів поліції, але нажаль поліція не вчиняє ніяких дій, що додатково дає можливість ОСОБА_2 знущатися психологічно та морально із заявниці. Така агресивна поведінка ОСОБА_2 зростає та ОСОБА_1 почала турбуватися за своє життя, життя своїх дітей та своїх близьких. Зважаючи на це, ОСОБА_1 переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення насильства щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров'я є дуже високою, і тому вона змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Таким чином, вважає, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства.
В судовому засіданні заявниця, заяву підтримала з підстав викладених у заяві та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви в повному обсязі, та просить відмовити у винесенні обмежувального припису. Надавши письмові пояснення.
Заслухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Згідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 14.04.2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник зверталася до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області із заявою від 16.12.2021 року згідно якої, просила прийняти міри до ОСОБА_2 , який 16.12.2021 року наніс їй тілесні ушкодження.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2021 року, уповноваженим працівником поліції винесено терміновий заборонений припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , серія АА №205060.
Крім того, ОСОБА_1 зверталася до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області із заявою від 13.03.2024 року згідно якої її колишній співмешканець ОСОБА_2 пише заявниці погрози у додатку «Вайбер», попередньо виражався нецензурною лайкою, поводився агресивно.
ОСОБА_2 постійно погрожує ОСОБА_1 розправою та вбивством, телефонує з погрозами та образами, пише смс-повідомлення, в яких містяться погрози розправою та вбивством, що підтверджується доданими до матеріалів справи фотокартками. Таким чином, ОСОБА_1 є особою, яка зазнала домашнього насильства.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З метою реалізації запобіганню насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, розділом IV глави 13 ЦПК України визначений порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису. Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно пунктів 3, 6, 7, 8 частини 1 статті Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно до ст.2 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», предметом регулювання є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя; колишнє подружжя та ін.
Державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямована на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим особам та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків.
Основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: 1) запобігання домашньому насильству; 2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; 4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (ст. 5 цього Закону).
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Отже, під час розгляду заяви про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , судом встановлено про існування ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення для заявниці.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Виходячи з наведеного, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці, є високою вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо заявниці, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 на строк шість місяців, із встановленням декількох заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
На підставі вищевикладеного та керуючись п.п.6, 7,8 ч.1 ст.1, п.4 ч.2 ст.26, п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» статтями 12, 13, 81, 141, 263, 265, 350-1-350-8, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на строк шість місяців, із заборонами щодо:
- перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- наближення на сто метрів до місця проживання (перебування), роботи ОСОБА_1 : місця реєстрації (проживання) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;
- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_3 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В іншій частині вимог заяви про видачу обмежувального припису відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису відповідно до ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису кривднику у встановлений законом строк повідомити Вишгородське РУП ГУ НП в Київської області за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (перебування) АДРЕСА_4 ).
Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ).
Суддя О.Д.Рудюк