Справа № 752/22662/23
Провадження № 2-о/362/78/24
26 березня 2024 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усиновлення,
Васильківським міськрайонним судом отримано дану цивільну справи за ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року, яку мотивовано тим, що матір дитини яку просить усиновити заявник, зареєстрована у колишньому Васильківському районі.
Насамперед, слід наголосити, що за приписами норми статті 310 ЦПК України обставини реєстрації дитини і/або її матері не мають жодного правового значення.
Зокрема, для визначення підсудності справи за статтею 310 ЦПК України необхідно лише встановити фактичне місце проживання дитини.
Читаємо дослівно статтю 310 ЦПК України: «Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.».
Про місце реєстрації жодного слова!
Тобто, цивільний процесуальних закон чітко, конкретно і беззастережно визначає підсудність прав про усиновлення саме за місцем проживання дитини, а не її місця реєстрації!!!
Слід погодитись із тим, що у даній справі за приписами частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання дитини є місце проживання її матері.
Увага: не місце реєстрації матері, а місце її проживання!!!
Норма частини третьої статті 29 ЦК України не містить про місце реєстрації жодного слова!
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» термін «місце проживання» визначено як - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Пункт 12 частини першої статті 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні, визначає термін «реєстрація місця проживання (перебування) особи» як - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 передбачено, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором.
Пункт 5 вказаного Порядку визначає, що Громадянин України, який проживає на території України, зобов'язаний протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його; батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Отже, поняття «місце проживання» і «адреса реєстрації» є різними за своєю юридичною суттю та відмінними за правовим значенням, а тому їх не можна ототожнювати.
Як наслідок, слід зробити логічний і послідовний висновок про те, що фізична особа Громадянин України повинен мати зареєстроване місце проживання (зареєструвати конкретну адресу як своє місце проживання) та, воднораз, - має право на вільний вибір місця проживання і може фактично проживати без реєстрації не за місцем своєї реєстрації, а за іншою адресою.
ЦПК України також розрізняє між собою поняття «місце проживання» і «адреса місця реєстрації».
Наприклад, норма частини першої статті 27 ЦПК України визначає, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Натомість, норма статті 310 ЦПК України не пов'язує підсудність справ про усиновлення із місцем реєстрації, а передбачає подачу заяви до суду за місцем проживання дитини.
Тобто, за статтею 310 ЦПК України, у даному випадку слід керуватись та визначати підсудність саме за місцем проживання, а не за місцем реєстрації фізичної особи.
Як вбачається із доданих до заяви письмових доказів, а саме: Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 12 жовтня 2023 року, дитина разом зі свою матір'ю проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 95).
Зазначена обставина фактичного проживання дитини разом із її матір'ю за вказаною адресою також відображена й у інших письмових доказах наявних в матеріалах справи, як то: висновок про стан здоров'я дитини і висновок № 100-12590 від 18.10.2023 року Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 84, 117 - 119).
Отже, у даному випадку, матір дитини, яка зареєстрована у колишньому Васильківському районі Київської області, фактично проживає в Голосіївському районі міста Києва.
Проте, норма статті 310 ЦПК України не пов'язує підсудність справ про усиновлення із місцем реєстрації, а передбачає подачу заяви до суду за місцем проживання дитини.
Таким чином, за вимогами статті 310 ЦПК України, у даному випадку слід керуватись та визначати підсудність саме за місцем проживання дитини та її матері, а не за місцем їх реєстрації.
Пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України передбачає, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Оскільки, місце проживання дитини та її матері не знаходиться у місті Василькові та/або колишньому Васильківському районі, приходжу до висновку, що справа не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області.
За таких обставин, коли дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, її слід передати на розгляд до іншого суду за місцем проживання дитини та її матері.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 258 - 261, 310 ЦПК України,
Передати цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усиновлення - на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Роз'яснити, що спору про підсудність у даному випадку немає, оскільки вказана справа не підсудна Васильківському міськрайонному суду Київської області за статтею 310 ЦПК України, тому що місце проживання дитини та її матері знаходиться в Голосіївському районі міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного судового рішення - 26 березня 2024 року.