Справа № 359/8977/23
Провадження № 2/359/518/2024
Іменем України
25 березня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
встановив:
11 вересня 2023 року представник позивача адвокат Панчук Ю.П. звернувся до суду з позовом, яким просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу виданого 02 травня 2023 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 квітня 2023 року до дня досягнення старшою дитиною повноліття, на 1/9 частки заробітку (доходу) платника аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 .. Від цього шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .. Бориспільським міськрайонним судом Київської області 02 травня 2023 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 квітня 2023 року до дня досягнення старшою дитиною повноліття.
У зв'язку з тим, що донька ОСОБА_3 проживає спільно із батьком ОСОБА_1 з 30 травня 2023 року, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Крім того, позивач просить зменшити розмір аліментів, призначений на утримання сина ОСОБА_5 з частки до 1/9 частки, враховуючи заробіток ОСОБА_1 , та те що цієї частки від доходу буде достатньо для того, щоб забезпечити гармонійний розвиток сина.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
13 грудня 2023 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.
Відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позов не скористалася. Заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились. Від представника позивача надійшла заява з проханням слухати справу без його участі, позовні вимоги повністю підтримав та просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Наведене підтверджується копією рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року (а.с. 14-15).
В шлюбі у сторін народились донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. ,16, 18).
На підставі судового наказу виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 02 травня 2023 року, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50%мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 квітня 2023 року до дня, досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 22).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу позовних вимог посилається на те, що донька ОСОБА_4 з 30 травня 2023 року проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні, оскільки є студенткою Київського національного університету ім.Т.Г. Шевченко та позивач як батько забезпечує її витрати пов'язані з навчанням, проїздом до м. Києва, купівлею одягу, взуття та харчування. Крім того, позивач вважає, що враховуючи його заробіток, відрахування в розмірі 1/9 частини його заробітку буде достатнім для того, щоб забезпечити гармонійний розвиток його сина ОСОБА_4 , а тому просить визначений у судовому наказі розмір аліментів на утримання сина зменшити.
Відповідно вимог ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Так, ОСОБА_1 вказує, що донька ОСОБА_3 проживає з ним, навчається у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченко та повністю знаходиться на його утриманні. Разом з тим, в порушення вимог ст. 76-81 ЦПК України, докази наведеного до суду позивачем не надані. Позивач також не скористався своїм процесу-льним правом щодо заявлення клопотання про витребування таких доказів, у разі складнощів у їх отриманні, чи приєднанні до матеріалів справи.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 182 СК України вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне стано-вище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є : зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Відповідно пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками», суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192СКУкраїни зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, ст. 183 визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, ст.184 визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшен-ня розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання про зменшення розміру аліментів.
Всупереч наведеному позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження наступних обставин : що його донька ОСОБА_3 проживає разом з ним та знаходиться на утриманні батька, щодо погіршення матеріального становища ОСОБА_1 , сімейного стану чи стану його здоров'я або ж щодо покращення матеріального становища, сімейного стану чи стану здоров'я одержувача аліментів.
У зв'язку з цим, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 СК України, ст. 10-12, 76-82, 133, 141, 259-260, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 25 березня 2024 року.
Суддя Яковлєва Л.В.