Справа № 357/3227/24
3/357/1878/24
22.03.2024 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Білоцерківського РУП ГУ НП у Київській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, командира відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29.04.1997 МВ № 2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 936727, 08.01.2024 о 09:00 год по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо брата ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психічному здоров'ю постраждалій особі. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що між ним та його братом відбулася звичайна сварка (конфліктна ситуація), у результаті якої виникли словесні спори. 08.01.2024 він перебував на службі, стояв на посту, де розмовляти по мобільному телефону заборонено. До нього зателефонував брат, якому він повідомив, що на чергуванні, не може говорити, однак той все одно йому надзвонював, тому він не стримався і виражався до нього нецензурними словами, внаслідок чого вони посварилися. Жодного насильства стосовно нього не вчиняв. Перед цим у них з братом дійсно були розбіжності з приводу спадщини. Він не ображав та тим паче не погрожував фізичною розправою братові. На сьогоднішній день між ним та братом жодних розбіжностей немає, конфлікт вичерпано.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що того дня він трохи випив і йому хотілося поговорити з братом, з'ясувати певні розбіжності між ними, тому наполеглево неодноразово телефонував йому, коли той був на службі. У той день між ними дійсно відбулався сварка по телефону з приводу спадщини. На даний час конфлікт між ними вичерпано.
Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 936727 від 07.02.2024 та додані до нього матеріали, а саме: заяву ОСОБА_2 від 18.01.2024; письмові пояснення ОСОБА_2 від 18.01.2024; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 від 18.01.2024, відповідно до якої рівень небезпеки кривдника низький, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Таким чином, під домашнє насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно могла бути чи була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як встановлено суддею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є братами, які проживають окремо. В судовому засіданні встановлено, що між братами відбулася телефонна розмова з приводу спадщини, під час якої ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 .
Отже, протоколу та доданих доказів вбачається, що його складено у зв'язку зі сваркою в сім'ї, а не у зв'язку з вчиненням насильства в сім'ї з боку ОСОБА_1 , тоді як вчинення насильства в сім'ї передбачає активні дії однієї особи по відношенню до іншої. Взаємні голосні відстоювання своєї думки під час сварки не можуть носити характер насильства.
Таким чином, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлених обставин справи має місце звичайна сімейна сварка, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки самі по собі наявні у матеріалах справи заява та письмові пояснення ОСОБА_2 без будь-яких інших належних і допустимих доказів, зокрема пояснень свідків, матеріалів відеозапису самої події, не дає судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення психологічного насильства в сім'ї. Окрім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що до нього не було вчинено будь-якого насильства.
При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілому не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов 'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА