05 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/2828/19 (334/8077/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Коваль Л. А., судді: В.Ф. Мороз, А.Є. Чередко) від 14.09.2023
та рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Сушко Л.М.) від 23.03.2023
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
у справі за заявою Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представники позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 30.10.2018 ОСОБА_1 (далі - Позивача) подав до Ленінського районного суду міста Запоріжжя позов про:
- скасування наказу № 138 від 01.10.2018 (далі - Наказ) про звільнення Позивача з посади старшого інженера-технолога технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництва Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - Відповідач);
- поновлення Позивача на цій посаді;
- стягнення з Відповідача на користь Позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнення одноразового з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в сумі 50 000 грн 00 коп.;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення Позивача на роботі та стягнення заробітної плати.
1.2. Позов обґрунтований допущеними з боку Відповідача порушеннями при звільненні Позивача з посади старшого інженера-технолога технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництва Боржника, оскільки Відповідач не дотримав процедури звільнення у зв'язку зі скороченням штату, так як інший наказ № 492 від 16.07.2018 - про скорочення штату на підприємстві Відповідача, що став підставою для звільнення Позивача, не містить обґрунтування щодо необхідності скорочення штату працівників та строку проведення подальших звільнень, не містить погодження із профспілковим комітетом Боржника щодо планованих звільнень, а умови для звільнення Позивача у вигляді скорочення передбаченої штатним розписом посади, яку займав Позивач, були створені штучно. При цьому не врахований стаж роботи Позивача на підприємстві Відповідача, його кваліфікація, досвід, а також не були установленому порядку запропоновані інші вакансії, що існують на підприємстві, у встановленому порядку, оскільки Позивачу пропонувались посади, які не підходять ні з досвідом, ні за практикою, ні за освітою (електрозварник, бухгалтер, маляр, програміст тощо).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані неодноразовим порушенням Відповідачем трудових прав Позивача, оскільки Відповідач намагався двічі звільнити Позивача з роботи і Позивач двічі через суд поновлювався на роботі, що призвело до важкого матеріального стану Позивач а та його сім'ї, втраті Позивачем спокою, роздратованості та пригніченому стану, порушенні звичайних життєвих зав'язків Позивача, а останнє оспорюване звільнення відбилось на стані здоров'я Позивача, внаслідок чого він змушений був звернутися до медичного закладу, де рекомендоване Позивачу довготривале лікування.
1.3. 17.10.2019 Господарський суд Запорізької області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Відповідача (Боржник) за заявою останнього, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
1.4. 18.11.2020 Ленінський районний суд міста Запоріжжя ухвалив передати цивільну справу за вимогами Позивача до Відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до Господарського суду Запорізької області для розгляду по суті, на розгляді якого перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Боржника.
1.5. 10.10.2022, 06.03.2023 та 23.03.2023 Позивач подавав заяви про визначення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в яких, уточнюючи суми та період нарахування середнього заробітку, просив стягнути одноразово з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2018 до 23.03.2023 в сумі 344 904 грн 00 коп., а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн 00 коп.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 23.03.2023 Господарський суд Запорізької області постановив рішення (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023) про відмову в задоволенні позову.
2.2. Судові рішення мотивовані дотриманням Відповідачем вимог закону в процедурі звільнення Позивача та відсутністю підстав для поновлення його на роботі у Відповідача на посаді старшого інженера-технолога, а також висновком про припущення Позивачем стосовно його звільнення з підстав упередженого ставлення роботодавця до Позивача як неугодного працівника, оскільки:
- процедура скорочення посади, яку займав Позивач, дотримана Відповідачем;
- Відповідач виконав вимогу щодо пропозиції Позивачу працювати на інших вакантних посадах, у тому числі на посаді, яку Позивач згідно із записами трудової книжки, він вже займав (складальника трансформаторів);
- відсутні можливості перевести Позивача на роботу тимчасово відсутніх працівників (відпустка, тимчасова непрацездатність), так як ці посади не вакантні, на них укладених трудові договори;
- Відповідач не приймав на роботу нових працівників на аналогічні посади з 31.07.2018 до 01.10.2018;
- виборний профспілковий орган погодив скорочення штату та звільнення Позивача.
Невстановлення обставин порушення процедури звільнення Позивача виключає скасування оскаржуваного наказу, задоволення вимог про поновлення його на відповідній посаді, а також підстави для стягнення з Відповідача Позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Відповідача про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31.03.2017 у справі № 334/1939/16-ц позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними накази № 943 від 11.12.2015 та № 26 від 11.03.2016 Відповідача та скасовано їх. Поновлено Позивача на роботі у Відповідача на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016. Рішення в цій частині піддано негайному виконанню. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2015 до 31.03.2017 в загальній сумі 67 877 грн 04 коп., 5 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 551 грн 20 коп. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2017 у справі № 334/1939/16-ц рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31.03.2017 змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 67 877 грн 04 коп. на 60 107 грн 12 коп. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 334/1939/16-ц рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. Постановою Запорізького апеляційного суду від 30.10.2018 рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31.03.2017 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 334/1939/16-ц рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 31.03.2017 та постанову Запорізького апеляційного суду від 30.10.2020 скасовано, матеріали справи передано до Господарського суду Запорізької області, на розгляді якого перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Відповідача.
3.3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 скасовано повністю. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
3.4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2021 у справі №908/2828/19 (334/1939/16-ц) в позові відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022 № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) рішення Господарського суду Запорізької області від 23.09.2021 у справі № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) - скасовано в частині відмови у позові про визнання протиправним та скасування наказу Відповідача № 26 від 11.03.2016 та поновлення Позивача на роботі у Відповідача на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016.
Ухвалено в цій частині нове рішення, викладено його в наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Відповідача № 26 від 11.03.2016.
Поновити Позивача на роботі у Відповідача на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016.
3.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду Запорізької області від 20.04.2022 № 908/2828/19 (334/1939/16-ц) встановлено наступне:
З 08.09.1987 Позивач працював у Відповідача, а з 2002 займав посаду старшого інженера-технолога.
Наказом від 30.07.2014 № 565 Позивача переведено на посаду старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва (ТВПВ).
Наказом від 30.12.2014 № 416 Позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
23.11.2015 Позивача наказом Відповідача № 292лс поновлено на роботі на посаді старшого інженера-технолога технологічного відділу підготовки виробництва на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.10.2015 у справі № 334/290/15-ц.
Фактично Позивач приступив до роботи 11.12.2015 після ознайомлення із наказом № 292лс від 23.11.2015 та проходження медичного огляду і отримання відповідно го висновку.
Розпорядженням №755 від 11.12.2015 Позивача попереджено про скорочення посади старшого інженера-технолога ТВПВ.
Відповідно до протоколу № 8 від 26.02.2016. засідання первинної профспілкової організації комітетом надано згоду на звільнення старшого інженера-технолога -Позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з пунктом 2.2 наказу Відповідача "Про порядок приймання та переміщення персоналу підприємства" № 243 від 12.07.2002 у разі звільнення працівника, професія або посада, яку займав працівник, ліквідується. Наказ про звільнення працівника є підставою для скасування посади в штатному розкладі.
Доказів прийняття на вказану посаду інших працівників матеріали справи не містять.
Відповідно до штатного розкладу Відповідача, що долучений до матеріалів справи, посаду, яка виключалась із штатного розпису, займала лише одна особа - Позивач.
11.03.2016 Відповідач видав наказ (розпорядження) № 26 "Про припинення трудового договору", відповідно до якого Позивача звільнено з посади старшого інженера-технолога у зв'язку із скороченням штату на підставі наказу № 943 від 11.12.2015, розпорядження № 755 від 11.12.2015, Погодження звільнення з профспілковою організацією - протокол № 8 від 26.02.2015. Вказаний наказ містить застереження Позивача, згідно з якими він не згоден із звільненням через незаконне поновлення до неіснуючого відділу та неправильного оформлення.
3.6. Наказом № 459 від 06.07.2018 "Про підготовку до реструктуризації підприємства" було виявлено необхідність здійснення раціоналізації виробництва та праці, шляхом зменшення численності персоналу по функціям управління. Зокрема, у вказаному наказі зазначено, що аналіз формування плану виробництва на підприємстві на ІІ півріччя 2018 та наступний 2019 рік та відповідного наповнення робочих місць, формування організаційних структур управління підрозділами підприємство виявило необхідність здійснити реорганізацію підприємства та праці. Наглядовою радою Відповідача та Центральним комітетом профспілки енергетики та електротехнічної промисловості України надано згоду на скорочення штатної чисельності персоналу підприємства. З метою оптимізації робочих місць та організаційних структур управління підрозділами підприємства наказано керівникам за функціями управління довести до відома керівників структурних підрозділів заплановане зменшення чисельності персоналу по функціям управління. Підготувати перелік посад/професій, які плануються виключити із штатного розпису підприємства та надати директору по персоналу у строк до 11.07.2018.
3.7. Наказом Відповідача "Про реструктуризацію підприємства" № 492 від 16.07.2018 на виконання наказу "Про підготовку до реструктуризації підприємства" № 459 від 06.07.2018 та з метою оптимізації кількості робочих місць та організаційних структур управління підрозділами підприємства прийнято рішення про скорочення штатних одиниць по структурним підрозділам підприємства в загальній кількості 111 одиниць.
Відповідно до пункту 1.9. наказу № 492 від 16.07.2018 в технологічному відділі трансформаторного та спеціалізованого виробництва скороченню підлягали наступні штатні одиниці: старший інженер - технолог 1 од., старший інженер технолог з апаратного та спеціалізованого виробництва 1 од, старший інженер технолог з трансформаторного виробництва 1 од.
Пунктом 5 цього наказу директору з персоналу Відповідача наказано організувати пропонування працівникам, посади яких скорочуються, вакантних посад, якщо вони відповідають її кваліфікації. У разі відмови від запропонованою роботи, повідомлених працівників звільнити в порядку скорочення штатів. Скорочення провести у відповідності з діючим законодавством.
3.8. 27.07.2018 Відповідач видав розпорядження № 722лс "Про скорочення посад (професій) в ТВТСВ", відповідно до якого вирішено попередити персонально під розпис в числі інших працівників старшого інженера технолога Позивача про звільнення по скороченню штату по спливу двох місяців. Відділу кадрів наказано повідомити зазначених працівників про скорочення з пропозицією наявної роботи чи про її відсутність, за відсутності можливості працевлаштування звільнити працівників по скороченню штату по спливу двох місяців з моменту повідомлення.
3.9. 31.07.2018 старшого інженера технолога Позивача повідомлено під розпис з розпорядженням "Про скорочення посад (професій) в ТВТСВ" № 722лс від 27.07.2018, про що свідчить власноручний підпис Позивача на розпорядженні.
3.10. Відповідно до повідомлення від 30.07.2018, згідно з наказом по підприємству від 16.07.2018 № 492 "Про реструктуризацію підприємства" та розпорядження № 722лс від 27.07.2018, Позивача повідомлено про скорочення його посади. Запропоновано наступні посади: зварювальних цех: електрозварювальник на автоматичних та півавтоматичних машин, обрубувач; трансформаторний цех: намотник котушки трансформатору, збирач трансформаторів, збиральник-оздоблювальник котушок трансформаторів; центральна бухгалтерія: бухгалтер. З вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлений, від підпису відмовився.
3.11. Відповідно до встановлених на підприємстві процедур (наказ "Про порядок приймання та переміщення персоналу підприємства" №243 від 12.07.2002) у разі звільнення працівника, професія або посада, яку займав працівник, ліквідується. При цьому, звільнення працівника може бути підставою для прийняття нового працівника лише у разі обґрунтованої виробничої необхідності.
3.12. Протоколом засідання комісії по визначенню кандидатури на скорочення чисельності персоналу на підприємстві Відповідача в технологічному відділенні трансформаторного та спеціалізованого виробництва від 17.07.2018 визначено кандидатуру на скорочення персоналу на посаді старшого інженера-технолога Позивача.
3.13. 17.08.2018 Позивачу під розпис для працевлаштування запропоновано наступну роботу, в яких у товариства була необхідність: зварювальний цех: котельник, свердлувальник, слюсар зі збирання металевих конструкцій; відомча воєнізована охорона: стрілець; відділ корпоративних та інформаційних систем: аналітик комп'ютерних систем, програміст прикладний; відділ закупівель матеріалів та комплектуючих виробів: спеціаліст із закупівель. Позивач ознайомлений, від підпису відмовився, від запропонованих вакансій відмовився.
3.14. 06.09.2018 Позивач звернувся до начальника відділу кадрів Відповідача із заявою, відповідно до якої він надав згоду на наданні роботи на посаді не нижче старшого інженера-технолога або рівнозначної, з тих, що є на підприємстві, а також на посади працівників, які перебувають у декретній відпустці.
3.15. 11.09.2018 адміністрацією підприємства Відповідача голові цехового комітету технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництв та відділу автоматизованих систем трансформаторного обладнання подано запит про надання згоди на звільнення Позивача - старшого інженера - технолога згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
3.16. Право цехового комітету профспілки на прийняття рішення про надання згоди на звільнення робітників підприємства - членів профспілки з ініціативи адміністрації підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 13.05.2015 № 2 Первинної профспілкової організації Відповідача.
3.17. Протоколом засідання цехового комітету профспілки технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництв та відділу автоматизованих систем трансформаторного обладнання від 17.09.2018 № 4 підтверджується надання дозволу на звільнення Позивача - старшого інженера - технолога згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
3.18. Відповідно до довідки начальника відділу по роботі з персоналом № 1/09-17-140 від 10.10.2022 у період з 01.07.2018 до 01.10.2018 в штатному розкладі Відповідача наявна одна штатна одиниця "старший інженер-технолог".
3.19. Позивач має диплом спеціаліста від 27.06.1997 № 319 про вищу освіту за спеціальністю "промислове та цивільне будівництво". Крім того, записи в трудовій книжці позивача свідчать про наявність в нього досвіду роботи складальником трансформаторів (пункти 1 та 2), слюсаря контрольно вимірювальних приладів та автоматики (пункти 5 - 7), інженера лабораторії випробувань товарів народного споживання (пункти 8 - 11), інженера технолога (пункти 12 - 14).
Позивач відмовився від роботи складальника трансформаторів.
3.20. У період з 31.07.2018 до 01.10.2018 Відповідач не брав на роботу нових працівників на аналогічні посади та на посади та професії, які відповідають освіті та досвіду роботи позивача. Вказане підтверджується витягами з книг обліку прийому робітників та інженерно-технічних працівників.
Відповідно до книги обліку переведення інженерно-технічних працівників (ІТР) та книги обліку переведення робочих в період з 31.07.2018 до 01.10.2018 в межах підприємства Відповідача не здійснювалось переведення працівників на посаду аналогічну посаді Позивача, або на посаду, яка відповідає його освіті чи досвіду роботи.
3.21. Відповідно до довідки № 1/09-17-141 від 10.10.2022 облікова кількість штатних працівників підприємства складала: на 01.01.2012 -4918 працівників; на 01.01.2013 4 947 працівників; на 01.01.2014 4 738 працівників; на 01.01.2015 3 254 працівників; на 01.01.2016 2 830 працівників; на 01.01.2017 2 710 працівників; на 01.01.2018 2 581 працівник; на 01.01.2019 - 2 165 працівників; на 01.01.2020 1 854 працівники; на 01.01.2021 1 268 працівників; на 01.01.2022 1 246 працівників; на 01.10.2022 1 211 працівників. Тобто, прослідковується тенденція скорочення штату протягом тривалого проміжку часу.
3.22. Оскільки посада старшого інженера технолога на підприємстві була лише одна, саме Позивача, який займав вказану посаду, визначено як такого, що підлягає скороченню.
Вказане підтверджується протоколом засідання комісії по визначенню кандидатури на скорочення чисельності персоналу на підприємстві Відповідача в технологічному відділенні трансформаторного та спеціалізованого виробництва від 17.07.2018 та довідкою начальника відділу по роботі з персоналом № 1/09-17-140 від 10.10.2022.
3.23. Відповідно до штатного розкладу технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництва від 01.06.2018 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перебували на посадах старших інженерів технологів з трансформаторного виробництва та старшого інженера-технолога з апаратного та спеціалізованого виробництва.
3.24. Відповідач не пропонував Позивачу посади всіх працівників, які звільнялися з роботи, крім посад та професій в яких у підприємства була потреба, а саме: електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах; обрубувача; котельника; маляра; свердлувальника; слюсара зі збирання металевих конструкцій; намотувальника котушок трансформаторів; складальника трансформаторів; складальника- оздоблювача котушок трансформаторів; стрільця; бухгалтера; аналітика комп'ютерних систем; програміста прикладного; спеціаліста із закупівель. Витяги з відповідних книг обліку звільнення робітників та ІТР в період з 31.07.2018 до 01.10.2018 містяться в матеріалах справи.
3.25. Відповідно до наказу (розпорядження) "Про припинення трудового договору" № 138 від 01.10.2018 Відповідача звільнено 01.10.2018 з посади старшого інженера технолога згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату. Від підпису Позивач відмовився. Зазначив, що роботодавцем не дотримано КЗпП України.
3.26. Наказом Відповідача від 20.02.2019 № 58 лс "Про скасування наказів у зв'язку із скасуванням рішення суду про поновлення працівника на роботі" скасовано наказ "Про поновлення на роботі" № 101лс від 03.04.2017 та наказ (розпорядження) "Про поновлення на роботі" № 19 від 03.04.2019, яким поновлено Позивача на роботі на посаді старшого інженера-технолога в технологічному відділі трансформаторного та спеціалізованого виробництва; скасовано наказ (розпорядження) "Про припинення трудового договору" № 138 від 01.10.2018, яким Позивача звільнено з роботи 01.10.2018.
3.27. На час розгляду цієї справи визнано протиправним та скасовано наказ Відповідача № 26 від 11.03.2016. Поновлено Позивача на роботі у Відповідача на посаді старшого інженера-технолога з 12.03.2016.
3.28. У зв'язку із введенням військового стану в Україні та неможливості ведення Відповідачем господарської діяльності Відповідач видав наказ "Про оголошення простою" № 75 від 28.02.2022, яким з 28.02.2022 оголошено простій всім працівникам підприємства Відповідача.
3.29. Наказом Відповідача "Про режим роботи підприємства" № 77 від 24.03.2022 у зв'язку із введенням та продовженням військового стану в Україні, наказ "Про оголошення простою" № 75 від 28.02.2022 скасовано з 24.03.2022 та відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" вирішено призупинити дію трудових відносин всіх працівників Відповідача до моменту відновлення діяльності підприємства.
3.30. Відповідач видав наказ від 10.10.2022 № 108 "Про скасування наказів у зв'язку із скасуванням рішення суду про поновлення працівника на роботі" № 58лс від 20.02.2019", яким вирішено наказ "Про скасування наказів у зв'язку із скасуванням рішення суду про поновлення працівника на роботі" № 58лс від 20.02.2019 вважати таким, що втратив чинність з 20.04.2022.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 16.10.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, ухвалюючи про відмову у задоволенні позовних вимог:
- не застосували до спірних правовідносин пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" в частині обов'язку судів з'ясувати дійсність обставин зміни в організації виробництва і праці, зокрема, щодо ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства Відповідача, скорочення чисельності або штату працівників, що суди у спірних правовідносинах не виконали, через що оцінка судами попередніх інстанцій законності Наказу та звільнення Позивача є неповною, непослідовною, а тому неналежною;
- застосували норми права без урахування висновку щодо застосування пункту 1 частини першої статті 40, статті 43, статті 49-2 КЗпП України у подібних правовідносинах щодо процедури звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду по справі № 761/23325/17 від 15.06.2021 та у постанові по справі № 761/25605/17 від 21.02.2020, згідно з якими роботодавець не може безпідставно здійснювати скорочення штату чи чисельності працівників, а обставини, які мають бути підставою та передувати скороченню, є підставою для оцінки законності звільнення працівника за скороченням штату;
- застосували норми статті 42, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 205/6352/18, за якою скорочення штату, незалежно від його кількості, визнається як зміни в організації виробництва та праці, що в подальшому зобов'язує роботодавця дотримуватись процедури звільнення працівників;
- не застосували положення статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності";
- застосували норми частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 487/2191/17, згідно з яким роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві (вакансії запропоновані, але Позивач вважає, що не ті були запропоновані, які б йому хотілося).
5.2. Також скаржник зауважив, що відсутність результату судового розгляду з питання законності попереднього звільнення Позивача з 11.03.2016 на підставі частини першої статті 40 КзПП України, у зв'язку із скороченням штату, не надавало Відповідачу правових підстав для чергового звільнення позивача 01.10.2018 за тих самих обставин, що і попереднє звільнення.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, додаючи, що:
- станом на 01.10.2018 Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та обіймав посаду старшого інженера технолога, звільнення Позивача з роботи відповідно до оскаржуваного Наказу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є наслідком інших обставин, які не пов'язані з обставинами його звільнення з роботи на підставі наказу № 26 від 11.03.2016;
- суди правильно встановили факт того, що у Відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників, а також зробили правильний висновок, щодо права роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення, тоді як судові органи не можуть вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату;
- скаржник довільно тлумачить висновки Верховного Суду в постановах, на висновки в яких він послався.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо правил звільнення з роботи у випадках скорочення чисельності або штату працівників
7.1. Предметом розгляду у цій справі став заявлений у межах справи про банкрутство трудовий спір: про незаконність Наказу про звільнення Позивача, про поновлення його на роботі на підприємстві Відповідача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У зв'язку з цим Суд, насамперед звертається до правового регулювання щодо правил припинення трудових правовідносин у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
7.2. Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
7.3. За змістом статті 2-1 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - звільнення Позивача) забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
За змістом статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
7.4. Частиною третьою статті 36 КЗпП України передбачено, що при реорганізації підприємства, установи, організації припинення трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу можливе лише у випадку скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
7.5. Порядок вивільнення працівників визначено у статті 49-2 КЗпП України, за правилами якої працівники персонально попереджаються про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
7.6. У застосуванні наведених положень КЗпП України Суд звертається, зокрема, до висновків у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17, відповідно до яких: "розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника".
7.7. Крім цього Верховний Суд України в постанові від 18.10.2017 у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) (провадження № 11-431асі18) дійшли висновків, що "однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення".
7.8. Водночас, за змістом частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
За загальним правилом суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, від 27.05.2021 у справі № 201/6689/19).
7.9. Разом із тим, суд, вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.
7.10. Розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).
Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення (частина друга статті 49-4 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
7.11. За встановлених судами у цій справі тих обставин, що на підприємстві Відповідача дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці а також скорочення штату працівників через реструктуризацію, Відповідач при звільненні Позивача дотримав вимоги частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України, оскільки, профспілковий орган надав згоду на звільнення Позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, Позивача вчасно попереджено про вивільнення та запропоновано всі наявні на підприємстві вакантні посади, від переведення на будь-яку з них Позивач відмовився (пункти 3.6-3.13, 3.15-3.22, 3.24, 3.25), тому звільнення Позивача за Наказом на підставі пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам закону.
Крім того, у Позивача не виникло переважного права на залишення на роботі, оскільки у штатному розписі у технологічному відділі трансформаторного і спеціалізованого виробництва Відповідача, в якому працював Позивач, була передбачена одна посада старшого інженера-технолога, на якій працював Позивач, однак яка скорочувалася, тож у роботодавця не було підстав та можливості проводити порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації з метою вирішення питання переважного права Позивача на залишення на роботі (пункти 3.22, 3.23).
У зазначених висновках, окрім тих, що вже наведені вище, Суд враховує актуальні висновки Верховного Суду у трудових спорах щодо порядку звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, які викладені, зокрема у постановах від 09.08.2023 у справі № 759/18294/21 (провадження № 61-5200св23), від 13.09.2023 у справі № 344/8391/20 (провадження № 61-8639св21), від 17.01.2024 у справі № 761/9006/22 (провадження № 61-9293св23), від 31.01.2024 у справі № 759/18044/21 (провадження № 61-9772св23), від 07.02.2024 від у справі № 569/15539/22 (провадження № 61-17888св23), від 07.02.2024 у справі № 759/18281/21 (провадження № 61-6741св23).
7.12. Поряд з викладеним Суд зазначає, що одним із аргументів скаржника (пункт 5.2) стало ствердження про незаконність заперечуваного Наказу з тих підстав, що на дату його видачі Позивач вже був звільнений через чинність попередніх наказів Відповідача про звільнення Позивача за 2015, 2016 роки (у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників), які Позивач також оспорював в судовому порядку, у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
7.13. Норма пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України також стала підставою для звільнення Позивача згідно з Наказами Відповідача від 11.12.2015 № 943 та від 11.03.2016 № 26 (пункт 3.5).
Зазначені накази Відповідача оспорювались Позивачем в судовому порядку (пункти 3.1-3.5) та чинність цих наказів на момент видачі оспорюваного Наказу (№ 138 від 01.10.2018 про звільнення Позивача з посади старшого інженера-технолога технологічного відділу трансформаторного та спеціалізованого виробництва підприємства Відповідача, пункт 1.2) скаржник стверджує (пункт 5.2), посилаючись на відповідні судові рішення.
7.14. Між тим, Суд не погоджується з цими аргументами, оскільки Позивач помиляється у правилах застосування трудового законодавства щодо визначення моменту поновлення/звільнення з роботи у трудових правовідносинах за умови судового оскарження наказу про звільнення.
Відповідно до статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Пунктом 4 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
7.15. Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Зі змісту пункту 4.1 Інструкції вбачається, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Пунктом 2.10 цієї Інструкції передбачено, що:
- у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний"; Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки;
- у такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення; наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання;
- у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення; при наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
7.16. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини:
- щодо ухвалення Ленінським районним судом міста Запоріжжя 31.03.2017 рішення про скасування наказів Відповідача № 943 від 11.12.2015 та № 26 від 11.03.2016 та поновлення Позивача на роботі на підприємстві Позивача із зазначенням в рішенні, що воно піддано негайному виконанню (пункт 3.1);
- залишення зазначеного рішення без змін цій частині апеляційним судом рішенням від 23.11.2017, яке хоча і було в подальшому скасовано постановою Верховного Суду від 23.05.2018 (пункт 3.1), однак через те, що касаційний суд при цьому передав відповідну справу на новий розгляд до апеляційного суду, вищезазначене рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя 31.03.2017 залишилось не скасованим на дату 01.10.2018 (оскільки було скасовано апеляційним судом лише постановою від 30.10.2018), і було піддано негайному виконанню роботодавцем - Відповідачем шляхом внесення відповідних записів в трудовій книжці Позивача, на яку, як на доказ у справі суди також послались в оскаржуваних рішеннях (пункти 3.1, 3.2, 3.5, 3.27);
а також враховуючи, що скаржник не спростував зазначених обставин, Суд доходить висновку у цій справі, що Позивач є таким, що був поновлений на роботі на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя 31.03.2017 у розумінні статті 235 КЗпП України, а тому з дати поновлення на роботі - 12.03.2016 (пункт 3.27) перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, зокрема і на 01.10.2018 (дату видачі Відповідачем оспорюваного Наказу про звільнення Позивача, пункт 3.25).
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами Відповідача (пункт 6.1) та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.2). Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) в тій їх частині, в якій він стверджує, що суди не застосували до спірних правовідносин пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки цей аргумент суперечить положенням частини четвертої статті 236 ГПК України, які вимагають врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, однак не в постановах Пленуму Верховного Суду України.
7.17. За висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваного Наказу та про законність звільнення Позивача за цим наказом, відсутні підстави для задоволення похідних вимог Позивача - про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
За наведених висновків Суд погоджується з аналогічними висновками судів в оскаржуваних рішеннях та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1).
7.18. Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень про відмову задоволенні позовних вимог про скасування Наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню. Отже висновки судів в оскаржуваних рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
7.19. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.20. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі № 908/2828/19 (334/8077/18) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.І. Картере
В.Я. Погребняк