18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 березня 2024 року
м. Черкаси справа № 925/1468/23
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу № 925/1468/24 за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 116 433, 00 грн,
26 жовтня 2023 року позивач - Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Виконавчого комітету Черкаської міської ради 116 433,00 грн. збитків, завданих Державному бюджету України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд/Суд) розглянуто справу «Лисак проти України» за заявою Лисак Є.В. № 52299/14 (далі - заявниця) за 20.10.2022 та прийнято рішення (далі - Рішення), яким встановлено порушення Державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та зобов'язано сплатити заявниці 3000 (три тисячі) євро в якості відшкодування моральної шкоди.
На виконання вказаного рішення з Державного бюджету на особовий рахунок заявниці перераховано 116 433,00 грн (еквівалент 3000 евро), що підтверджується платіжним дорученням від 03.01.2023 № 16935.
Виплачені кошти за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов'язок Міністерства юстиції України як органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді та координацію виконання його рішень, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду.
Ухвалою від 30.10.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1468/23, визнав її малозначною і вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.
Судом встановлено, що копія ухвали від 30.10.2023 направлялась відповідачу до його електронного кабінету.
18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала від 30.10.2023 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет заявника.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» відповідача документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 30.10.2023 по справі № 25/1468/23 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 31.10.2023 о 18:13.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 01.11.2023 з початком робочого дня.
В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Відтак, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
15.11.2023 відповідач подав суду відзив на позов у якому проти задоволення позову заперечував. Заперечення вмотивовано тим, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (стаття 258 вищезазначеного Кодексу).
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулюються Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі- Закон).
Частиною 5 ст. 9 Закону чітко визначено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган Представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону звернутися до суду з відповідним позовом.
Як вбачається із матеріалів справи та зазначено в позовній заяві, згідно платіжного доручення № 16935, Державна казначейська служба України перерахувала кошти в розмірі 116433, 00 грн. за рішення ЄСПЛ № 52299/14 від 20.10.2022 на рахунок ОСОБА_1 03.01.2023, отже останній строк звернення до суду із позовною заявою про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України є 03.07.2023.
Однак, Міністерство юстиції України в інтересах держави України звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Виконавчого комітету Черкаської міської ради 116 433, 00 грн. збитків, завданих Державному бюджету України лише 26.10.2023, тобто з пропуском строку позовної давності.
Згідно пунктів 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
20.11.2023 позивач через систему Електронний суд» подав відповідь на відзив у якому вказав на таке.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.
Питання застосування строку позовної давності регулюються Главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Окремі випадки застосування спеціального строку позовної давності передбачені статтею 258 ЦК України. При цьому, позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, не передбачені положеннями статті 258 ЦК України, а відтак, не відносяться до позовних вимог, для яких встановлюється спеціальна позовна давність.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
Фізична особа - підприємець Лисак Є.В. (далі ФОП Лисак Є.В.), володіла кіосками (малими архітектурними формами - тимчасовими спорудами, де продавались товари), розташованими на земельних ділянках комунальної власності у м. Черкаси.
Черкаська міська рада прийняла рішення від 05.07.2007 № 2-794 (зі змінами від 28.02.2008 №4-336) та 16.04.2009 №4-1161 про відмову в надання заявниці земельних ділянок в оренду.
Враховуючи зазначені рішення ради виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення від 08.06.2007 №651 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм з метою впорядкування території м. Черкаси» та від 28.04.2009 № 502 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм».
28.05.2009 міська робоча група демонтувала обладнанням заявниці та його вміст (кіоски, касові апарати, запаси товарів для продажу) і перевезла для зберігання.
Заявниця стверджувала, що в процесі демонтажу обладнання було пошкоджено й внаслідок цього воно стало непридатним для використання, а запаси товарів були втрачені.
Не погоджуючись з таким діями, ФОП Лисак С.В. оскаржила Рішення Черкаської міської ради та її виконавчого органу до Соснівського районного суду м. Черкаси (адміністративний позов) та Господарського суду Черкаської області, який 01.10.2008, 14.08.2008 та 19.05.2009 з метою вжиття заходів для забезпечення позову ухвалив утриматись Черкаській міській раді та іншим органам місцевого самоврядування від вчинення будь-яких дій по демонтажу або припиненню діяльності кіосків ФОП Лисак Є.В.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 06.05.2008 визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 05.07.2007 № 2-794.
31.03.2010 в рішенні Господарський суд Черкаської області визнав протиправним рішення Черкаської міської ради від 16.04.2009 №4-1161 та ухвалив, що ФОП Лисак Є.В. продовжувала мати право на оренду відповідних земельних ділянок.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.09.2010 визнано протиправними рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 08.06.2007 № 651 та від 28.04.2009 № 502, оскільки судом встановлено, що на момент вчинення демонтажу кіосків, які належать ФОП Лисак Є.В., були чинними дві ухвали Господарського суду Черкаської області 14.08.2008 та 19.05.2009, які забороняли вчинення будь-яких дій по демонтажу та припиненню діяльності ФОП Лисак С.В.
До Європейського суду ФОП Лисак С.В. скаржилась за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що обладнання, яке належало їй та було розташоване на земельних ділянках комунальної власності, було незаконно демонтовано, і вона не могла отримати за це відшкодування.
Європейським судом з прав людини розглянуто справу «Лисак проти України» за заявою ОСОБА_2 № 52299/14 за 20.10.2022 прийнято рішення, яким встановлено порушення Державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов'язано сплатити заявниці 3000 (три тисячі) євро в якості відшкодування моральної шкоди.
На виконання вказаного рішення з Державного бюджету на особовий рахунок заявниці перераховано 116 433,00 гри (еквівалент 3000 євро), що підтверджується платіжним дорученням від 03.01.2023 № 16935.
Виплачені кошти за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов'язок Міністерства юстиції України як органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді та координацію виконання його рішень, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду.
Відповідно до статті 46 Європейської Конвенції з прав людини Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що Рішення -
а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;
в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виплата Стягувачу відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
На виконання Рішення Європейського суду з Державного бюджету на рахунок ФОП Лисак С.В. перераховано 116 433, 00 грн платіжним дорученням №16935 від 03.01.2023.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (зі змінами), передбачено, що Міністерство юстиції України звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішеннями Європейського суду.
Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Міністерство юстиції України сплатило на рахунок ФОП Лисак С.В. 116 433,00 грн.
Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Юридичною підставою суто цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною - вчинення цивільного правопорушення. За загальним правилом особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення.
Підставами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); наявність майнової та (або) моральної шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов'язку відшкодування збитків (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 910/22855117).
Як вже встановлено судом, в спірних правовідносинах є повний склад умов, які надають право Міністерству юстиції звернутися до Виконавчого комітету Черкаської міської ради з регресною вимогою про відшкодування збитків внаслідок виконання рішення Європейського суду.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, частиною другою зазначеної норми встановлено, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування. Право регресу, тобто право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоду, застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають.
Так, завдавачем шкоди у даних правовідносинах був Виконавчий комітет Черкаської міської ради, а відповідальність за його діяльність понесла держава. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. В діях Виконавчого комітету Черкаської міської ради наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, що тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків, завданих Державному бюджету внаслідок виконання Рішення Європейського суду.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не спростовано обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, водночас позивачем доведено суду наявності правових підстав для стягнення з відповідача 116 433,00 грн.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Міністерства юстиції України в інтересах Держави Україна в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.
Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність
1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа.
У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;
4) у зв'язку з недоліками проданого товару;
5) про розірвання договору дарування;
6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;
7) про оскарження дій виконавця заповіту;
8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
5. Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Отже, позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, не передбачені положеннями статті 258 ЦК України, а відтак, не відносяться до позовних вимог, для яких встановлюється спеціальна позовна давність.
За таких обставин, встановлений частиною 5 статті 9 Закону обов'язок Органу представництва звернутись до суду з відповідним позовом протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, не може розглядатись як спеціальна (скорочена) позовна давність.
Оцінюючи викладене, суд приходить до переконання, що доводи відповідача є недоведеними, тому заява про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Виконавчого комітету Черкаської міської ради (вул.. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, код 04061547) на користь Державного бюджету України (рахунок UA 938999980313030115000028001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37567646, отримувач коштів - Казначейство України/м. Київ/24060300) збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 116 433,00 грн.(сто шістнадцять тисяч чотириста тридцять три гривні).
Стягнути з Виконавчого комітету Черкаської міської ради (вул.. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, код 04061547) на користь Міністерства юстиції України (ідент. код: 00015622, рахунок UA 428201720343190001000000177, код банку 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ) сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 22.03.2024.
Суддя Костянтин ДОВГАНЬ