Рішення від 25.03.2024 по справі 914/178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024 Справа № 914/178/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/178/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія», м. Львів

про: стягнення заборгованості у розмірі 87 639,55 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 87 639,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором оренди обладнання, в частині своєчасної та повної оплати.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 23.01.2024 надіслана відповідачу 24.01.2024 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося до суду 12.02.2024, причина повернення «за закінчення терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов'язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот», в якості Орендодавця (надалі - Позивач/АСК «Укррічфлот») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія», в якості Орендаря, (надалі - Відповідач/Товариство) 20.12.2022 було укладено Договір оренди обладнання № ЗРП 2-2- 6/10/23 (надалі - Договір). Термін дії з дати його укладання до 31.12.2023 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування, обладнання: кран-балка 3,2 т. інв.№ 305 та кран-балка 3,2 т. інв.№ 0833, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14. Передача обладнання (кранів) в оренду за Договором підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 01.01.2023.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що загальний розмір орендної плати на місяць становить - 4 000,00 грн.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем, щомісяця, авансом не пізніше 20 числа поточного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений у п. 17 Договору, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Період розрахунків Орендаря ,становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.13 Договору орендар зобов'язаний підписати та повернути Орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку не повернення (не своєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Як зазначає позивач, Відповідач зобов'язання за Договором щодо здійснення своєчасної та повної оплати не виконав.

Пунктом 9.1.1 Договору передбачено, що Орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним Договором, сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

У випадку прострочення Орендарем більше ніж на 10 десять календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, Орендар зобов'язаний додатково сплатити Орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Враховуючи наведене, Позивач листом від 24.10.2023 № 131-упцр повідомив Відповідача про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку та просив Відповідача в термін 7 (семи) календарних днів сплатити наявну заборгованість за Договором.

Враховуючи відсутність оплати заборгованості, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 87 639,55 грн, з яких: основний борг - 40 000,00 грн, пеня за несвоєчасну сплату - 6 761,64 грн, штраф за несвоєчасну сплату - 40 000,00 грн, інфляційні втрати - 320,97 грн, 3 % річних - 556,94 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи встановлено, що відповідне орендоване майно передано відповідачу за актом прийому-передачі обладнання за договором оренди обладнання ЗРП2-2-6/10/23 від 30.12.2022.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що загальний розмір орендної плати на місяць становить - 4 000,00 грн.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, п. 6.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем, щомісяця, авансом не пізніше 20 числа поточного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений у п. 17 Договору, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем об'єкту оренди за Договором, відповідачем вказані обставини визнаються та не заперечуються.

Пунктом 6.13 Договору оренди обладнання передбачено, що Відповідач зобов'язаний підписати та повернути Позивачу підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-приймання, робіт або надати письмову мотивовану відмову від підписання цього Акту до 20-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги.

Матеріали справи не містять доказів мотивованих відмов від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором, а отже, є підстави вважати, що суми вказані в актах являються узгодженими.

З огляду на наведене, та на те, що відповідачем не доведено належного виконання взятого на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд, здійснивши перевірку нарахування орендної плати за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000,00 грн - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6 761,64 грн та штрафу за несвоєчасну оплату в розмірі 40 000,00 грн.

Пунктом 9.1.1 Договору передбачено, що Орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним Договором, сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем, щомісяця, авансом не пізніше 20 числа поточного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений у п. 17 Договору, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто 21 числа кожного місяця.

Таким чином, перевіркою виконаних позивачем розрахунків за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» від кожного місяця окремо за загальний період з 21.01.2023 по запропонований позивачем період - 24.11.2023, встановлено, що розмір пені складає 6 718,90 грн.

За таких обставин, нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 6761,64 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 6718,90 грн.

У випадку прострочення Орендарем більше ніж на 10 десять календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, Орендар зобов'язаний додатково сплатити Орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Щодо нарахування штрафу - суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування останнього (в розмірі 100 % від вартості неоплаченого вчасно товару) у сумі 40000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 556,94 грн та інфляційних втрат в розмірі 320,97 грн, то суд встановив таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що така розрахована позивачем арифметично неправильно, відтак до задоволення підлягає сума 3 % річних в розмірі 553,97 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що така розрахована позивачем арифметично правильно, нарахування інфляціних втрат здійснено вірно. Отже, вимога позивача щодо стягнення 320,97 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3023,42 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія» (ідентифікаційний номер: 38563244; 79071, Львівська обл., м. Львів, вул. Кульпарківська, 266, офіс 1020) на користь Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (ідентифікаційний код: 00017733, вул. Електриків, 8, м. Київ, 04071) основний борг - 40 000,00 грн, пеню за несвоєчасну сплату - 6 718,90 грн, штраф за несвоєчасну сплату - 40 000,00 грн, інфляційні втрати - 320,97 грн, 3 % річних - 553,97 грн та 3023,42 грн судового збору .

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.

Попередній документ
117911241
Наступний документ
117911243
Інформація про рішення:
№ рішення: 117911242
№ справи: 914/178/24
Дата рішення: 25.03.2024
Дата публікації: 28.03.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди