Справа 274/8696/23
Провадження 1-в/0274/240/24
Іменем України
21.03.2024 м.Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду провадження за поданням Бердичівського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області про вирішення питання виконання покарання за наявності декількох вироків щодо засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
11.03.2024 до суду надійшло подання Бердичівського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області про вирішення питання виконання покарання за наявності декількох вироків щодо засудженого ОСОБА_3 .
В обґрунтування подання зазначено, що на обліку Бердичівського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області з 08.01.2024 перебуває ОСОБА_3 , який засуджений 07.11.2023 року вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст.75, ст.76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.
06.02.2024 на виконання до уповноваженого органу з питань пробації надійшов вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.12.2023, згідно якого ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.309 КК України до 3 (трьох) місяців арешту.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2023 при призначенні статочного покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.12.2023, в порядку ст. 71 КК України, не врахований.
В судове засідання засуджений не з'явився. Представник органу пробації та прокурор в судове засідання також не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду. Відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши подання та додані до нього письмові докази, суд приходить до наступного.
У відповідності до п.11 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема: про застосування покарання за наявності кількох вироків; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Із змісту даної статті вбачається, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за правилами ст.71 КК України (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені вироки відносно ОСОБА_3 набрали законної сили та усі направлені на виконання до Бердичівського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області, де перебувають на виконанні.
Згідно роз'яснень, котрі містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
За аналогією можна зробити висновок, що у випадку із засудженим ОСОБА_3 , застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що відповідно до ст.1 КК України та ст.2 КПК України завданням Кримінального кодексу України та кримінального провадження є захист особи, охорона її прав, свобод та законних інтересів.
Також, суд звертає увагу на роз'яснення, викладені в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків», з яких вбачається, що не підлягають розгляду у порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, котрі містяться у вищезазначеній постанові, не можна уточнювати призначене покарання (як основне так і додаткове) щодо його виду та строку й призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо, призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зі ст. 43 КК України (1960 року) не було вирішено.
Крім того, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Суд не вбачає перешкод для самостійного виконання двох вищезазначених вироків суду відносно засудженого ОСОБА_3 .
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків шляхом їх самостійного виконання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд
Подання Бердичівського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області про вирішення питання щодо застосування покарання при наявності декількох вироків відносно засудженого ОСОБА_3 - задовольнити.
Покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2023, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.309 КК України на 1 року обмеження волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання із іспитовим строком тривалістю 1 рік, та покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.12.2023, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 3 (трьох) місяців арешту - виконувати самостійно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1