Рішення від 29.02.2024 по справі 911/2465/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/2465/18

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

до Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1

про стягнення 824 189,00 грн

За зустрічним позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

За участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фізичної особи-підприємця Кравчук Ігоря Олександровича

про визнання договору поруки припиненим в частині окремих платежів за основним зобов'язанням

Учасники судового процесу:

від позивача за первісним (відповідач за зустрічним): не з'явився;

від відповідача-1 за первісним (третя особа за зустрічним): ОСОБА_2 ;

від відповідача-2 за первісним (позивач за зустрічним): не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 про стягнення 824 189,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 щодо повернення останнім грошових коштів, в забезпечення яких між позивачем та відповідачем-2, як поручителем відповідача-1, укладено договір поруки № МСБ-31/П від 31.10.2013.

У зв'язку із вищенаведеним, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідачів 824 189,00 грн.

01.04.2019 Господарський суд Київської області прийняв рішення по справі № 911/2465/18, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та до ОСОБА_1 про стягнення 824 189,00 грн задовольнив в повному обсязі. Стягнув солідарно з фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 706 666,64 грн заборгованості по кредиту та 117 522,36 грн заборгованості по прострочених процентах. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 6 181,42 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 6 181,42 грн судового збору.

05.11.2018 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 911/2465/18, якою рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2019 у справі № 911/2465/18 залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Верховний Суд постановою від 27.03.2020 у справі № 911/2465/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив повністю. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2019 у справі № 911/2465/18 скасував, справу № 911/2465/18 направив на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до п. 5.5. розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області від 23.06.2017 року № 18 розподіл судових справ, рішення в яких скасовувались апеляційною чи касаційною інстанціями з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, здійснюється у порядку, передбаченому для позовних заяв, за виключенням судді, колегії суддів, судове рішення яких скасоване.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2465/18 передано на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2020 прийнято справу № 911/2465/18 до провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2020. Встановлено судом строки для подачі відзиву та відповіді на відзив.

13.05.2020 до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.05.2020 у підготовче засідання з'явився представник відповідача-2. Інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 04.06.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.05.2020 та направлено останню сторонам.

01.06.2020 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2020 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2020 у підготовче засідання з'явився представник позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 01.07.2020.

30.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання відповіді на відзиви.

04.06.2020 у підготовче засідання з'явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та просив суд його задовольнити. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 29.07.2020. Заяву ОСОБА_1 про витребування доказів у справі задоволено. Витребувано у ПАТ АБ «Укргазбанк» для огляду в засіданні оригінали кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП Кравчук І.О. та договору поруки № МСБ-31/П від 31.10.2013, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 ..

27.07.2020 до суду від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що станом на 07.07.2020 загальна заборгованість ФОП Кравчук І.О. за кредитним договором становить 1 663 302,80 грн, з яких заборгованість по кредиту прострочена - 706 666,64 грн, заборгованість по процентам прострочена - 956 636,16 грн. У зв'язку із цим позивач просить суд прийняти заяву до розгляду та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом 07.07.2020 в загальному розмірі 1 663 302,80 грн.

29.07.2020 у підготовче засідання з'явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 представник позивача подав до суду оригінали документів для огляду на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2020.

Суд, розглянувши у підготовчому засіданні 29.07.2020 заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, прийняв останню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Як вбачається із заяви про зміну розміру позовних вимог, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 1 663 302,80 грн заборгованості за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, що свідчить про фактичне збільшення розміру майнової вимоги, у зв'язку із чим фактично подана заява є заявою про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 суд, з огляду на те, що вищезазначена заява подана позивачем на стадії підготовчого провадження з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії, дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зміну розміру позовних вимог та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої, про що занесено до протоколу судового засідання.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 представник відповідача-2 усно клопотав про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарський суд Київської області від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 09.09.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

06.08.2020 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині зобов'язання щодо сплати платежів за кредитом, передбачених графіком зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013, за період з 06.07.2014 до 06.11.2015 у загальному розмірі 266 666,60 грн, зобов'язання щодо сплати процентів, нарахованих за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, за період з липня 2014 року до жовтня 2015 року в сумі 201 098,45 грн та зобов'язання щодо сплати процентів, нарахованих за період з листопада 2015 року до жовтня 2018 року в сумі 35 000,00 грн.

31.08.2020 до суду від відповідача-1 надійшло заперечення проти заяви позивача про зміну розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2020 у справі № 911/2465/18 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням (з доданими до неї документами) повернуто без розгляду.

09.09.2020 у підготовче засідання з'явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 представник позивача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Суд протокольно долучив подані позивачем документи до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 представник відповідача-2 подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву (з урахуванням збільшених позовних вимог). Крім того, представником відповідача-2 заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарський суд Київської області від 09.09.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі № 911/2465/18 до 17.09.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

17.09.2020 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про зупинення провадження у справі.

17.09.2020 у підготовче засідання з'явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 17.09.2020 представник відповідача-2 надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про зупинення провадження у справі та підтримав її. Представник позивача залишив вирішення питання про задоволення заяви відповідача-2 на розсуд суду. Представник відповідача-1 не заперечував проти зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2020 клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 911/2465/18 задоволено та зупинено провадження у справі № 911/2465/18 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 462/5368/16-ц, провадження № 61-16888св19 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 462/5368/16-ц.

01.10.2020 до суду від відповідача-1 надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог заяви про зміну розміру позовних вимог).

Разом з тим, не погоджуючись із прийнятою судом ухвалою про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.09.2020 у справі № 911/2465/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 911/2465/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 02.09.2020 року у справі № 911/2465/18 без змін.

Не погоджуючись із прийнятою Північним апеляційним господарським судом постановою від 09.11.2020 у справі № 911/2465/18, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 911/2465/18.

Постановою Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 911/2465/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.09.2020 у справі № 911/2465/18 скасовано. Справу № 911/2465/18 передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2021 у справі № 911/2465/18 відкладено вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом до моменту поновлення провадження у справі № 911/2465/18.

22.12.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення судового провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2022 у справі № 911/2465/18 клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про поновлення провадження у справі № 911/2465/18 задоволено. Поновлено провадження у справі № 911/2465/18 та призначено підготовче засідання у справі на 01.02.2023.

01.02.2023 у підготовче засідання з'явився представник відповідача-2. Інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Суд повідомив представника відповідача-2, що у зв'язку із неявкою інших учасників справи та необхідністю вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом, наявні підстави для відкладення підготовчого засідання у справі.

У зв'язку із зазначеним, ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 01.03.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 01.02.2023 та направлено останню сторонам.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2023 у справі № 911/2465/18 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк та спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

20.02.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2023.

22.02.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання.

01.03.2023 у підготовче засідання з'явився представник відповідача-2. Інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 у справі № 911/2465/18 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням до спільного розгляду з первісним позовом. Призначено підготовче засідання для розгляду первісного та зустрічного позову у справі № 911/2465/18 на 22.03.2023. Залучено до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ФОП Кравчук І.О.. Встановлено судом строки для подачі відзиву та відповіді на відзив.

16.03.2023 до суду від позивача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов.

22.03.2023 у підготовче засідання з'явились представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним). Представник відповідача-1 за первісним позовом у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 22.03.2023 представник позивача за зустрічним позовом усно клопотав про поновлення строку на подачі відповіді на відзив. Суд протокольно поновив позивачу за зустрічним позовом строк на подачі відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 26.04.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-1 за первісним позовом про дату та час підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 22.03.2023 та направлено останню відповідачу.

26.04.2023 до суду від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли пояснення по справі, в якому представник відповідача-2 за первісним позовом просить суд долучити до матеріалів справи № 911/2465/18 письмові докази, а саме копію довідки ОСОБА_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

26.04.2023 у підготовче засідання з'явився представник відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним). Інші учасники справи у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Суд протокольно прийняв письмові пояснення відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 17.05.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 26.04.2023 та направлено останню сторонам.

17.05.2023 у підготовче засідання з'явились представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним). Представник відповідача-1 за первісним позовом у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) усно клопотав про відкладення підготовчого засідання. У зв'язку із цим, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 15.06.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-1 за первісним позовом про дату та час підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 17.05.2023 та направлено останню відповідачу.

15.06.2023 до суду від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла заява про застосування позовної давності.

15.06.2023 у підготовче засідання з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 19.07.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

18.07.2023 до суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, 18.07.2023 до суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про сплату боргу на загальну суму 410 000,00 грн.

18.07.2023 до суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності.

19.07.2023 у підготовче засідання з'явились представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідача-1 за первісним позовом. Представник відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) у підготовче засідання не з'явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 06.09.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) про дату та час підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 19.07.2023 та направлено останню відповідачу.

06.09.2023 до суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення на суму 50 000,00 грн.

06.09.2023 до суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшла заява про застосування строків позовної даності до вимог за зустрічним позовом.

06.09.2023 у підготовче засідання з'явились представники сторін.

Суд протокольно задовольнив клопотання відповідача-1 за первісним позовом про долучення доказів та долучив до матеріалів справи платіжне доручення на суму 50 000,00 грн. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) усно клопотав про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2465/18 на 27.09.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

26.09.2023 до суду від ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач за первісним позовом зазначив, що станом на 25.09.2023 загальна заборгованість ФОП Кравчук І.О. за кредитним договором становить 1 238 302,80 грн, з яких: 706 666,64 грн заборгованості по кредиту простроченої та 531 636,16 грн заборгованості по процентах простроченої. У зв'язку із цим позивач за первісним позовом просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог та здійснювати подальший розгляд первісного позову з урахуванням останньої.

27.09.2023 у підготовче засідання з'явились представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідача-1 за первісним позовом. Представник відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) у підготовче засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 27.09.2023 суд, розглянувши заяву позивача за первісним позовом про зменшення позовних вимог та заслухавши усні пояснення представника ПАТ АБ «Укргазбанк», прийняв останню з огляду на наступне.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивач за первісним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом 1 238 302,80 грн за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, що свідчить про фактичне зменшення розміру майнової вимоги порівняно із заявою позивача за первісним позовом про зміну розміру позовних вимог від 27.07.2020, яка була прийнята судом у підготовчому засіданні 29.07.2020.

З огляду на зазначене, у підготовчому засіданні 27.09.2023 суд, з огляду на те, що вищезазначена заява подана позивачем на стадії підготовчого провадження з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії, дійшов висновку про прийняття заяви позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням останньої, про що занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2465/18 до судового розгляду по суті 18.10.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 27.09.2023 та направлено останню відповідачу.

18.10.2023 в судове засідання з'явились представники сторін та виступили з вступними промовами по первісному позову та по зустрічному позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2023 відкладено судове засідання у справі № 911/2465/18 на 22.11.2023 перед встановленням обставин справи та перевіркою їх доказами, про що занесено до протоколу судового засідання.

22.11.2023 в судове засідання з'явились представники сторін.

В судовому засіданні 22.11.2023 суд перейшов до стадії встановлення обставин справи та перевіркою їх доказами. Представники сторін надали усні пояснення щодо обставин справи за первісним та зустрічним позовами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023 судом оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/2465/18 до 14.12.2023 перед судовими дебатами, про що занесено до протоколу судового засідання.

14.12.203 до суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.12.203 до суду від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.12.2023 в судове засідання з'явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним). Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд повідомили відповідними клопотанням.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 судом, з огляду на неявку представників сторін, відкладено судове засідання у справі № 911/2465/18 на 11.01.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.12.2023 та направлено останню сторонам.

11.01.2023 до суду представник відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним) подав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із тривалою повітряною тривогою.

11.01.2023 в судове засідання з'явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним). Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Суд повідомив представника позивача за первісним позовом, що до суду від відповідача-2 за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із тривалою повітряною тривогою. Представник позивача за первісним позовом залишив вирішення питання про відкладення судового засідання на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2024 судом, з огляду на неявку представників сторін у зв'язку із тривалою повітряною тривогою, відкладено судове засідання у справі № 911/2465/18 на 14.02.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.01.2024 та направлено останню сторонам.

14.02.2024 судове засідання не відбулося у зв'язку із тим, що суддя Сокуренко Л.В. з 14.02.2024 до 18.02.2024 включно перебувала у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 призначено судове засідання у справі № 911/2465/18 на 29.02.2024. Ухвала суду була доставлена сторонам (представникам) в їх електронні кабінети 12.02.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового засідання.

29.02.2024 в судове засідання з'явився представник відповідача-1 за первісним позовом та надав усні пояснення щодо суті первісного позову.

29.02.2024 в судове засідання інші учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 29.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи первісного та зустрічного позову, заслухавши усні пояснення представника відповідача-1 за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд постановою від 27.03.2020 у справі № 911/2465/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2019 у справі № 911/2465/18 скасував, справу № 911/2465/18 направив на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 27.03.2020 у справі № 911/2465/18, надаючи оцінку аргументам скаржника і висновкам попередніх судових інстанцій, окрім іншого, зробив наступні висновки.

В пунктах 16-19 мотивувальної частини постанови від 27.03.2020 у справі № 911/2465/18 Верховний Суд зазначив:

16.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 5.2 договору порука припиняється, якщо Банк протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність Поручителя перед Банком припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

16.1. Таким чином, сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред'явлення вимоги до Поручителя, ніж той, який існував у редакції статті 559 ЦК України станом на момент укладення договору поруки, що не суперечить законодавству.

17. Отже, зважаючи на умови пункту 5.2 договору поруки та вимоги частини 4 статті 559 ЦК України, у разі пред'явлення Банком вимог до Поручителя більше ніж через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором, в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності Поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу вказаних вище 3-х років з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Отже, у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до Поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо Банк пред'явить вимоги до Поручителя більше ніж через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за кредитним договором, то згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення коштів поза межами цього строку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постановах від 27.01.2016 у справі № 6-990цс15, від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, від 29.03.2017 у справі № 6-3087цс16, від 14.06.2017 у справі № 644/6558/15-ц, Верховного Суду в постанові від 31.01.2020 у справі №2-2280/2011 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 408/8040/12.

18. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, в сукупності з пунктом 1.3.2 договору, не врахували, що умовами кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми, передбаченої цим договором неустойки (пункт 5.2.2 кредитного договору) і Банк має право відмовитися від надання Позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, у випадку, коли Позичальником порушено порядок погашення кредиту згідно графіка зменшення ліміту кредитування (додаток №1) (пункт 5.3.3 кредитного договору).

18.1. Таким чином, умовами кредитного договору прямо передбачено погашення кредиту частинами, відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, який є додатком №1 до кредитного договору, а строк пред'явлення кредитором вимог про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами кредитного договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

19. З огляду на наведене вище щодо порядку та строків пред'явлення вимоги про стягнення боргових сум, доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 7 постанови щодо застосування судами попередніх інстанцій частини 4 статті 559 ЦК України та в пункті 8 постанови, заслуговують на увагу, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема, положення пункту 5.2 договору поруки, та не враховано графік зменшення ліміту кредитування та розрахунок заборгованості (а.с. 193-196, т.с. 1) за період з 06.07.2014 по 06.11.2015 з урахуванням того, що, як встановив суд апеляційної інстанції, Позивач із даним позовом звернувся до суду 07.11.2018. Дослідження вказаних доказів в їх сукупності із урахуванням всіх умов кредитного договору та договору поруки, мають значення для з'ясування наявності тих обставин, зокрема, з якими закон пов'язує припинення поруки щодо тих чергових платежів, вимоги про стягнення яких заявлені поза межами строку, визначеного пунктом 5.2 договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, з огляду на обов'язковість врахування господарським судом під час нового розгляду справи вказівок Верховного Суду, які містяться у постанові від 27.03.2020 у справі № 911/2465/18, Господарський суд Київської області дослідив матеріали справи, з урахуванням зазначених висновків, та встановив наступне.

31.10.2013 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - банк, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та фізичною особою-підприємцем Кравчуком Ігорем Олександровичем (далі - позичальник, відповідач-1 за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом) укладено кредитний договір № МСБ-31 (далі - кредитний договір), з змістом п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію (далі - кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом 800 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 договору, в розмірі 20,5% річних.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, цільове використання (мета) кредиту на: - рефінансування кредитної заборгованості перед ПАТ «Златобанк» по кредитному договору № 12/13KLMB від 14.03.2013 року; - будівництво основних засобів; - придбання основних засобів; - поповнення обігових коштів.

Згідно з підп. 1.3.1 п. 1.3 кредитного договору, кредитна лінія відкривається з 31.10.2013 року по 30.10.2018 року.

За змістом підпункту 1.3.2 пункту 1.3 кредитного договору, позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі у строк дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2013 між сторонами, одночасно з укладенням кредитного договору, було складено та підписано графік зменшення ліміту кредитування, що є додатком № 1 до кредитного договору, пунктом 2 якого передбачено, що позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування. Вказаний графік підписаний уповноваженим представником банка та позичальником, скріплений їх відтисками печаток без зауважень та відповідно до п. 1 графіка, є невід'ємною частиною кредитного договору.

Крім того, 31.10.2013 між сторонами кредитного договору було підписано додаток № 2 до кредитного договору, що є тарифами банка.

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються банком позичальнику окремими траншами в наступному порядку: Перший транш надається в сумі 360 000,00 грн на рефінансування кредитної заборгованості перед ПАТ «Златобанк» по кредитному договору № 12/13/КLМВ від 14.03.2013; Другий транш надається в сумі 440 000,00 грн, а саме: на будівництво основних засобів - 335 500,00 грн, на придбання основних засобів в суті - 48 500,00 грн, на поповнення обігових коштів в сумі - 56 000,00 грн після надання до банку підтверджуючих документів про повне погашення кредитної заборгованості перед ПАТ «Златобанк» по кредитному договору № 12/13/КLМВ від 14.03.2013 та дострокове розірвання даного договору кредитної лінії;

Всі інші транші в рамках діючого ліміту відновлювальної відкличної кредитної лінії надаються на поповнення обігових коштів. Надання банком кредитних коштів здійснюється за умови отримання банком, у строк не менше як за один банківський день до дати видачі коштів в межах ліміту кредитної лінії, попередньої письмової заяви позичальника та підтвердження банком намірів про видачу кредитних коштів в межах ліміту кредитної лінії згідно зазначеної заяви позичальника. Після отримання позичальником повної суми кредиту в межах загального ліміту, встановленого в п 1.1 цього договору, подальше кредитування в межах строків та в межах сум ліміту кредитної лінії, може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, в розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478, відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, який наведено в додатку 1 до цього договору. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Згідно з п. 3.3 кредитного договору, нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1. цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового розірвання цього договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, або в день дострокового розірвання цього договору на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк», код банку 320478. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню (п. 3.4 кредитного договору).

Пунктом 3.7 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 25,5 % річних.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору. Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Згідно з п. 3.9 кредитного договору, за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 3) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові комісії; 5) строкові проценти; 6) строкова заборгованість за основним боргом.

Відповідно до п. 9.9. кредитного договору, строк в межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 9.13 кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами зобов'язань в повному обсязі.

Судом встановлено, що банк, на виконання кредитного договору, перерахував на користь позичальника грошові кошти в загальній сумі 800 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ФОП Кравчука І.О. за період з 31.10.2013 до 28.08.2018.

Здійснення часткових оплат відповідачем-1 за первісним позовом підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ФОП Кравчука І.О. за період з 31.10.2013 до 07.07.2020 (том 4, а.с. 131-137), копіями платіжних доручень № 190 від 23.01.2019 на суму 10 000,00 грн, № 191 від 30.01.2019 на суму 1 900,00 грн, № 193 від 13.02.2019 на суму 2 100,00 грн, № 214 від 22.05.2019 на суму 1 000,00 грн, № 200 від 25.03.2019 на суму 4 000,00 грн, № 207 від 17.04.2019 на суму 1 000,00 грн, № 208 від 26.04.2019 на суму 2 000,00 грн, № 206 від 05.04.2019 на суму 1 000,00 грн, № 210 від 08.05.2019 на суму 2 000,00 грн, № 218 від 10.06.2019 на суму 1 000,00 грн, № 219 від 26.06.2019 на суму 2 000,00 грн, № 222 від 24.07.2019 на суму 2 000,00 грн, № 226 від 30.08.2019 на суму 3 000,00 грн, № 228 від 04.10.2019 на суму 2 000,00 грн, № 241 від 26.11.2021 на суму 27 000,00 грн, № 250 від 11.01.2022 на суму 27 000,00 грн, № 309 від 09.05.2023 на суму 50 000,00 грн, № 319 від 12.06.2023 на суму 50 000,00 грн, № 326 від 14.07.2023 на суму 50 000,00 грн, № 335 від 08.08.2023 на суму 50 000,00 грн та копіями платіжних інструкцій № 0.0.1914048244.1 від 20.11.2020 на суму 18 000,00 грн, № 0.0.1974905324.1 від 14.01.2021 на суму 18 000,00 грн, № 0.0.2119440457.1 від 12.05.2021 на суму 18 000,00 грн, № 0.0.2189288677.1 від 09.07.2021 на суму 36 000,00 грн, № 0.0.2232426321.1 від 16.08.2021 на суму 27 000,00 грн, № 0.0.2257348023.1 від 08.09.2021 на суму 27 000,00 грн та № 0.0.2311882672.1 від 21.10.2021 на суму 27 000,00 грн (том. 5, а.с. 4-29).

Проте, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач-1 зобов'язання за кредитним договором в частині повернення банку кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами в порядку та строки, передбачені графіком зменшення ліміту кредитування, належними чином не виконав, у зв'язку із чим у позичальника за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.07.2020 та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2023) станом на 25.09.2023 наявна заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1 238 302,80 грн, з яких заборгованість по кредиту прострочена - 706 666,64 грн та заборгованість по процентах прострочена - 531 636,16 грн.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 31.10.2013, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (кредитор), ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповдіач-2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та фізичною особою-підприємцем Кравчуком Ігорем Олександровичем (позичальник) укладено договір поруки № МСБ-31/П (далі - договір поруки), пунктом 1.1 якого передбачено, що поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № МСБ-31 від « 31» жовтня 2013, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 30 жовтня 2018 року втому числі: повернути кредит у розмірі 800 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 20,5 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 25,5 % річних.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору.

Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник (п. 1.3 договору поруки).

Відповідно до п. 5.1 договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором.

За змістом п. 5.2 договору поруки, порука також припиняється, якщо кредитор протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору.

Вказаний договір поруки підписаний уповноваженим представником банка, поручителем та позичальником без зауважень та заперечень. Відомостей про розірвання договору поруки за згодою сторін або в судовому порядку матеріали справи не містять. Відомостей про визнання недійсним договору поруки матеріали справи також не містять.

З огляду на наведене, враховуючи неналежне виконання відповідачем-1 за первісним позовом зобов'язань за кредитним договором в частині повернення банку кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами в порядку та строки, передбачені графіком зменшення ліміту кредитування, що є додатком № 1 до кредитного договору, а також враховуючи укладений між сторонами договір поруки, ПАТ АБ «Укргазбанк» просить суд (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.07.2020 та заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2023) стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Кравчук Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, яка станом на 25.09.2023 складає 1 238 302,80 грн, з яких заборгованість по кредиту прострочена - 706 666,64 грн та заборгованість по процентах прострочена - 531 636,16 грн.

У свою чергу відповідач-1 за первісним позовом частково визнає позовні вимоги, проте не погоджується із заявленим ПАТ АБ «Укргазбанк» розрахунком заборгованості за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013. Крім того в судових засідання відповідач-1 за первісним позовом просив суд стягнути відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 в рівних частинах.

Відповідач-2, заперечуючи проти первісних позовних вимог, зазначив, що пунктом 3.2 кредитного договору передбачено погашення кредиту відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору. Таким чином, відповідач-2 за первісним позовом, з урахуванням висновку Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 911/2465/18, стверджує, що відносно 20 платежів по тілу кредиту за період з 06.07.2014 по 06.11.2015 в сумі 266 666,60 грн, порука відповідача-2 припинилася зі спливом 3-х років, передбачених п. 5.2 договору поруки, з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником у зв'язку з непред'явленням позивачем вимоги до поручителя. Як зазначив відповідач-2 за первісним позовом, загальна сума зазначених платежів по тілу кредиту з 06.07.2014 до 06.11.2015 щодо яких припинилась порука складає 266 666,60 грн. Крім того, на переконання відповідача-2, з огляду на вказані обставини, припинилась порука також і щодо сум відсотків та штрафних санкцій, які нараховані банком на вказану суму кредиту.

З урахуванням вищенаведеної позиції, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання поруки, що виникла на підставі договору поруки № МСБ-31/П від 31.10.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013, укладеного з Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та фізичною особою-підприємцем Кравчук Ігорем Олександровичем, припиненою в частині зобов'язання щодо сплати платежів за кредитом, передбачених графіком зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013, за період з 06.07.2014 по 06.11.2015 у загальному розмірі 266 666,60 грн, зобов'язання щодо сплати процентів, нарахованих за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 за період з липня 2014 по жовтень 2015 року в сумі 201 098,45 грн та зобов'язання щодо сплати процентів, нарахованих за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року в сумі 35 000,00 грн.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір № МСБ-31 від 31.10.2013 всі додатки до нього та договір поруки № МСБ-31/П від 31.10.2013, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині зобов'язання щодо сплати платежів за кредитом, передбачених графіком зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013, за період з 06.07.2014 по 06.11.2015 у загальному розмірі 266 666,6 грн, зобов'язання щодо сплати процентів, нарахованих за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 за період з липня 2014 по жовтень 2015 року в сумі 201 098,45 грн та зобов'язання щодо сплати процентів, нарахованих за період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року в сумі 35 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верхового Суду від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах постанови 56-66 від 20.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, за змістом якої визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: - кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; - особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у пункті 46 постанови від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначила, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів (п. 46 постанови).

Оскільки Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду із первісним позовом про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця Кравчук І.О., як позичальника за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, та ОСОБА_1 , як поручителя ОСОБА_2 за договором поруки № МСБ-31/П від 31.10.2013, заборгованості за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, суд зазначає, що поручитель ( ОСОБА_1 ) може ефективно захистити своє право саме у справі № 911/2465/18 заперечуючи проти первісного позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася і для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Оскільки ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням після звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» (кредитора) з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, позовна вимога зустрічного позову про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням не відповідає належному способу захисту поручителя.

Дослідивши матеріали справи первісного позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем правочину, суд встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за первісним позовом належним чином виконав зобов'язання за кредитним договором та перерахував на користь позичальника грошові кошти в загальній сумі 800 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ФОП Кравчука І.О. за період з 31.10.2013 до 28.08.2018. Відповідачі за первісним позовом не заперечують отримання позичальником від ПАТ АБ «Укргазбанк» кредиту в сумі 800 000,00 грн.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ч. 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.

Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено судом раніше та узгоджено сторонами в п. 1.1 кредитного договору, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 800 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 договору, в розмірі 20,5% річних.

Отже, кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 банк та позичальник узгодили, що обов'язку банка в частині відкриття позичальнику відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом 800 000,00 грн кореспондує обов'язок позичальника (відповідача-1 за первісним позовом) повернути банку кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 20,5% річних в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 договору.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що кредитна лінія відкривається з 31.10.2013 року по 30.10.2018 року.

Пунктом 2 вказаного графіка передбачено, що позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, яким передбачено здійснення позичальником 59 платежів за період з 31.10.2013 до 05.10.2018 в рівних частинах в сумі 13 333,33 грн та 1 платіж за період з 06.10.2018 до 30.10.2018 в сумі 13 333,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 за первісним позовом певний час належним чином виконував зобов'язання за кредитним договором та сплатив банку на виконання кредитного договору грошові кошти в загальній сумі 643 326,49 грн, з яких в рахунок погашення тіла кредиту грошові кошти в сумі 93 333,36 грн та в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами грошові кошти в сумі 549 993,13 грн. Здійснення часткових оплат відповідачем-1 за первісним позовом підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку ФОП Кравчука І.О. за період з 31.10.2013 до 07.07.2020, копіями платіжних доручень та платіжних інструкцій.

Дослідивши розрахунок заборгованості ФОП Кравчука І.О. за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, долучений позивачем за первісним позовом до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2023, судом встановлено, що банком здійснено нарахування 20,5% річних за користування кредитними коштами та 25,5 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), за період з липня 2014 до липня 2020 року, тобто за межами строку кредитування. З приводу цього суд зазначає наступне.

Суд звертається до правової позиції, викладеної у пунктах 53-54 Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, за змістом якої припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Як було встановлено судом раніше та передбачено в п. 1.3 кредитного договору, кредитна лінія відкривається з 31.10.2013 року по 30.10.2018 року.

Отже банк мав можливість здійснювати нарахування щомісячної виплати процентів (20,5% за користування кредитними коштами та 25,5% на прострочену заборгованість) до дня повернення кредитних коштів у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 30.10.2018.

З огляду на наведене, аргументи ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що банк не позбавлений права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за ставкою на підставі умов саме кредитного договору у зв'язку із простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд відхиляє у зв'язку із тим, що позивачем за первісним позовом за період поза межами строку кредитування нараховано на неповернуту суму кредиту плату «за користування кредитними коштами», що передбачено п. 3.7 кредитного договору, що унеможливлює тлумачення нарахованих ПАТ АБ «Укргазбанк» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд наголошує на тому, що зі змісту розрахунку ПАТ АБ «Укргазбанк», що долучений до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2023, не вбачається та судом не встановлено, що банком здійснювалось нарахування 25,5% річних як міри відповідальності за несвоєчасне повернення кредитних коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, про що неодноразово стверджував ПАТ АБ «Укргазбанк» в судових засіданнях та у заявах по суті спору.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає неправомірним нарахування ПАТ АБ «Укргазбанк» процентів річних за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, тобто після 30.10.2018 року.

Суд також звертає увагу на п. 3.3 кредитного договору, за змістом якого нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1. цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового розірвання цього договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Крім того суд враховує, що 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Стаття 9-2 Закону № 1706-VII (із змінами і доповненнями), передбачає звільнення внутрішньо переміщених осіб, які залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, від негативних наслідків невиконання грошових зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики

Так відповідно до частини 1 ст. 9-2 Закону № 1706-VII, загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 9-2 Закону № 1706-VII, положення частин першої-п'ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені: - до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; - до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Положення частин першої-п'ятої цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які: - залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики; - залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

До матеріалів справи ОСОБА_2 долучено копію довідки від 30.10.2014 № 3251-348 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану повторно 20.02.2019, згідно якої фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи є АДРЕСА_1 . Відомостей про те, що відповідач-1 за первісним позовом втратив статус внутрішньо переміщеної особи матеріали справи не містять.

Отже, на ОСОБА_2 , який обліковується як внутрішньо переміщена особа, поширюються норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб».

Судом було встановлено, що кредитний договір № МСБ-31 укладений між банком та позичальником 31.10.2013. Крім того матеріалами справи підтверджується, що станом на 14.04.2014 у позичальника було відсутнє прострочення сплати платежів за кредитними договором № МСБ-31 від 31.10.2013 згідно графіку зменшення ліміту кредитування, що є додатком № 1 до договору.

Разом з тим, як було зазначено судом вище, ст. 9-2 Закону № 1706-VII загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, на якого поширюються норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб», враховуючи, що станом на 14.04.2014 у позичальника було відсутнє прострочення сплати платежів за кредитними договором та з огляду на приписи ч. 1 ст. 9-2 Закону № 1706-VII, суд вважає неправомірним нарахування банком процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, за підвищеною ставкою у розмірі 25,5% річних.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши власний перерахунок процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування за мінімальною ставкою, визначеною п. 1.1 кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013 у розмірі 20,5% річних за користування кредитними коштами, та обмеживши нарахування процентів за користування кредитними коштами строком кредитування, встановленим п. 1.3 кредитного договору, господарський суд приходить до висновку, що загальна сума процентів за користування кредитними коштами за договором за період з 31.10.2013 до 30.10.2018 складає 728 893,48 грн.

Судом було встановлено раніше, що відповідач-1 за первісним позовом частково виконав зобов'язання за кредитним договором та сплатив на виконання кредитного договору грошові кошти в загальній сумі 643 326,49 грн, з яких в рахунок погашення тіла кредиту сплачено грошові кошти в сумі 93 333,36 грн та в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами сплачено грошові кошти в сумі 549 993,13 грн.

З урахуванням вищезазначеного, суд встановив, що позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 25.09.2023 у відповідача-1 за первісним позовом перед банком за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 наявна заборгованість в загальній сумі 885 566,99 грн, з яких заборгованість по кредиту прострочена - 706 666,64 грн та заборгованість по процентах прострочена - 178 900,35 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі та сплати процентів за користування кредитним коштами до суду не надано.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, 31.10.2013, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ АБ «Укргазбанк» (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ФОП ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір поруки № МСБ-31/П, пунктом 1.1 якого передбачено, що поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № МСБ-31 від « 31» жовтня 2013, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 30 жовтня 2018 року втому числі: повернути кредит у розмірі 800 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 20,5 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 25,5 % річних.

Дослідивши твердження відповідача-2 за первісним позовом щодо того, що відносно 20 платежів по тілу кредиту за період з 06.07.2014 по 06.11.2015 в сумі 266 666,60 грн, порука ОСОБА_1 припинилася зі спливом 3-х років, передбачених п. 5.2 договору поруки, з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником у зв'язку з непред'явленням позивачем вимоги до поручителя, а також припинилась порука щодо сум відсотків та штрафних санкцій, які нараховані банком на вказану суму кредиту, суд встановив та зазначає таке.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині 4 статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом певного часу від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення, при цьому, не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак, і в такому разі, кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом строку, визначеного частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України логічним є висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом певного часу з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини 4 статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватися і до поручителя.

Судом було встановлено, що відповідно до пункту 5.2 договору поруки порука припиняється, якщо банк протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед банком припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що сторони у договорі поруки за взаємною згодою передбачили інший строк для пред'явлення вимоги до поручителя, ніж той, який існував у редакції статті 559 Цивільного кодексу України станом на момент укладення договору поруки, що не суперечить законодавству.

Зважаючи на умови пункту 5.2 договору поруки та вимоги частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, в силу положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим суд зазначає, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу вказаних вище 3-х років з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, то згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення коштів поза межами цього строку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постановах від 27.01.2016 у справі № 6-990цс15, від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, від 29.03.2017 у справі № 6-3087цс16, від 14.06.2017 у справі № 644/6558/15-ц, Верховного Суду в постанові від 31.01.2020 у справі №2-2280/2011 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №408/8040/12.

Суд враховує, що умовами кредитного договору визначено, в сукупності з пп. 1.3.2, 5.2.2 та 5.3.3 кредитного договору, що позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми, передбаченої цим договором неустойки і банк має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, у випадку, коли позичальником порушено порядок погашення кредиту згідно графіка зменшення ліміту кредитування.

Отже, умовами кредитного договору прямо передбачено погашення кредиту частинами, відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору, а строк пред'явлення кредитором вимог про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами кредитного договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

31.10.2013 між сторонами, одночасно з укладенням кредитного договору, було складено та підписано графік зменшення ліміту кредитування, що є додатком № 1 до кредитного договору, пунктом 2 якого передбачено, що позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування рівними частинами (59 платежів) в сумі 13 333,33 грн у період з 31.10.2013 до 05.10.2018 та один платіж у період з 06.10.2018 до 30.10.2018 в сумі 13 133,53 грн.

Судом було встановлено вище, що позичальник частково виконав зобов'язання за кредитним договором та сплатив банку на виконання кредитного договору грошові кошти в рахунок погашення в сумі 93 333,36 грн, у зв'язку із чим заборгованість позичальника за тілом кредиту становить 706 666,64 грн. Разом з тим з 06.07.2014 позичальник припинив належним чином виконувати зобов'язання та сплачувати суму кредиту відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування.

Отже, враховуючи графік зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору, з урахуванням п. 5.2 договору поруки та ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, у банка виникло право вимагати від поручителя погашення заборгованості згідно графіка зменшення ліміту кредитування у розмірі періодичного платежу, що є різницею між лімітами кредитування, в наступному порядку:

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.07.2014 до 05.08.2014 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.08.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.08.2017;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.08.2014 до 05.09.2014 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.09.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.09.2017;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.09.2014 до 05.10.2014 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.10.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.10.2017;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.10.2014 до 05.11.2014 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.11.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.11.2017;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.11.2014 до 05.12.2014 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.12.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.12.2017;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.12.2014 до 05.01.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.01.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.01.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.01.2015 до 05.02.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.02.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.02.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.02.2015 до 05.03.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.03.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.03.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.03.2015 до 05.04.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.04.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.04.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.04.2015 до 05.05.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.05.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.05.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.05.2015 до 05.06.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.06.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.06.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.06.2015 до 05.07.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.07.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.07.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.07.2015 до 05.08.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.08.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.08.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.08.2015 до 05.09.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.09.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.09.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.09.2015 до 05.10.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.10.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.10.2018;

Право вимоги за періодичним платежем за період з 06.10.2015 до 05.11.2015 (платіж в сумі 13 333,33 грн) у банка до поручителя виникло з 06.11.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.11.2018.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до суду із первісним позовом 07.11.2018, що підтверджується відтиском штемпеля канцелярії Господарського суду Київської області на першому аркуші позовної заяви.

З урахування вищезазначеного, суд встановив, що згідно графіка зменшення ліміту кредитування за періодичними платежами за період з 06.07.2014 до 05.11.2015 в загальній сумі 213 333,28 грн порука ОСОБА_1 припинилася зі спливом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником до дати звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду із первісним позовом у зв'язку з непред'явленням банком вимоги до поручителя.

Крім того, відповідно п. 3.3 кредитного договору, нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1. цього договору.

За змістом п. 3.4 кредитного договору, проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, або в день дострокового розірвання цього договору на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк», код банку 320478. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Отже, враховуючи пункти 3.3 та 3.4 кредитного договору, з урахуванням п. 5.2 договору поруки та ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, у банка виникло право вимагати від поручителя сплати процентів за користування кредитними коштами наступним чином:

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 349,41 грн, нарахованих за липень 2014 року, у банка до поручителя виникло з 06.08.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.08.2017;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 407,85 грн, нарахованих за серпень 2014 року, у банка до поручителя виникло з 06.09.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.09.2017;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 058,44 грн, нарахованих за вересень 2014 року, у банка до поручителя виникло з 06.10.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.10.2017;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 521,11 грн, нарахованих за жовтень 2014 року, у банка до поручителя виникло з 06.11.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.11.2017;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 171,68 грн, нарахованих за листопад 2014 року, у банка до поручителя виникло з 06.12.2014 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.12.2017;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 630,68 грн, нарахованих за грудень 2014 року, у банка до поручителя виникло з 06.01.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.01.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 690,96 грн, нарахованих за січень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.02.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.02.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 11 513,06 грн, нарахованих за лютий 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.03.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.03.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 804,19 грн, нарахованих за березень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.04.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.04.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 445,67 грн, нарахованих за квітень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.05.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.05.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 917,45 грн, нарахованих за травень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.06.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.06.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 551,60 грн, нарахованих за червень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.07.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.07.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 13 030,68 грн, нарахованих за липень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.08.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.08.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 13 087,31 грн, нарахованих за серпень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.09.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.09.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 12 717,81 грн, нарахованих за вересень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.10.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.10.2018;

Право вимоги зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 13 200,55 грн, нарахованих за жовтень 2015 року, у банка до поручителя виникло з 06.11.2015 та припинилось через 3 роки з дня настання строку виконання зобов'язання, тобто 06.11.2018.

З урахування зазначеного, суд встановив, що порука ОСОБА_1 відносно зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за кредитним договором за період з липня 2014 року до жовтня 2015 року в сумі 201 098,45 грн згідно розрахунку ПАТ АБ «Укргазбанк», припинилася зі спливом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником до дати звернення ПАТ КБ «Укргазбанк» до суду із первісним позовом.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову про стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором, на підставі договору поруки № МСБ-31/П від 31.10.2013, грошових коштів згідно графіка зменшення ліміту кредитування за періодичними платежами за період з 06.07.2014 до 05.11.2015 в загальній сумі 213 333,28 грн та процентів за користування кредитними коштами за період з липня 2014 року до жовтня 2015 року в сумі 201 098,45 грн, порука за якими припинилась до дати звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду із первісним позовом, є неправомірними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що договір поруки є дійсним, з урахуванням вимог пп. 1.1, 1.2 та п. 5.2 договору поруки, враховуючи виникнення у первісного позивача вимоги за періодичним платежем та процентами за користування кредитним коштами, право вимоги за якими станом на дату звернення первісним позивачем до суду не припинилось, та з урахуванням приписів 554, 559 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинна відповідати солідарно з ФОП Кравчук І.О. за неналежне виконання позичальником зобов'язань перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 в частині сплати періодичних платежів згідно графіка зменшення ліміту кредитування в сумі 493 333,36 грн та сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 178 900,35 грн за період з 06.11.2015 до 30.10.2018.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд прийшов висновку, що позовні вимоги первісного позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 493 333,36 грн заборгованості за кредитом та 178 900,35 грн заборгованості за процентами.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням, як вже було зазначено судом раніше, оскільки ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням після звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» (кредитора) з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013, позовна вимога зустрічного позову про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням не відповідає належному способу захисту поручителя.

Таким чином, звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові, у зв'язку із чим господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання поруки припиненою в частині окремих платежів за основним зобов'язанням.

Щодо заяв сторін про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, заява ПАТ АБ «Укргазбанк» про застосування строків позовної давності до вимог за зустрічним позовом задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову про стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя за кредитним договором грошових коштів згідно графіка зменшення ліміту кредитування за періодичними платежами за період з 06.07.2014 до 05.11.2015 та процентів за користування кредитними коштами за період з липня 2014 року до жовтня 2015 року, порука за якими припинилась до дати звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду із первісним позовом, є неправомірними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності до вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» за первісним позовом щодо стягнення платежів за кредитом, передбачених графіком зменшення ліміту кредитування, який є додатком № 1 до кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013 за період з 06.07.2014 до 06.11.2015 у загальному розмірі 266 666,6 грн, та щодо процентів, нарахованих за кредитним договором № МСБ-31 від 31.10.2013 за період з липня 2014 року до жовтня 2015 року в сумі 201 098,45 грн до вимог первісного позову задоволенню не підлягає.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що стягнення солідарно суми судових витрат законом не передбачено та приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення первісних позовних вимог, з урахуванням присуджених судом сум до стягнення, з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 241,75 грн, а з відповідача-2 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 5 041,75 грн судового збору.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, судовий збір залишається за зустрічним позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , 1979 р.н.) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; код ЄДРПОУ 23697280) 213 333,28 грн заборгованості по кредиту за період з 06.07.2014 до 05.11.2015, передбачених Графіком зменшення ліміту кредитування, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013.

3. У задоволенні первісного позову в частині солідарного стягнення Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 213 333,28 грн заборгованості по кредиту та 201 098,45 грн заборгованості за процентами за період з 06.07.2014 до 05.11.2015, передбачених Графіком зменшення ліміту кредитування, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № МСБ-31 від 31.10.2013, відмовити.

4. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , 1979 р.н.) та ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ; код РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; код ЄДРПОУ 23697280) 493 333,36 грн заборгованості за кредитом та 178 900,35 грн заборгованості за процентами.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , 1979 р.н.) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; код ЄДРПОУ 23697280) 8 241,75 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ; код РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; код ЄДРПОУ 23697280) 5 041,75 грн судового збору.

7. В іншій частині первісного позову відмовити.

8. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

9. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

117910533

Наступний документ

117910535

Інформація про рішення:

№ рішення:	117910534
№ справи:	911/2465/18
Дата рішення:	29.02.2024
Дата публікації:	28.03.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Подано апеляційну скаргу (02.05.2024)
Дата надходження:	09.04.2020
Предмет позову:	стягнення 842 189,00 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (21)

13.05.2020 14:30	Господарський суд Київської області
04.06.2020 15:10	Господарський суд Київської області
01.07.2020 15:30	Господарський суд Київської області
29.07.2020 14:50	Господарський суд Київської області
09.09.2020 15:00	Господарський суд Київської області
17.09.2020 14:15	Господарський суд Київської області
01.02.2023 14:30	Господарський суд Київської області
01.03.2023 14:30	Господарський суд Київської області
22.03.2023 15:30	Господарський суд Київської області
26.04.2023 14:40	Господарський суд Київської області
17.05.2023 14:50	Господарський суд Київської області
15.06.2023 15:00	Господарський суд Київської області
19.07.2023 15:10	Господарський суд Київської області
06.09.2023 14:30	Господарський суд Київської області
27.09.2023 14:30	Господарський суд Київської області
18.10.2023 15:00	Господарський суд Київської області
22.11.2023 14:50	Господарський суд Київської області
14.12.2023 15:50	Господарський суд Київської області
11.01.2024 14:10	Господарський суд Київської області
14.02.2024 15:30	Господарський суд Київської області
29.02.2024 16:10	Господарський суд Київської області