ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2024Справа № 910/18060/23
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Державного агентства меліорації та рибного господарства України
до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект"
про стягнення 328 405,10 грн.
Представники сторін: не викликались.
Державне агентство меліорації та рибного господарства України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" про стягнення 328 405,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №8 від 28.02.2019 року.
Позивачем зазначено, що відповідно до результатів внутрішнього аудиту, ним надмірно перераховані кошти відповідачу в розмірі 328 405,10 грн. у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
06.12.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
З повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.. 176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 11.12.23 по справі №910/18060/23 (суддя Мудрий С.М.) було надіслано одержувачу Державному підприємству - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" в його електронний кабінет: 12.12.23 23:10.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову на отримання копії судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету не пізніше 17 годин, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, в силу положення частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі є 13.12.2023
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/18060/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Позивачем зазначено, що між Держрибагентством та Державним підприємством Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» (далі - ДП «Укррибпроект») укладались договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за приміщення площею 353,1 м.кв розташоване за адресою: вул. Тургенівська, 82а, м. Київ, користування яким здійснювалось на підставі відповідних договорів, оренди.
Відповідно до результатів внутрішнього аудиту (аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту Державного агентства меліорації та рибного господарства України за період діяльності 2019-2020 роки та звітний період 2021 року від 21.05.2021 №10/24), проведеного на підставі наказу Держрибагентства від 02.08.2021 № 328, встановлено наступне.
Згідно договору № 8 від 28.02.2019 (із змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 24.09.2019, № 2 від 21.12.2019 № 3 від 26.12.2019), укладеного між Держрибагентством та ДП «Укррибпроект», орендар бере участь у втратах балансоутримувача пропорційно до займаної орендарем площі (351,1 м2).
Загальна вартість послуг за вказаним договором (з урахуванням змін) становить 371 326, 54 грн. з ПДВ, з них:
- відшкодування електропостачання - 106 716, 70 грн. з ПДВ;
- відшкодування теплопостачання - 205 600, 00 грн. з ПДВ;
- відшкодування водопостачання та водовідведення - 8 849, 04 грн. з ПДВ;
- відшкодування експлуатації приміщень та інших послуг - 50 116, 80 грн. з ПДВ.
На підставі актів наданих послуг ДП «Укррибпроект» від 15.10.2019 № ОУ- 0000040 на суму 283 610,98 грн., від 23.12.2019 № ОУ-00226 на суму 86 615,56 грн., від 27.12.2019 № ОУ-00266 на суму 1100, 00 грн., Держрибагентством в повному обсязі перераховано кошти за спожиті комунальні послуги.
Згідно з договором № 4 від 21.01.2020, укладеним між Держрибагентством та ДП «Укррибпроект», орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної орендарем площі (351,1 м2).
Загальна вартість послуг за вказаним договором становить 333 100,00 грн. з ПДВ, з них:
- відшкодування електропостачання - 58 000, 00 грн., з ПДВ;
- відшкодування теплопостачання - 213 900, 00 грн. з ПДВ;
- відшкодування водопостачання та водовідведення - 11 100, 00 грн. з ПДВ;
- відшкодування експлуатації приміщень та інших послуг - 50 100, 00 грн. з ПДВ.
На підставі актів наданих послуг ДП «Укррибпроект» від 11.02.2020 №ОУ-0000007 на суму 109 399,99 грн., від 17.09.2020 №ОУ-0000110 на суму 105 475,77 грн., від 14.12.2020 №ОУ-0000110 на суму 118 224,24 грн., Держрибагентством було в повному обсязі перераховано кошти за спожиті комунальні послуги.
Загальна кількість коштів, що були перераховані за спожиті комунальні послуги за 2019-2020 роки складає 604 209,74 гри (за 2019 рік - 321 209 74 грн., за 2020 рік - 283 000,00 грн.).
З умовами вищевказаних договорів, передбачено відшкодування пропорційно до займаної площі (351,1 м2).
З метою аналізу обґрунтованості здійснених розрахунків за спожиті комунальні послуги, Держрибагентством направлено лист до ДП «Укррибпроект» від 13.04.2021 №2-16-16/215.5-21 щодо надання копій актів та рахунків, виставлених постачальниками комунальних послуг ДП «Укррибпроект» за 2019-2020 роки та січень-березень 2021 року.
ДП «Укррибпроект» на вказаний лист надано наявні копії актів та розрахунків, виставлених постачальниками комунальних послуг до ДП «Укррибпроект» за 2019 - 2020 роки та січень-березень 2021 року.
За результатами проведеного розрахунку встановлено, що Держрибагентством фактично спожито теплової енергії (за січень-квітень 2019 року, вересень-листопад 2019 року, січень 2020 року, лютий-березень 2020 року, листопад-грудень 2020 року) на загальну суму 92 050, 51 грн., при цьому сума перерахованих коштів за спожиту теплову енергію складає 418 480,00 грн.
Отже сума надміру перерахованих коштів за вказану послугу складає 327 429, 49 грн. (418 480,00 грн. - 92 050,51 грн.)
Крім того, Держрибагентством фактично спожито послуг з постачання питної води, приймання стічних вод через приєднані мережі (за січень 2020 року) у сумі 1 244, 39 грн., при цьому сума перерахованих коштів за вказані послуги складає 2 220, 00 грн.
Отже, сума зайво перерахованих коштів за фактично не спожиті послуги з постачання питної води, прийманням стічних вод через приєднані мережі складає 975,61 грн. (2 200,00 грн. - 1 244,39 грн.).
Отже, Держрибагентством надміру перераховано ДП «Укррибпроект» коштів на загальну суму 328 405,10 грн. за фактично не спожиті послуги.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся в суд з вимогою про зобов'язання ДП «Укррибпроект» повернути Держрибагентству надміру перераховані кошти за фактично не спожиті комунальні послуги в сумі 324 405,10 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2019 року між Державним підприємством - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" (балансоутримувач) та Державним агентство рибного господарства України (орендар) укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг окремо №8.
Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1.1 договору балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі та утримання прибудинкової території, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гургенєвська, 82-А (надалі - будівля) загальною площею 2543,6 м2, основною площею 1542,0 м2, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі, що займає орендар в даній будівлі.
Орендар користується нежитловими приміщеннями загальною площею 353,1 м2 на 3 та 4 поверсі (надалі - приміщення) будівлі, вартість якої складає 592,4 тис. грн. (п.1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що орієнтовна вартість договору відповідно до орієнтовного розрахунку витрат (додаток № 1) складає:
- відшкодування електропостачання: 60 000,00 грн. з ПДВ;
- відшкодування водопостачання: 6 000,00 грн. з ПДВ;
- відшкодування теплопостачання: 181 200,00 грн. з ПДВ;
- відшкодування експлуатаційних та інших послуг 21 600,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.2.2.3 договору орендар зобов'язується: не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за надані послуги відповідно до наданих актів здачі-прийнятгя робіт (надання послуг).
Цей договір набирає чинності з дата підписання, діє до 31.12.2019 та застосовується до взаємовідносин між сторонами відповідно до ст. 631 ЦКУ, починаючи з 01.01.2019 (п.6.1 договору).
В подальшому між сторонами договору укладалися додаткові угоди: №1 від 24.09.2019 року, №2 від 21.12.2019 року та №3 від 26.12.2019 року.
Додатковою угодою №2 від 21.12.2019 року у зв'язку зі збільшенням витрат енергоносіїв внести до договору такі зміни:
1.1 пункт 1.3 та викласти його в такій редакції:
«Вартість договору складає:
відшкодування електропостачання: 106 716,70 грн. з ПДВ;
відшкодування водопостачання та водовідведення: 7 793,04 грн. з ПДВ;
відшкодування опалення: 205 600,00 грн. з ПДВ;
відшкодування експлуатації приміщень та інших послуг 50 116,80 грн. з ПДВ».
1.2 Розділ 7 виключити;
1.3 Додаток 1 «Орієнтовний розрахунок витрат» виключити.
Додатковою угодою №3 від 26.12.2019 року у зв'язку зі збільшенням витрат на водопостачання та водовідведення внесено до договору такі зміни: абзац третій пункту 1.3 викладено в такій редакції: «відшкодування водопостачання та водовідведення: 8893,04 грн. з ПДВ».
В позовній заяві позивач посилається на укладений між сторонами договір №4 від 21.01.2020, відповідно до умов якого орендар бере на участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної орендарем площі (351,1 м2), проте до матеріалів позовної заяви даний договір чи його копія не надані.
В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками сторін, а саме:
- №ОУ-0000040 від 15.10.2019 року по договору №8 від 28.02.19 щодо відшкодування витрат (експлуатаційних та інших послуг січень-вересень 2019р., електропостачання січень-вересень 2019р., за опалення січень-квітень 2019р., за водопостачання та водовідведення січень-вересень 2019р.) на загальну суму 283 610,98 грн. з ПДВ;
- №ОУ-00226 від 21.12.2019 року по договору №8 від 28.02.19 щодо відшкодування витрат (за водопостачання та водовідведення вересень 2019р., за електропостачання з вересня по листопад 2019р., за опалення з вересня по листопад 2019, експлуатаційних та інших послуг з вересня по грудень 2019р.) на загальну суму 86 615,56 грн. з ПДВ;
- №ОУ-00226 від 26.12.2019 року по договору №8 від 28.02.19 щодо відшкодування витрат за водопостачання та водовідведення жовтень-листопад 2019р. на загальну суму 1 100,00 грн. з ПДВ;
- №ОУ-0000007 від 11.02.2020 року по договору №4 від 21.01.20 щодо відшкодування витрат (за водопостачання та водовідведення січень 2020р., за електропостачання за січень 2020р., за опалення за січень 2020, експлуатаційних та інших послуг за січень 2020р.) на загальну суму 109 399,99 грн. з ПДВ;
- №ОУ-0000110 від 17.09.2020 року щодо відшкодування витрат (за опалення за лютий-березень 2020, експлуатаційних та інших послуг лютий-вересень 2020р., за електроенергію за лютий-вересень 2020р., вода та каналізація за лютий-вересень 2020р.) на загальну суму 105 475,77 грн. з ПДВ;
- №ОУ-0000110 від 14.12.2020 року щодо відшкодування витрат (за опалення за листопад-грудень 2020, експлуатаційних та інших послуг жовтень-грудень 2020р., за електроенергію за жовтень-грудень 2020р., вода та каналізація за жовтень-грудень 2020р.) на загальну суму 118 224,24 грн. з ПДВ.
Відповідно до звіту за господарськими операціями: за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивачем на рахунок відповідача перераховано 371 326,54 грн. з призначенням платежу: «договір №8 від 28.02.2019», за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивачем на рахунок відповідача перераховано 333 100,00 грн. з призначенням платежу: «договір №4 від 21.01.2020».
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Долученими до матеріалів справи здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000040 від 15.10.2019 року, №ОУ-00226 від 21.12.2019 року, №ОУ-00226 від 26.12.2019 року, №ОУ-0000007 від 11.02.2020 року, №ОУ-0000110 від 17.09.2020 року, №ОУ-0000110 від 14.12.2020 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін, підтверджено надання відповідачем позивачу послуг на загальну суму 704 426,54 грн.
Крім того, вищезазначені акти підписані позивачем без будь-яких зауважень і застережень, тобто Державне агентство меліорації та рибного господарства України погодилось з обсягом та вартість наданих послуг.
Долучені до матеріалів справи докази (звіти за господарськими операціями) свідчать про належну оплату позивачем наданих йому послуг на суму 704 426,54 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб'єкта господарювання, або іншого суб'єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам; аудиторський звіт - документ, підготовлений суб'єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.
Суд відзначає, що аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту Державного агентства меліорації та рибного господарства України за період діяльності 2019-2020 роки та звітний період 2021 року від 21.05.2021 №10/24 - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, який не має обов'язкового характеру та не може оспорюватись в суді.
Крім того, вказаний аудиторський звіт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Він є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та від 22.10.2019 у справі №922/59/19.
До того ж аудиторський звіт не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, вищезазначений аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому кошти.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто, укладання сторонами у справі договорів, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови надання послуг та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками аудиторський звіт у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Зазначений аудиторський звіт не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Разом з тим, аудиторський звіт може бути підставою для вжиття контролюючим органом у межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання у межах господарсько-договірних відносин.
Враховуючи зазначене вище, посилання позивача на аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту Державного агентства меліорації та рибного господарства України за період діяльності 2019-2020 роки та звітний період 2021 року від 21.05.2021 №10/24 є неправомірними, оскільки виявлені аудиторською групою порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, не визначені законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, позаяк не є первинним документом та не носить обов'язковий характер.
У зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення надміру перерахованих коштів за фактично не спожиті комунальні послуги в розмірі 328 405,10 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий