ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2024Справа № 910/8969/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Маслюк Олени Миколаївни
до Національної служби здоров'я України
про стягнення 82523,78 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Фізична особа-підприємець Маслюк Олена Миколаївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної служби здоров'я України про стягнення 82523,78 грн. боргу за надання медичних послуг за грудень 2022 року за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 01.01.2022 № 0000-7М06-М000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем звіту 28.12.2022 року. До того ж, у 2023 році не підлягають оплаті послуги за 2022 рік згідно з положеннями пунктів 24, 26 договору та внаслідок закінчення бюджетного року.
У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач не заперечує направлення позивачу звіту лише 23.12.2022, відтак має місце прострочення кредитора, оскільки позивач не мав можливості виконати свій обов'язок раніше. З огляду на те, що відповідач надав відповідь на претензію від 16.01.2023, до якої долучено звіт за грудень 2022 року, відповідач був ознайомлений зі вказаним звітом. При цьому позивач звернув увагу, що відповідач упродовж їх правовідносин не надавав підтверджень про отримання звітів, однак оплачував надані позивачем послуги.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2022 між позивачем (надавач) та відповідачем (замовник) укладено Договір №0000-7М06-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір), відповідно до пункту 8 якого надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.
Пунктом 9 Договору передбачено, що медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 22 договору надавач зобов'язаний подати звіт про медичні послуги за формою, наданою замовником, в якому зазначаються назва звіту, дата його складання, найменування надавача, посади відповідальних осіб надавача та замовника із зазначенням їх прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також перелік та обсяг надання медичних послуг, які підлягають оплаті за звітний період. Звіт про медичні послуги є первинним документом. Звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в системі, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 24 договору надавач зобов'язаний подати замовнику звіт про медичні послуги у строки, встановлені у додатках до цього договору. Якщо останній день строку подання звіту про медичні послуги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку подання вважається робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У пункті 25 договору вказано, що в разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в системі, даним фінансової чи статистичної звітності, медичної документації замовник подає надавачу заперечення до звіту про медичні послуги протягом десяти календарних днів з дати його надходження. Надавач зобов'язаний розглянути заперечення та подати уточнений звіт про медичні послуги з усунутими невідповідностями протягом трьох робочих днів з дати їх надсилання замовником.
У разі коли надавач в установлений строк не подав звіт за звітний період або уточнений звіт з урахуванням заперечень замовника відповідно до пункту 25 цього договору, надавач має право подати такий звіт разом із звітом за наступний звітний період. У разі неподання звіту або уточненого звіту за грудень поточного року в установлений строк дані такого звіту не враховуються в наступних звітних періодах та не підлягають оплаті (пункт 26 договору).
Пунктом 29 договору встановлено, що замовник зобов'язується оплачувати медичні послуги, включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечення відповідно до пункту 25 цього договору, згідно з тарифом із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, визначеному законодавством, інформацію про надання яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках до цього договору.
Пунктом 30 договору передбачено, що оплата медичних послуг згідно з цим договором здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги з урахуванням вимог пункту 25 цього договору. У разі здійснення попередньої оплати медичних послуг за договором відповідно до законодавства підставою для оплати є рахунок надавача. Обов'язок з оплати за договором є виконаним у належний строк з моменту подання замовником відповідного платіжного доручення органам Казначейства.
Згідно з пунктом 4 спеціальних умов до договору звітним періодом є календарний місяць. Надавач зобов'язаний подати звіт про медичні послуги до 5 числа звітного періоду.
Як слідує з витягу з електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_2, звіт про обсяг медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою, за звітний період - грудень 2022 року надійшов від ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 23.12.2022 року.
У заяві свідка від 31.05.2023 ОСОБА_1 зазначила, що є співробітником ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» та за договором про співпрацю здійснює щомісячний моніторинг діяльності позивача з відповідачем, зокрема, перевіряє електронну пошту позивача для відстежування надходжень листів від відповідача. Так, 23.12.2022 відповідач з електронної адреси smd.zvit@ehealth.nszu.gov.ua на електрону адресу представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав Звіт № 2484211785F22L1A від 09.12.2022 про обсяг медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою, за звітний період - грудень 2022 року для підписання його позивачем. Також, 23.12.2022 представник позивача Коваль В.Ю. переслала отриманий лист на електронну скриньку позивача, що підтверджується копією електронного листа від 23.12.2022 року.
Із матеріалів справи слідує, що позивач підписала 28.12.2022 електронно-цифровим підписом Звіт № 2484211785F22L1A від 09.12.2022 про обсяг медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою, за звітний період - грудень 2022 року.
Надалі, вказаний звіт направлений позивачем на електронну пошту відповідача zvit@ehealth.nszu.gov.ua 28.12.2022 та 04.01.2023 року.
16.01.2023 та 23.02.2023 позивачем направлено на електронну пошту відповідача dohovir@nszu.gov.ua, info@nszu.gov.ua претензію щодо погашення заборгованості № 1/1, в якій наголошено, що звіт відповідачем надіслано позивачу на електронну пошту лише 23.12.2022, у зв'язку з чим позивач підписав на направив вказаний звіт 28.12.2022 року. Оскільки оплата за грудень 2022 року позивачу не надійшла, останній просив сплатити борг за надані послуги. До вказаних претензій позивачем також долучено звіт за грудень 2022 року.
У відповідь відповідач 13.02.2022 листом від 09.02.2022 № 4568/4-15-23 повідомив позивача про не дотримання вимог статті 222 ГК України, у зв'язку з чим відповідна претензія не може бути розглянута.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 8 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров'я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі. Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" встановлено, що тариф сплачується Уповноваженим органом за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до програми медичних гарантій безпосередньо надавачам медичних послуг.
Із матеріалів справи слідує, що позивач направив 28.12.2022 та 04.01.2023 відповідачу звіт № 2484211785F22L1A від 09.12.2022 про обсяг медичних послуг, пов'язаних з первинною медичною допомогою, за звітний період - грудень 2022 року, підписаний електронно-цифровим підписом позивача 28.12.2022 року.
Даний звіт направлений позивачем відповідачу також разом із претензіями про оплату наданих послуг 16.01.2023 та 23.02.2023 року.
Натомість, відповідач обґрунтованих заперечень проти наданих позивачем послуг, їх обсягу та якості не надавав.
Як слідує з відповіді відповідача від 13.02.2022 у листі від 09.02.2022 № 4568/4-15-23 на претензію від 16.01.2023, відповідач наголосив лише на не дотриманні позивачем у загальному вимог статті 222 ГК України, у зв'язку з чим відповідна претензія не може бути розглянута відповідачем.
Однак, жодних обґрунтованих заперечень проти наданих позивачем послуг та вимог претензії відповідач не навів.
При цьому, згідно з пунктом 22 договору надавач подає звіт про медичні послуги за формою, наданою замовником. Звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в системі, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства.
Проте, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу звіту за грудень 2022 року раніше, ніж 23.12.2022, як зазначено в витязі з електронної пошти позивача.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.
Отже, суд вважає доведеною позивачем більш вірогідними засобами доказування ту обставину, що відповідачем направлено позивачу звіт за грудень 2022 року для підписання лише 23.12.2022 року.
При цьому, відповідно до пункту 34 договору в разі, якщо надавач не надсилає замовнику своєчасно звіти про медичні послуги та іншу інформацію, замовник має право лише зупинити оплату медичних послуг до усунення порушень, і в такому разі оплата медичних послуг здійснюється у наступних звітних періодах після усунення таких порушень.
Відтак, наведені відповідачем підстави для відмови в оплаті наданих позивачем послуг у грудні 2022 році не є обґрунтованими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності боргу в сумі 82523,78 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо заперечень відповідача в частині неможливості здійснити виплату через закінчення бюджетного року, суд зауважує наступне.
Відповідності до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
На виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, розроблений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.
Відповідно до пункту 2.15 Порядку в міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов'язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів.
Отже, не здійснення відповідачем оплати наданих послуг у грудні 2022 року не спростовує права позивача на отримання плати за виконані роботи.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд наголошує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Маслюк Олени Миколаївни задовольнити повністю.
Стягнути з Національної служби здоров'я України (04073, м. Київ, вул. С. Бандери, 19; ідентифікаційний код 42032422) на користь фізичної особи-підприємця Маслюк Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 82523 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 78 коп. боргу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова