ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.02.2024Справа № 910/13174/23
За позовом Національна поліція України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення 19 704 697,99 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Суть спору:
До Господарського суду міста Києва звернулась Національна поліція України з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 19704697,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/13174/23 та призначено до розгляду на 15.09.2023.
28.09.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 29.09.2023 відкладено підготовче засідання на 24.11.2023.
06.10.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано відповідь на відзив та заперечення на клопотання.
23.11.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано клопотання про зменшення неустойки.
В судовому засіданні 24.11.2023 судом оголошено перерву на 12.01.2024.
13.12.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано заперечення на клопотання про зменшення неустойки.
14.12.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано додаткові пояснення у справі.
08.01.2024 відділом діловодства суду від відповідача отримано додаткові пояснення у справі.
12.01.2024 відділом діловодства суду від позивача отримано заперечення на додаткові пояснення.
В підготовче засіданні 12.01.2024 представник позивач з?явися, надав усні пояснення.
В підготовче засіданні 12.01.2024 представник відповідача з?явися, надав усні пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста від 12.01.2024 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2024.
07.02.2024 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові пояснення у справі.
16.02.2024 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові пояснення у справі.
В судове засідання 16.02.2024 представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 16.02.2024 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 16.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
25 травня 2022 року між Національною поліцією України, як покупцем та ТОВ «МІК», як постачальник укладено Договір № 151НП (далі - Договір №151НП) про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (далі - Товар) у кількості 44 528 комплектів на загальну суму 91 050 854,40 грн. (ціна за одиницю Товару - 2 044,80 грн.).
22 липня 2022 року Додатковою угодою № 1/197НП внесені зміни до Договору № 151НП, якою визначено, що загальна сума Договору № 151 НП становить 90 805 059,84 грн. (ціна за одиницю Товару - 2 039,28 грн.).
Згідно з пунктом 4.1. Договору №151НП (з урахуванням Додаткової угоди № 1/197 від 22.07.2022) оплата Товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок Постачальника, який зазначено в розділі XV цього Договору на умовах попередньої оплати у розмірі 50,135 відсотків від ціни Договору, указаній в розділі III Договору в сумі 45 525 427,20 грн, у тому числі ПДВ 7 587 571,20 грн. Остаточний розрахунок у розмірі 45 525 427,20 грн., у тому числі ПДВ 2 397 125,12 грн Покупець здійснює після поставки Товару, протягом бюджетного періоду.
На виконання пункту 4.1. Договору 02 червня 2022 року Покупцем було здійснено попередню оплату у розмірі 45 525 427,20 грн. на банківський рахунок Постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 1930.
Відповідно до пункту 5.1 розділу V Договору № 151НП Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару в термія по 21 жовтня 2022 року включно, за адресою Покупця у місті Києві. У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (пункт 5.2 розділу V Договору № 151НП).
Згідно умов Договору Постачальник був зобов'язаний поставити Покупцю Товар у кількості 44 528 комплектів по 21.10.2022 включно.
Позивач зазначив, що всупереч зазначеному Постачальник не здійснив жодної поставки Товару, що свідчить про порушення Постачальником п. 5.1 Договору № 151НП.
Відповідно до пункту 8.5. Договору № 151НП кожна із Сторін Договору має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір (відмовитись від цього Договору) у разі істотного порушення Договору (не виконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором) іншою Стороною, письмово повідомивши про це іншу Сторону шляхом направлення листа на електронну пошту, зазначену в розділі XV цього Договору, з накладанням КЕП уповноваженої особи або вручення листа представнику іншої Сторони особисто під підпис за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього Договору. У даному випадку Договір вважається розірваний в односторонньому порядку через 10 (десять) календарних днів з дати отримання іншою Стороною письмового повідомлення про розірвання цього Договору.
При цьому, згідно з пунктом 13.6. Договору № 151НП Сторони домовились, що днем отримання кореспонденції, скріпленої КЕП уповноваженої особи однієї Сторони та направленої на електронну пошту іншої Сторони, зазначену в розділі XV цього Договору, вважається дата направлення такої кореспонденції Стороні засобом електронного зв'язку.
26.10.2022 року Покупцем відповідно до пункту 8.5. Договору було направлено лист на електронну пошту Постачальника про розірвання Договору у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за Договором у частині поставки товару разом з проектом угоди про розірвання Договору. Таким чином, з 07 листопада 2022 року Договір вважається розірваним в односторонньому порядку згідно з пунктом 8.5. Договору.
Пунктом 12.2. Договору встановлено що закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
В зв'язку із порушенням умов Договору Позивачем нараховано пеню в розмірі 1543686,02 грн.,штраф у розмірі 18161011,97 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково , враховуючи наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Водночас, припинення зобов'язань сторін за договором не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору. Таким чином, в результаті розірвання договору сторона не звільняється від відповідальності, якщо інше не було передбачено сторонами.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.03.2023 у справі № 916/1437/22.
Пунктом 9.2 розділу IX Договору № 151НП визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки Товару, з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, оскільки на думку Відповідача ситуація яка склалася між сторонами є винятковою, крім цього розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не спів мірний зі збитками від порушення зобов'язання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому судом враховано відсутність доказів понесення Позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі.
Так суд вказує, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у Договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21.
Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та необхідності зменшення їх розміру на 90 %, у зв'язку з чим до стягнення підлягають пеня в розмірі 154368,60 грн., штраф в розмірі 1816102,10 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, ст.ст. 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (код ЄДРПОУ: 30105738, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а) на користь Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108578, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) пеню в розмірі 154 368 (сто п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 60 коп., штраф в розмірі 1 816 102 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч сто дві) грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 29 557 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 05 коп.
3. В решті позову відмовити.
5. Видати накази.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15.03.2024.
Суддя В.І. Мельник