номер провадження справи 22/43/24
26.03.2024 Справа № 908/402/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/402/24
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВІДІ-Страхування” (вул. Велика Кільцева, буд. 56, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 147 231,28 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
16.02.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВІДІ-Страхування” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 147231,28 грн. страхового відшкодування. Позов обґрунтовано Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 993, 1187, 1188, 1192 ЦК України.
За умовами договору добровільного страхування транспортного засобу CLAU № 27344 від 09.11.2022 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 150431,28 грн. внаслідок настання 13.07.2023 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля Scoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вина водія автомобіля Scoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 встановлена постановою Подільського районного суду м. Києва від 08.08.2023. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Scoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 211544121), позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 147231,28 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 3200,00 грн.).
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
01.03.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач визнав вимогу Товариства з додатковою відповідальністю “ВІДІ-Страхування” про відшкодування суми 147231,28 грн. На підставі ст. 130 ГПК України просив повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Відзив не прийнятий судом до розгляду з підстав, що зазначені нижче.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/402/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/402/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 21.02.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
01.03.2024 від Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, який, як заначено в відзиві, підписано представником Чарваєвою А.О. 01.03.2024.
До відзиву додано довіреність від 29.01.2024, виданої генеральним директором ТДВ «СК «Кредо» Кривцуном В.В. у порядку передоручення Мартинюк А.О. на представлення інтересів ТДВ «СК «Кредо» в судах України.
Згідно ч. 7 ст. 165 ГПК України, до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
Довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача Чарваєвої А.О. на подання та підписання відзиву від імені ТДВ «СК «Кредо», до відзиву не додано.
Крім того, відповідно ч. 2 ст. 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Оскільки до відзиву не додано будь-яких документів на підтвердження повноважень особи, що його підписала, суд позбавлений можливості перевірити повноваження ОСОБА_2 на визнання позову.
Таким чином, відзив, що надійшов до суду 01.03.2024, судом до розгляду не приймається.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, суд визнав можливим розглянути справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 26.03.2024.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
09.11.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю “ВІДІ-Страхування” (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір CLAU-27344 добровільного страхування транспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору: з 10.11.2022 по 09.11.2023.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_3 .
Як встановлено Подільським районним судом м. Києва в постанові від 08.08.2023 у справі № 758/8645/23, 13.07.2023 о 09:00 год. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу Scoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Постанова суду набрала законної сили.
Страхувальник ОСОБА_3 звернувся до страховика (позивача) з заявою про виплату страхового відшкодування.
13.07.2023 було складено акт огляду транспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому зафіксовано пошкодження автомобіля.
ТОВ «ВІДІ Автострада» було виписано рахунок від 13.07.2023 та рахунок 19.07.2023 щодо пошкодженого автомобіля на суму 1373,40 грн. та на суму 158732,23 грн., відповідно. Відповідно Звіту від 21.07.2023 про оцінку КТЗ (пошкодженого автомобіля д.р.н. НОМЕР_1 ), вартість відновлювального ремонту об'єкта оцінки склала 177336,88 грн. Згідно актів виконаних робіт від 13.07.2023 та від 19.07.2023 СТО - ТОВ «ВІДІ Автострада» були здійснені роботи по автомобілю на загальну суму 160105,63 грн.
24.07.2023 позивачем складено страховий акт № 16249, відповідно до якого страхове відшкодування склало 150431,28 грн., з урахуванням франшизи.
Згідно платіжної інструкції від 25.07.2023 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 1373,40 грн., та згідно платіжної інструкції від 25.07.2023 позивач на рахунок СТО перерахував суму 149057,88 грн. страхового відшкодування по ОСОБА_3 . Таким чином, всього позивачем було виплачено страхове відшкодування в загальній сумі 150431,28 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Scoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії ЕР № 211544121, який був діючим на 13.07.2023 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 320000,00 грн., франшиза - 3200,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 03.08.2023, просив здійснити на вказаний рахунок позивача компенсацію суми страхової виплати у розмірі 150431,28 грн. До заяви додано копії документів на підтвердження здійсненої виплати.
Відповідь на заяву в матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
У матеріалах справи наявна копія постанови Подільського районного суду м. Києва від 08.08.2023, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 13.07.2023). У вказаній постанові встановлено вину водія ОСОБА_1 , дії якого кваліфіковані судом за ст. 124 КУпАП.
Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором CLAU-27344 від 09.11.2022 добровільного страхування та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 150431,28 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України “Про страхування” визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Scoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Судом встановлено, що полісом серії ЕР № 211544121 встановлена франшиза у розмірі 3200,00 грн.
Відтак, до відшкодування відповідачем належить сума 147231,28 грн. (150431,28 грн. (виплачене страхове відшкодування) - 3200,00 грн. (франшиза).
Доказів сплати цієї суми на користь позивача матеріали справи не містять та сторонами не надані.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 147231,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
6. Судові витрати
Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3028,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “ВІДІ-Страхування” (вул. Велика Кільцева, буд. 56, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, код ЄДРПОУ 35429675) 147231 (сто сорок сім тисяч двісті тридцять одна) грн. 28 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 26 березня 2024.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко