61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
21.03.2024 Справа №905/170/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, Дніпропетровська область,
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м.Білозерське, Донецька область,
про стягнення штрафу у сумі 187 145,00 грн,
За участю:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: представник не з'явився
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Добропілля, м. Білозерське, Донецька область, про стягнення штрафу у сумі 187145,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нарахування відповідачу штрафу у розмірі 187145,00 грн, підставою для чого стало неправильне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №48286751 від 04.03.2023, що підтверджується комерційним актом №456404/11 від 13.03.2023.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2024; розгляд справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
08.03.2024 через систему «Електронний суд» відповідач направив до справи заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та подав заяву про застосування встановленого ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України шестимісячного строку позовної давності; в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності відповідач просив відмовити.
Ухвалою від 11.03.2024 суд призначив судове засідання у справі №905/170/24 на 21.03.2024 з повідомленням сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
20.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення, що за позицією позивача звернення до суду відбулось в межах строку позовної давності, оскільки відповідно до п.7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом строк позовної давності по даному спору становить один рік.
Сторони у судове засідання 21.03.2024 не з'явились; про дату, час та місце судового засідання були повідомлені через систему «Електронний суд» та шляхом направлення кореспонденції суду на їх електронні адреси.
21.03.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Правом на подання відзиву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відповідач не скористався, заяви про продовження строку на подання відзиву до суду не подав.
З урахуванням положень ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами.
Стосовно заперечень відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суд зазначає, що з урахуванням первісної дати подання до суду матеріалів позовної заяви (08.02.2024) та з огляду на встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року на рівні 3028грн, дана справа є малозначною у розумінні п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, отже її розгляд має відбуватись згідно з ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження. З огляду на таке заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволенню не підлягає. За результатом її розгляду суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу в протокольній формі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між АТ «Українська залізниця» (перевізник), та Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (замовник, вантажовідправник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, шляхом приєднання відповідача до умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 на підставі заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36028628/2020-001 від 20.03.2020, яка відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36028628/2020-001 від 01.07.2020 прийнята АТ «Укрзалізниця».
Умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в редакції наданій до матеріалів справи оприлюднені на веб-сторінці позивача: httр://uz-cargo.com/contractprojects.htm 01.03.2023 та введені в дію 02.03.2023.
Предметом вказаного договору перевезення є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору перевезення надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Згідно з п.п.1.5, 1.6 договору, цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором становить один рік.
Договір діє з дня його укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті httр://uz-cargo-com/ (п. 12.1 договору).
04.03.2023 вантажовідправником, Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Добротвор Львівської залізниці було направлено за залізничною накладною №48286751, вантаж - вугілля кам'яне, марки г-газовий, вантаж у твердому стані, навантаження на рівні бортів, марка вугілля Г )Г2) (0-200), (вантажоодержувач - ТОВ «Лемтранс»).
При оформлені залізничної накладної №48286751 у вагоні №56807670 відповідачем вказано масу нетто 65200кг. Вантаж у вагон завантажено вантажовідправником. Як свідчить розділ 26 накладної №48286751 маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) заводський номер №147СВ150000В/2 (вантажовідправника).
При прибутті вагону №56807670 на станцію Верхівцеве Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої встановлено, що маса вантажу у вагоні №56807670 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №48286751 від 04.03.2023.
Невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №56807670 та маси вантажу, яка зазначена у накладній №48286751 від 04.03.2023, засвідчено комерційним актом №456404/11, складеним 13.03.2023. В даному акті зазначено, що при комісійному огляді та контрольного переважуванні вагону в присутності НВР Пиліпюка О.І., ВОХР Гоманчук виявилось: по документу значиться маркування трьома повздовжніми смугами; фактично маркування не порушене; навантаження в вагоні нижче бортів 40см 60 см. По документу значиться тара 27600кг, нетто 65200кг, вантажопідйомність 65500кг. При переважуванні виявилось: брутто 90350кг, тара з документа 27600кг, нетто 62750кг, що менше вказаної в документі ваги на 2450кг. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилась; вагон в технічному відношенні справний; люки щільно закриті, теча вантажу відсутня; вантаж додатково марковано вапном.
Вказані обставини стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача до суду з цим позовом. Розглядаючи позов по суті, суд виходить з такого.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до накладної №48286751 від 04.03.2023 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника прийомоздавальник вантажу та багажу Крестовська Тетяна Василівна, а саме у вагоні №56807670 - 65200кг.
Згідно із ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно із ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом наведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Як встановлено судом, при прибутті на станцію Верхівцеве Придніпровської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №56807670 на 150т електронних статичних вагонних вагах залізниці, повірених 28.02.2023, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №48286751, про що складено комерційний акт №456404/11 від 13.03.2023, в якому зазначено, що при комісійному огляді та контрольного переважуванні вагону в присутності НВР Пиліпюка О.І., ВОХР Гоманчук виявилось: по документу значиться маркування трьома повздовжніми смугами; фактично маркування не порушене; навантаження в вагоні нижче бортів 40см 60 см. По документу значиться тара 27600кг, нетто 65200кг, вантажопідйомність 65,5т. При переважуванні виявилось: брутто 90350кг, тара з документа 27600кг, нетто 62750кг, що менше ваги вказаної в документі 2450кг; вантаж якого бракує в вагоні вміститись міг. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилась; вагон в технічному відношенні справний; люки щільно закриті, теча вантажу відсутня; вантаж додатково марковано вапном.
Відповідно до п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Судом встановлено, що комерційний акт від 13.03.2023 №456404/11 складений та підписаний начальником станції Заєць І.І., начальником вантажного району ПиліпюкомО.І., комерційним агентом Кучаковоською Т.Б.
Начальник станції та начальник вантажного району мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Позивачем на підтвердження повноважень агента комерційного Кучаковської Т.Б. на підписання комерційних актів подано до матеріалів позовної заяви посадову інструкцію агента комерційного Кучаковської Т.Б., затверджену начальником ст.Верхівцеве Заєць І.І. від 15.03.2022.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що комерційний акт від 13.03.2023 №456404/11 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Зважування маси вантажу у вагоні №56807670 на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці здійснювалось на 150т електронних статичних вагах ЗВВТ Дніпровська дирекція залізничних перевезень заводський №63, повірених 28.02.2023, огляд-перевірка 28.02.2023.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №67 Дніпровська дирекція залізничних перевезень дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 21.02.2011; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 28.02.2023, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.
Вказане свідчить, що станом на дату складання комерційного акту від 13.03.2023 №456404/11 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Разом з цим п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Комерційний акт від 13.03.2023 №456404/11 попутної станції Верхівцеве Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Добротвор Львівської залізниці за №456404/11/8.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Добротвор Львівської залізниці в розділі «Є» комерційного акту від 13.03.2023 №456404/11 зроблено відмітку «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
Нормами чинного законодавства не передбачено, що відомості, внесені в розділ «Є» комерційного акту, мають підтверджуватися іншими документами про перевірку ваги.
Таким чином комерційний акт від 13.03.2023 №456404/11 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу.
Згідно із ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній №48286751 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Добропілля Донецької залізниці до станції Добротвор Львівської залізниці у вагоні №56807670 становить 37429,00грн.
За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 187145,00грн, виходячи з (37429,00 х 5).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив його арифметичну правильність та відповідність фактичним обставинам справи.
Оцінюючи аргументи відповідача про застосування шестимісячного строку позовної давності, встановленої ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 256 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч.5 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Вказане відповідає приписам ст.137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Пунктом 7.3 укладеного сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Оформлення залізничної накладної №48286751 здійснено у виконання укладеного сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, отже строк позовної давності по даному спору становить один рік.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
З матеріалів справи вбачається, що подією, яка стала підставою для подання позову є неправильне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №48286751 від 04.03.2023, про що складено комерційний акт №456404/11/8 від 13.03.2023, в якому зафіксовано факт невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Таким чином саме з дати складання цього акту починається перебіг строку позовної давності.
Враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (08.02.2024), позовні вимоги про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу за накладною №48286751 від 04.03.2023, на підставі зафіксованих комерційним актом №456404/11/8 від 13.03.2023 обставин, позивач заявив в межах строку позовної давності.
Підстави для відмови у задоволенні позову з причини пропуску строку позовної давності є відсутніми.
З урахуванням правомірності та доведеності матеріалами справи позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 187145,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, м. Добропілля, м.Білозерське, вул. Строїтельна, б.17, код ЄДРПОУ 36028628) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Петра Яворницького, б. 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 187145,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 21.03.2024 суд склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова