Провадження № 1-кп/734/81/24 Справа № 734/4482/23
іменем України
26 березня 2024 року смт Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42022271300000094 від 23 грудня 2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижин Вінницької, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду стрільця З стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ., діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 09.12.2022 не пізніше 13 год. самовільно залишив місце тимчасової дислокації визначено йому командиром, яке станом на 09.12.2022 дислокувалася на базі відпочинку «Десна» Чернігівського району Чернігівської області (м. Остер), та до 22.09.2023 включно проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби. 22.09.2023 близько 12 год. 00 хв. солдат ОСОБА_5 розуміючи протиправність своїх дій, добровільно прибув до П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, вказані у обвинувальному акті, та показав, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 із дислокацією в м.Остер. 09.12.2022 самовільно, без будь-якого дозволу командира, залишив розташування даної військової частини, і поїхав додому доглядати за хворою бабусею. 22.09.2023 після того, як йому зателефонував слідчий, добровільно з'явився до останнього. Висловив щире каяття у скоєному, готовність нести покарання та запевнив про недопущення у подальшому вчинення правопорушень. Має намір повернутися до військової служби та стати на захист держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує визнання вини і щире каяття у вчиненому злочині, сприяв його розкриттю, давав правдиві покази, і визнає дані обставини такими, що пом'якшують покарання.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
При цьому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, негативну характеристику з місця служби, бажання у подальшому виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі. При цьому враховуючи особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбуття покарання, а тому, застосувавши статтю 75 КК України, звільнити його від призначеного покарання з випробовуванням із іспитовим строком, поклавши обов'язки, встановлені ст. 76 КК України. На думку суду таке покарання буде необхідне та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений. Судові витрати та речові докази відсутні. Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувати за відсутністю потреби.
Керуючись ст.ст. 368 та 374 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не застосовувати.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя