Справа № 523/10515/23
Провадження №2/523/2119/24
заочне
"18" січня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Карпенко О.П., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивач просила ( з урахуванням уточнених позовних вимог 49-52 а.с.) визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням-квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовує позов тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані також члени її сім'ї- відповідачі по справі : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачі з 2013 року не проживають в квартирі, при цьому перешкод в проживанні відповідачам ніхто не чинить. Факт непроживання відповідачів у належній позивачу на праві власності квартирі засвідчує відповідний акт.
Позивач зазначає, що реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житлі створює для неї перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг з урахуванням зареєстрованих осіб.
Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, при цьому від представника надійшла заява в якій сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву не подали.
За таких обставин, враховуючи, що судом судові повістки про виклик відповідачів в судове засідання направлялася за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачів, суд вважає відповідачів належним чином повідомленими та можливим, за згодою сторони позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом та Витягом з Державного реєстру речових прав. ( а.с.8, 9).
З довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради виданій представнику позивача, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 з 01 лютого 1988 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 листопада 2012 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.10-11).
Згідно акту від 09 червня 2023 року про не проживання, який складений сусідами за місцем знаходження квартири та завірений головою правління ЖБК «Суворовський-3» Суворовського району м. Одеси, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 , не проживають (а.с.8).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 27.11.2023 року надала пояснення, в яких підтвердила факт непроживання відповідачів з 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 .
Оскільки, факт реєстрації відповідачів призводить до порушення прав позивача як власника майна, то суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивача порушені, що призвело до правомірного звернення позивача до суду за захистом.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до Закону України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні права власника закріплені в ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Крім того, ст.391 ЦК України встановила, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно абзацу 2 п.34 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. №5 під час розгляду позовів про визнання особи такою,що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником і попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла і членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням (про позбавлення права користування жилим приміщенням).
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору).
Відповідно до підпункту 2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування ), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02. 2022 року №265 зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою .
Зібрані позивачем по справі докази в їх сукупності вказують на те, що відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спірній житловій площі більше одного року не проживають без поважних на те причин, належні їм речі в квартирі відсутні. Відтак, пред'явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають положенням ст. 405 ЦК України, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18.01.2024.
Суддя