Є.у.н.с.512/199/24
Провадження №2/512/146/23
смт. Саврань
"25" березня 2024 р.
про залишення позовної заяви без руху
Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю. розглянувши можливість відкриття провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту на майно, -
20.03.2024 до суду надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту на майно.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просив скасувати арешт, накладений Любашівською районною державною нотаріальною конторою 21.04.2006 за реєстраційним номером 3137351 на підставі постанови АА 487776 від 10.04.2006 відділу державної виконавчої служби Саранського районного управління юстиції. Про зазначену постану про накладення арешту на спадкове майно позивачу стало відомо лише 16.02.2024 в ході оформлення спадкових прав. Однак, при зверненні позивача до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Одеса) йому надано інформацію від 26.02.2024 за №21.20-13928 про те, що надати копію зазначеної постанови не вбачається за можливе, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 187 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.
Однак позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України.
Згідно частини 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» питання щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного); особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Отже, законом передбачено різні механізми зняття арешту на майно, в залежності від підстав накладення арешту та заборони, а також суб'єкта, який вчинив дану дію.
Відповідне скасування арешту може бути прямо передбачено ЦПК України шляхом подачі відповідної заяви або клопотання або позовної заяви про скасування обтяження. Від підстав накладення арешту буде залежати і шлях його скасування, а саме:
- Арешт нерухомого майна було накладено на підставі ухвали про забезпечення позову у цивільній справі, то у випадку відмови позивачу у задоволенні позову арешт можливо скасувати шляхом подачі клопотання про скасування заходів забезпечення позову;
- Арешт було накладено для примусового виконання виконавчого напису у межах виконавчого провадження, то у цьому випадку слід подавати позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;
- Арешт було накладено для забезпечення позову і існує відповідна ухвала суду про задоволення забезпечення.
Виходячи зі змісту позовної заяви, а також з доданих до неї документів, суддею неможливо установити, які саме підстави накладення арешту на майно.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про скасування арешту на майно.
При цьому, у разі неможливості надання доказів позивач, разом з поданням позовної заяви має право відповідно до часини 1 статті 84 ЦПК України подати до суду клопотання про витребування доказів, якщо такий доказ він не може подати самостійно і позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказу.
Окрім того, відповідно до пункту 4 та пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В позовній заяві не обґрунтовано вибір способу захисту порушеного права у вигляді зняття арешту, зокрема не надано доказів неможливості вирішення питання про зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження або шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому статті 447 ЦПК України (правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2020 року по справі №544/394/18 та від 22 липня 2020 року у справі №317/4584/16-ц).
За такого, позивачу необхідно уточнити чи не є в даному випадку оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам статті 185 ЦПК України.
За такого, заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту на майно - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, для усунення зазначених недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі, якщо він у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання ухвали суду, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернена.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Брюховецький