Справа №522/23336/23
Провадження №2/522/1436/24
(ЗАОЧНЕ)
26 березня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В., розглянувши розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
05 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому позивачка просить: стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі 4 294,00 гривень у період з 31.10.2018 року по 21.11.2025 року; стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 у розмірі 4 294,00 гривень у період з 31.10.2018 року по 27.08.2027 року.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року - провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачеві надано 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
22 березня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача, у якому заявник вказує на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.
Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 16 грудня 2006 року Першим Приморським відділом Державної реєстраї актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №609.
Зазначене підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00037529011 від 15.11.2022 року (а.с.14).
За період шлюбу у подружжя народилося двоє дітей:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №873 від 06 грудня 2007 року (а.с. 12);
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 №953 від 15 вересня 2009 року (а.с.13).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2018 року у справі №522/13586/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Визначено місце проживання дітей - з матір'ю.
Відповідно до статті 51 Конституції України, Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Щодо розміру аліментів суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Отже, закон передбачає два способи захисту у справах про стягнення аліментів - у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання дитини з саме з цим із батьків, що вказано у постанові КЦС ВС від 22.11.2022 року у справі №188/1029/19.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Суд додатково зазначає, що відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Це означає, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 4 294,00 гривень на кожного із них.
Заяву мотивує тим, що після розірвання шлюбу відповідач повернувся жити до місця реєстрації, при цьому, ніякої допомоги своїм дітям не надавав, мотивуючи це тим, що у нього скрутний фінансовий стан, тобто, відповідач не надає ніякої допомоги на утримання дітей з 31 жовтня 2018 року.
Проте, позивачка звертаючись до суду не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що кошти у розмірі 4 294,00 на кожну дитину є необхідним розміром аліментів на їх утримання. В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували те, що майновий стан відповідача дозволяє сплачувати заявлений розмір аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Тому, суд доходить до висновку про те, шо розмір аліментів, який був би обгрунтованим, становить 3 196,00 гривень на кожного із дітей.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, суд зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4 294,00 гривень на кожну дитину у період з 31.10.2018 по досягнення діться повноліття, тобто, просить стягнути з позивача аліменти за минулий час.
Відповідно до ч.2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Згідно постанови КЦС ВС від 07.12.2022 у справі № 756/11185/20, аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині
У Постанові КЦС ВС від 27.01.2020 у справі № 672/198/19 вказано, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; ухилення відповідача від надання утримання дитині. Суд наголосив на тому, що відсутність доказів, які б підтверджували умисні дії відповідача спрямовані на ухилення від сплати аліментів є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви в частині стягнення аліментів за минулий час.
Проте позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження умисних дій відповідача, спрямованих на ухилення від сплати аліментів, а також доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання аліментів, суд вважає, що позовна вимога про стягнення аліментів за минулий час - не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи те, що підстави для стягнення аліментів за минулий час - не доведені, суд вважає, що аліменти підлягають стягненню судом з моменту звернення до суду, тобто, з 29.11.2023 року до моменту досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для негайного виконання рішення задля належного забезпечення прав та свобод дітей.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частово.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 196 (три тисячі сто дев'яносто шість) гривень 00 (нуль) копійок, з моменту звернення до суду, тобто, з 29.11.2023 року до моменту досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 196 (три тисячі сто дев'яносто шість) гривень 00 (нуль) копійок, з моменту звернення до суду, тобто, з 29.11.2023 року до моменту досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Текст рішення складено та підписано 26 березня 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
26.03.2024