Справа № 508/274/24
Номер провадження 1-кп/508/33/24
26 березня 2024 року смт. Миколаївка
Миколаївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Миколаївка Березівського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024162260000023 від 08.01.2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стрюкове Березівського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 29.07.2023 приблизно о 16:30 (більш точного часу встановити не вдалося), за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного і фізичного характеру.
За результатами вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, постановою Миколаївського районного суду Одеської області від 14.09.2023 (справа №508/775/23) його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , 12.09.2023 приблизно о 20:20 (більш точного часу встановити не вдалося) за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї доньки ОСОБА_6 , а саме висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою.
За результатами вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, постановою Миколаївського районного суду Одеської області від 15.11.2023 (справа № 508/1071/23) визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Незважаючи на неодноразове притягання до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, у продовження своєї протиправної діяльності 07.01.2024, приблизно о 00:25 (більш точного часу встановити не вдалося), ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку по відношенню до своєї малолітньої доньки ОСОБА_6 , в ході якої виражався на її адресу грубою нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
08.01.2024 до чергової частини Березівського РВП ГУНП в Одеській області звернулася ОСОБА_6 з приводу систематичного домашнього насильства зі сторони свого батька ОСОБА_4 , з яким вона проживає разом.
Як вбачається з вищевказаного, кожного разу окремо, а саме: 29.07.2023 біля 16:30, 12.09.2023 біля 20:20 та востаннє 07.01.2024 біля 00:25, перебуваючи за місцем спільного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчиняв відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах домашнє насильство, тобто, умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Протиправні систематичні дії ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_6 призвели до психологічних страждань, розладів здоров'я, змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості погіршення якості життя потерпілої, 1 виникли внаслідок скоєного правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Допитаний судом ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав. Про вчинене дуже шкодує.
Малолітня потерпіла ОСОБА_6 і її законний представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судових засідань були повідомлені належним чином. На адресу суду надали заяву, якою просили суд провести судовий розгляд без їх участі.
Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлено правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз'яснивши ОСОБА_4 положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, які характеризують обвинуваченого, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує те, що діяння, передбачене ст. 126-1 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, позицію потерпілої ОСОБА_6 та її законного представника ОСОБА_7 висловлену в письмовій заяві, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та щодо малолітньої дитини, а також вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 126-1 КК України, та вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді обмеження волі та звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.
Призначення іншого виду покарання, на думку суду, є недоцільним.
Частиною 2 ст. 76 КК України передбачено, що на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_4 доцільно застосувати обмежувальний захід у вигляді обмеження спілкування з ОСОБА_6 строком на 1 (один) місяць, оскільки домашнє насильство вчинено стосовно дитини.
Таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 84, 91, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтись до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти їх же про зміну місця проживання та роботи.
На підставі ч. 2 ст. 76 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 91-1 КК України, та обмежити спілкування з ОСОБА_6 строком на 1 (один) місяць.
Контроль за поведінкою засудженого, до якого застосовано обмежувальний захід, здійснювати органу пробації за місцем проживання засудженого.
До вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.
Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1