Справа № 504/30/24
Номер провадження 2-а/504/1/24
14.03.2024смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Вінської Н.В.,
секретаря судових засідань Коцар А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 122 КУпАП від 14.12.2023р. серії БАД № 424332 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що 14 грудня 2023 року о 13.40 годині інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Негановим Ю.О. складена постанова серії БАД № 424332 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до вказаної постанови було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.
Підставою для накладення штрафу згідно постанови стало зафіксоване інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві порушення п. 17.1 Правил дорожнього руху, а саме: проїзд позивачем 14 грудня 2023 року о 13.30 по смузі громадського транспорту по вул. Лобановського (в районі будинку № 54) у м. Києві, на транспортному засобі «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 .
Проте позивач не погоджується із винесеною інспектором постановою та вказує про наступне, дійсно 14.12.2023р. позивач, керуючи автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Валерія Лобановського у м. Києві. Біля будинку № 54 позивачу необхідно було здійснити поворот направо на вулицю Дачну. При цьому, для того, щоб виконати такий поворот необхідно було здійснити виїзд на смугу, призначену для маршрутних транспортних засобів, і вже з цієї смуги виконати поворот направо. Відповідно до п. 17.2 Правил дорожнього руху такий виїзд дозволено в місцях, де вказана смуга відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки. Дійсно права смуга по проспекту Лобановського у м. Києві відведена для руху маршрутних транспортних засобів та позначена відповідними дорожніми знаками і відповідною дорожньою розміткою. Перед поворотом з проспекту Лобановського на вулицю Дачна у м. Києві нанесено переривчасту лінію, однак в силу того, що 14 грудня у м. Києві цілий день йшов сильний сніг, було неможливо встановити, де саме починається переривчаста лінія.
В подальшому в ході з'ясування обставин вчинення правопорушення, на запитання позивача про те, яким чином було зафіксовано правопорушення, інспектор Управління патрульної поліції у місті Києві повідомив, що порушення нічим не зафіксоване і було виявлено ним особисто візуально. Будь-які записи з реєстраторів, розміщених у службовому автомобілі інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві та/або боді-камери інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві, та/або записи з вуличних камер відеоспостереження, які розміщені на перехресті, у інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві відсутні. Виходячи з вищенаведених обставин, позивач вважає, що дана постанова та дії працівника поліції порушують її права, а також не відповідають чинним приписам матеріального та процесуального права. Як зазначає позивач, посилання інспектора поліції лише на п. 17.1 ПДР (на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів «крім таксі та велосипедистів» на цій смузі) під час складання постанови про адміністративне правопорушення в рамках даної ситуації є невірним, оскільки пунктом 17.2 ПДР визначено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції вказує, що під час несення служби 14.12.2023 року, екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб «TOYOTA PRIUS», номерний знак « НОМЕР_1 », який здійснював рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів, по проспекту Лобановського в місті Києві. Після чого Інспекторами було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Позивачу було роз'яснено, що вона порушила п. 17.1 ПДР та в її діях присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 будучи повідомленою про дату та час судового засідання, не з'явилась.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено, що 14 грудня 2023 року о 13.40 годині інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Негановим Ю.О. складена постанова серії БАД № 424332 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.
Частиною ч.3 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 17.1 ПДР України встановлено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6860077 від 20.04.2023 року яка оскаржується позивачем, та наданий відеозапис на якому зафіксовано лише спілкування позивача з інспектором поліції.
Більше того суд звертає увагу на п.17.2 ПДР України водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Позивач зазначив, що здійснював поворот з АДРЕСА_1 , для чого вона і здійснила виїзд на смугу, призначену для маршрутних транспортних засобів, і вже з цієї смуги виконала поворот направо. Таку ж версію подій ОСОБА_1 повідомляла інспектору поліції у наданому відповідачем відеозапису. Також із відеозапису наданого поліцією вбачається значна засніженість дорожнього полотна, що могло стати причиною візуальної непомітності лінії розмітки, та викликати складність у визначенні початку переривчатої лінії перетин якої дозволено для виконання маневру повороту.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії БАД № 424332 від 14.12.2023 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то суд виходить з наступного.
За правилами частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат надано лише договір про надання правової допомоги №117 від 18 грудня 2023 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги №117 від 18 грудня 2023 року яким визначено вартість наданих послуг у сумі 5000 грн., та виписка з картки за період 01.12.2023 по 24.12.2023 року.
У постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 ВС КАС вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов'язково. При цьому суд вказує, що процесуальні норми щодо нового порядку відшкодування судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, запроваджені з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Разом з тим як вбачається із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17), розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 536,80 грн. Однак як вбачається із квитанції позивачем при зверненні до суду із позовною заявою, яка є предметом розгляду в даній справі, сплачено 1073,60 грн. судового збору, які зараховано на казначейський рахунок до спеціального фонду. У зв'язку з викладеними 536,80 грн. надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу як надмірно зарахований до бюджету судовий збір, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №1650/24182 від 25.09.2013 р.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП від 14.12.2023р. серп БАД № 424332 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судових витрат на відшкодування судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надмірно сплачений до бюджету судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Вінська Н. В.