Справа № 502/2401/23
26 березня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Масленикова О.А.
за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
про визнання права власності
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності. З позовної заяви, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, яке складалося з житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 відносився до складу колгоспних дворів, до складу якого входив ОСОБА_5 , як голова. Позивач, є дружиною померлого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом та має право на спадкове майно. Позивач та відповідачі у встановлений законом строк прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом було відкрито спадкову справу за № 340/2013р. та нотаріусом були видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач, звернулася до нотаріальної контори за оформленням спадщини після померлого ОСОБА_5 та їй нотаріусом було роз'яснено, що оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, необхідно звернутися до суду для вирішення цього питання. У зв'язку з цим позивач просила суд визнати за нею право власності на відповідний житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді від 11.12.2023 р. за даним позвам було відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.
Після відкриття провадження у справі позивач надала заяву за якою просила суд розглянути справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просила визнати за нею право власності на весь житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 .
Відповідачі надали заяви в яких просили суд розглянути цивільну справу без їхньої участі, позов визнали в повному обсязі, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково зазначили, що вони, як спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спадщину у вигляді належної частини житлового будинку з будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 , не претендують та в подальшому претендувати не будуть.
На підставі письмових заяв усіх учасників справи, у зв'язку з визнанням відповідачами позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову за відсутності сторін за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про одруження від 08.09.1968 р., рос. “ ОСОБА_6 ” та рос. “ ОСОБА_7 ” зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Кілія Килійському р/б ЗАГС Одеської області, про що зроблено актовий запис за № 182. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище рос. « ОСОБА_8 ».
Як вказано в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 98, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до технічного паспорту, складеного КП КМР «БТІ» 06.06.2023 р., житловий будинок в АДРЕСА_2 в цілому складається з: житлового будинку - літ. А1 житловою площею 58,3 кв.м. та загальною площею 85,1 кв. м., літньої кухні - літ. Б1, навісу - літ. В, навісу - літ. Г, сараю - літ. Д, сараю - літ. Е, убиральні - літ. Ж, надвірних споруд - № 1-5, І.
Згідно довідки № 2309 від 12.06.2023 р. наданої КП КМР «БТІ» та свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого Виконавчим комітетом Кілійської міської Ради депутатів трудящих від 17.04.1975 р., житловий будинок в АДРЕСА_2 відноситься до колгоспному двору, головою котрого є ОСОБА_5 .
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 75360030 від 09.01.2024 р. сформованої Ренійською державною нотаріальною конторою Одеської області, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Кілійською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа з номером у спадковому реєстрі 55110638 та номером у нотаріуса 340/2013.
З відповідної спадкової справи, копію якої витребувано судом за клопотанням позивача, вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помре 26.04.2012 р., зверталися позивач та відповідачі по справі, і нотаріусом видано їм свідоцтва про право на спадщину у рівних частках по 1/4 частки кожному на належні спадкодавцеві земельні ділянки.
При розгляді і вирішенні справи судом застосовано наступні норми права:
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, що діяла до 15.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ЦК УРСР доля члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Української РСР «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Норма, що передбачала можливість членів сім'ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, мати у власності, зокрема, жилі будинки і господарські споруди, також містилася у ст. 8 Закону СРСР «Про власність в СРСР» 1990 року.
Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об'єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять, усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Не підлягає задоволенню вимога спадкоємця про визнання за ним права власності на самочинно зведені спадкодавцем будівлі, або споруди, оскільки згідно ч. 2 ст. 376 УК України останній не може набути права власності на таке майно.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як зазначено в п.п. 4.14 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
А згідно абз. 2 п.п. 4.15 вказаного Порядку - за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Судом встановлено, що спадкове майно у вигляді будинку бажає отримати у спадщину лише позивач та відповідачі по справі не заперечують проти цього, про що надали суду відповідні заяви, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосувати на підставі ч.1 ст. 8 ЦК України аналогію закону щодо зміни на підставі ст. 1267 ЦК України розміру часток у спадщині, яку прийняли сторони по справі після смерті ОСОБА_5 , та враховує, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, в зв'язку з чим приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 207, 259, 263-265 ЦПК, ст. ст. 16, 1261, 1267, 1269 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 , який в цілому складається з: житлового будинку - літ. А1, житловою площею 58,3 кв.м. та загальною площею 85,1 кв. м.; літньої кухні - літ. Б1; навісу - літ. В; навісу - літ. Г; сараю - літ. Д; сараю - літ. Е; убиральні - літ. Ж; надвірних споруд - № 1-5, І, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников