Справа № 675/1411/23
Провадження № 2/675/86/2024
"18" березня 2024 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Пашкевича Р. В.,
за участі: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В.,
представника позивача - адвоката Дацишиної М. В.,
представника третьої особи - Ковальської Ю. О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача орган опіки та піклування при Ізяславський міській раді Шепетівського району Хмельницької області про стягнення аліментів та встановлення місця проживання дитини,
В серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача орган опіки та піклування при Ізяславський міській раді Шепетівського району Хмельницької області, про стягнення аліментів та встановлення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову зазначив, що перебував з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою та не має свого власного житла, вона не може утримувати дитину, а також забезпечити належні умови для його проживання та виховання.
З 11.10.2022 року син постійно проживає з батьком та повністю перебуває на його утриманні. ОСОБА_2 створені всі належні умови для проживання сина, він виховується у сім'ї де його люблять та ним опікуються.
При цьому, ОСОБА_3 за цей час жодного разу не відвідала сина, який майже її не пам'ятає, так як з нею не проживає, не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини, не цікавилася його життям та не приймала участі у його вихованні.
Також позивач зазначає, що син ОСОБА_4 має проблеми зі здоров'ям, що в свою чергу потребує постійного обстеження та лікування.
Оскільки ОСОБА_2 не досяг згоди з ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання спільного сина разом із ним, просить визначити місце проживання малолітнього сина разом із батьком, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до повноліття сина.
Ухвалою суду від 11.09.2023 року прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Запропоновано сторонам по справі подати відзив, відповідь на відзив та пояснення по справі.
Ухвалою суду від 31.10.2023 рокузобов'язано Орган опіки та піклування в особі Ізяславської міської ради Хмельницької області надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору за позовом з приводу встановлення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, його батька, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Ухвалою суду від 19.12.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_2 до суду не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.
Представник позивача - адвокат Дацишина М. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позові.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також зазначила, що позов визнає повністю та не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з батьком та стягнення з неї аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 Відзиву на позов не подала.
Представник третьої особи ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 з врахуванням обставин, зазначених у затвердженому висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 .
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши позицію сторін суд вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим повторно 27.07.2022 року Славутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 194 від 11.08.2023 року, до складу сім'ї, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його бабуся - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідок № 6822-5001607542, № 6822-5001607612 від 18.05.2022 року та інформації управління соціального виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області №24-18/2070 від 30.08.2023 року, ОСОБА_3 взята на облік як внутрішньо переміщена особа 08.04.2022 року, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Як встановлено у судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2022 року фактично проживає, та з 11 серпня 2023 року зареєстрований з батьком ОСОБА_2 - позивачем по справі.
Крім того, епікризом КНП «Хмельницька обласна дитяча лікарня» підтверджено перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні (офтальмологічний профіль) даного лікувального закладу з 31.07.2023 року по 07.08.2023 року, якому, в подальшому, рекомендовано повторний огляд.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов'язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.
Аналогічна позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до приписів ч. 2 ст.182 цього ж Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів суд також враховує і те, що відповідач будь-яких доказів важкого матеріального становища або важкого стану здоров'я, який перешкоджає їй надавати кошти на утримання свого малолітнього сина, суду не надала.
З врахуванням вищезазначеного, зважаючи, що відповідач ОСОБА_3 є особою працездатного віку, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку, що в силу ст.ст. 180-184 СК України з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Таким чином, вирішуючи питання з якого часу на відповідача покладається обов'язок по сплаті аліментів, суд констатує, що згідно вимог ст. 191 СК України аліменти слід стягувати від дня пред'явлення позову, тобто з 24.08.2023 року.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимог про встановлення місця проживання дитини ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявний затверджений рішенням виконавчого комітету Ізяславської міської ради № 234 від 23.11.2023 року висновок органу опіку та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який складено за результатами проведеного обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час обстеження умов проживання з'ясувалось, що батько дитини ОСОБА_2 проходить військову службу в Збройних Силах України, а на момент обстеження - перебуває у відпустці. На час його відсутності вихованням малолітнього сина ОСОБА_4 займається його мама - ОСОБА_7 .
Також зазначено, що в процесі бесіди з батьком дитини з'ясувалося, що через неналежне виконання матір'ю батьківських обов'язків, між батьками давно існує конфлікт, який вони не можуть мирно врегулювати і в результаті якого страждає дитина.
Разом з тим, зазначено, що мати дитини ОСОБА_3 повідомила, що вона не має можливості виховувати ще одну дитину, оскільки ніде не працює. Визнала, що дитині - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде краще проживати з татом.
Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою позивача, підтвердила, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого забрали від матері через неналежні умови проживання, з жовтня 2022 року проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначила, що, зі слів бабусі, мати телефонує їй та погрожує, що забере дитину, якщо вона не заплатить їй кошти.
Згідно пояснень, наданих в судовому засіданні іншим свідком ОСОБА_7 , яка є матір'ю позивача, її внук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вона разом з свої сином ОСОБА_2 забрали від відповідача через неналежний догляд за дитиною, з жовтня 2022 року проживає разом з ними. В подальшому, мати хлопчика дитину не забирала, але інколи, у п'яному вигляді, телефонувала до них з сином та, погрожуючи, що забере дитину, вимагала надання грошових коштів.
Свідок ОСОБА_9 , який є вітчимом позивача ОСОБА_2 надав такі ж свідчення, як свідок ОСОБА_7 . При цьому, також зазначив, що відповідач ОСОБА_3 не чинила жодних перешкод щодо проживання малолітнього ОСОБА_4 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно ст. 19 ч.ч. 5, 6 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
В ході розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутній спір щодо місця проживання їхньої малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони обоє, як батьки, погоджуються на проживання дитини з батьком. Відповідачем в ході розгляду справи позовні вимоги визнані в повному обсязі. Більш того, як зазначив свідок ОСОБА_9 , відповідач посилається на те, що згодна із вибором дитини проживати з батьком, що також свідчить її згода про реєстрацію малолітнього сина разом з батьком у с. Підлісці Шепетівського району.
Крім того, як зазначалося вище, відповідач була присутня на засіданні комісії при розгляді питання щодо визначення місця проживання дитини, та відповідно жодних заперечень проти проживання дитини з батьком не мала, що також відображено у висновку органу опіки та піклування від 24.11.2023.
Отже, ні позивач, ні відповідач не заперечують проти того, щоб їх дитина і надалі залишалися проживати з батьком ОСОБА_2 .
Поданий органом опіки та піклування висновок відповідає інтересам дитини, проте не може бути прийнятий судом, адже як встановлено вище спору між сторонами немає, матір не заперечує щодо проживання дитини разом з батьком та не перешкоджає цьому.
При цьому, суд критично оцінює свідчення матері позивача ОСОБА_7 щодо погроз відповідача ОСОБА_3 забрати дитину, у випадку не надання їй грошових коштів, враховуючи її зацікавленість, як матері, яка підтримує позицію свого сина - позивача ОСОБА_2 , а також, що даний факт не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони узгодили його місце проживання з батьком ОСОБА_2 , тобто, такі відносини відповідають нормам, передбаченим у ст. 160 СК України.
Крім того, ст. 161 СК України передбачає можливість визначення судом місця проживання дитини тільки у разі, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Тому, виходячи із встановлених обставин справи, де вбачається відсутність спору про місце проживання дитини, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позову про визначення місця проживання дитини, а тому позов в цій частині має бути відхилений.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачем щодо визначення місця проживання їх спільної дитини.
За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом існував спір про визначення місця проживання дитини. З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що дитина з жовтня 2022 року фактично проживає разом з батьком, при цьому мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання та не заперечує щодо подальшого такого проживання дитини з батьком.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини задоволенню не підлягають.
В зв'язку з частковим задоволенням позову, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, що становить 1073,60 грн., від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнений позивач.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280- 289 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 160, 161, 180-182 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача орган опіки та піклування при Ізяславський міській раді Шепетівського району Хмельницької областіпро стягнення аліментів на утримання дитини та встановлення місця проживання дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп - НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 24.08.2023 року і проводити щомісячно до повноліття дитини.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.
У решті задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача орган опіки та піклування при Ізяславський міській раді Шепетівського району Хмельницької області про встановлення місця проживання дитини, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп - НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп - НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_5 , місце фактичного проживання, як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_4 ;
Третя особа - Орган опіки і піклування в особі Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060720, місцезнаходження: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Незалежності, 43.
Повний текст рішення складено 26 березня 2024 року.
Суддя Р. В. Пашкевич