Справа №766/10744/23
Пров. №3/766/1029/24
19.01.2024
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без номера
встановила:
До Херсонського міського суду Херсонської області з Херсонського районного управління поліції Головного управління поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту якого суть правопорушення полягає в наступному: «06.11.2023 о 00:20 години в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 висловлювався на адресу свого брата гр. ОСОБА_2 нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насилля психологічного характеру.».
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , у судове засідання викликався шляхом направлення йому смс-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився.
Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено категорії справ про адміністративне правопорушення, при розгляді яких участь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. При розгляді справ за ч. 1 ст.173-2 КУпАП обов'язкова участь зазначеної особи не передбачена
Суддя вирішив розглядати справу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши інформацію, що міститься у протоколі про адміністративне правопорушення, додані до протоколу про адміністративне правопорушення документи, суддя прийшла до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
До такого висновку суддя дійшла з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за «вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь(дій або бездіяльності)) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило фізичних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділом органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі внесення такого припис
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Протокол про адміністративне правопорушення та додані документи не містять доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами однієї сім'ї та проживають разом як сім'я.
Така категорія осіб, як брати, які не проживають однією сім'єю з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не підпадають під дію пункту 4 та 7 частини 2 статті 33 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а відповідно дії осіб, які вчинили відносно таких осіб насилля, не можуть кваліфікуватися за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За змістом ст.ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Суддя також звертає увагу на те, що за вимогами статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Проте до протоколу жодного доказу вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства не додано.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначалися у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Крім того, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини(справи «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02,«Малофєєва проти Росії», рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04, «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), де серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Проте фабула порушення, викладена у протоколі відносно ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo”, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
З урахуванням викладених обставин суддя прийшла до висновку, що відсутній склад адміністративного правопорушення через відсутність об'єктивної сторони правопорушення, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ч.1 ст.173-2 КУпАП, суддя -
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш