15.03.2024 Справа №607/5649/24 Провадження №3/607/2892/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ломакін В.Є., розглянувши в м. Тернополі матеріали, які надійшли із Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, безробітного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №311558, громадянин ОСОБА_1 20 лютого 2024 року близько 15:00 год. за адресою АДРЕСА_3 , в дворі будинку вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлював в її сторону словесні образи та погрози фізичною розправою, внаслідок чого могла бути задана шкода її психічному та фізичному здоров'ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що будь-яких дій фізичного чи психологічного характеру відносно своєї колишньої співмешканки не вчиняв, конфлікт який мав місце між ними розпочала ОСОБА_2 , яка виражалась до нього нецензурною лайкою, кричала та розмахувала руками.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Отже, вказаною статтею передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім'ї, яке виявляється в трьох видах: фізичне, психологічне, економічне.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №311558 від 05 березня 2024 року, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення психологічного насильства.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, особою, яка склала протокол серії ВАД №311558 від 05 березня 2024 року, в якості доказів долучено:
- витяг з ІПНП - електронний рапорт, відповідно до якого 20 лютого 2024 року о 14.53 год надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що її колишній знайомий переслідує її;
- письмову заяву та пояснення ОСОБА_2 від 20 лютого 2024 року, згідно яких вона просить притягнути до відповідальності її колишнього співмешканця ОСОБА_1 , який переслідує її, чинить психологічний тиск через телефонні дзвінки та погрожує фізичною розправою;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 05 березня 2024 року, згідно яких зазначив, що погроз щодо ОСОБА_2 він не висловлював. 20 лютого близько 15 год він зустрів на вулиці ОСОБА_2 та привітався з нею. Натомість остання, перебуваючи у нетверезому стані, виражалась нецензурною лайкою, кричала та розмахувала руками.
Таким чином, дослідивши вказані матеріали справи, суд дійшов висновку, що окрім письмової заяви та пояснень ОСОБА_2 , відсутні будь-які інші докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Будь-які інші об'єктивні дані, чи докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 умисних дій психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що домашнього насильства відносно ОСОБА_2 не вчиняв, конфлікт з ним розпочала його колишня співмешканка. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували дані твердження.
Таким чином, до матеріалів не долучено будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняв будь-які дії психологічного характеру, пов'язані з домашнім насильством.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій психологічного характеру відносно потерпілої ОСОБА_2 , що б давало можливість віднести зазначені дії до домашнього насильства.
Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Cуддя В. Є. Ломакін