Справа № 639/294/24
Провадження №2/639/556/24
26 березня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого- судді Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/294/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У січні 2023 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Багмата Петра Дмитровича до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, згідно якої просила суд розірвати шлюб, який був зареєстрований 17 серпня 2018 року Холодногірським районним у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №390 та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 17 серпня 2018 року між сторонами було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 390.
Представник позивача зазначає, що з січня 2022 року сімейне життя між сторонами почало погіршуватись, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Одночасно, між сторонами припинено ведення спільного господарства. Позивач переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам.
Вказані обставини і вимусили звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено судове засідання.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Відповідач, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечував, просив зменшити витрати на правничу допомогу.
За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Шлюб це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї. Добровільність шлюбу одна з основних його засад. Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.
Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.
Так, судом встановлено, що 17 серпня 2018 сторони: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб Холодногірським районним у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №390, та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 » (а.с. 12).
Згідно з ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з роз'ясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Під час судового розгляду судом з'ясовані причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, члени якого проживають окремо, подружні стосунки не підтримують, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.
Враховуючи наведене, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, дослідивши письмові докази, суд вважає подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї неможливим, оскільки це може зашкодити інтересам позивача та відповідача, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на викладене, шлюб підлягає розірванню, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадоволенню.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Представник позивача просив стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 18 січня 2024 року (а.с. 13-15).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Як вбачається з договору від 18.01.2024 вартість послуг складає 8 000, 00 грн. (13-14).
В свою чергу,від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилався на те, що є учасником бойових дій.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Отже, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, категорію справи, кількість судових засідань, кількість складених процесуальних документів та час, який необхідний для їх складання, суд вважає, про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 500,00 грн. та які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн, інші 50 відсотків підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 142, 206, 247, 265 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 17 серпня 2018 року Холодногірським районним у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №390.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № ВС2В-74В3-Х02К-0АСС від 18.01.2024, у розмірі 605,60 ( шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 ( шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 26.03.2024
Суддя В.В. Труханович