Справа № 623/414/22
Провадження № 2/638/1184/24
12 березня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Рудської В.П., Морозової К.Д., Кріцак А.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Золота Нива 1» про розірвання договору оренди та стягнення штрафних санкцій, -
встановив:
Адвокат Волченко Геннадій Валерійович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовом до Приватного підприємства «Золота Нива 1», в якому просить розірвати договір оренди, укладений ОСОБА_2 з ПП «Золота Нива 1» на земельну ділянку кадастровий номер 6322888500:03:000:0664, площею 5,7800 га, розташованої на території Чистоводівської сільської ради, зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітетові по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 травня 2010 року за №041067200386 та зареєстрований 05.02.2016 року державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, рішення про державну реєстрацію №28170785; стягнути з ПП «Золота Нива 1» на користь ОСОБА_2 суму боргу, яка виникла в зв'язку з систематичним порушенням умов договору оренди у загальному розмірі - 1807,30 грн., яка складається з суми 3% річних у розмірі 869,31 грн, інфляційних збитків у сумі 423,07 та неустойки за умовами договору - 514,65 грн., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що між сторонами у справі укладено договір оренди землі від 10.12.2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала, а ПП «Золота Нива 1» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) площею 5,7800 га кадастровий номер 6322888500:03:000:0664, розташованої на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, строком на 10 років з орендною платою у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки. Договір було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 28.05.2010 року за №041067200386. До договору було укладено Додаткову угоду від 09.11.2011 року, якою підвищено розмір орендної плати до 3% від грошової оцінки земельної ділянки та продовжено дію договору на 7 років з моменту закінчення його строку дії. Державним реєстратором було зареєстровано за ПП «Золота Нива 1» 05.02.2016 року право оренди земельної ділянки строком дії 17 років.
Також між сторонами у справі було укладено договір оренди землі від 10.12.2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала, а ПП «Золота Нива 1» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) площею 0,2169 га кадастровий номер 6322888500:01:000:0444, яка розташована на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, строком на 10 років з орендною платою у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки. Договір було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 28.05.2010 року за №041067200287. До договору було укладено Додаткову угоду від 05.10.2014 року, якою підвищено розмір орендної плати до 3% від грошової оцінки земельної ділянки та продовжено дію договору на 7 років з моменту закінчення його строку дії. Державним реєстратором було зареєстровано за ПП «Золота Нива 1» 26.02.2018 року право оренди земельної ділянки строком дії 17 років.
З 2018 року відповідач, порушуючи умови договору оренди, не розраховувався з орендодавцем за користування земельними ділянками, отже систематично порушував умови договору, що відповідно до умов Договору є підставою для його розірвання. 30.12.2021 року відповідач здійснив розрахунок по заборгованості з орендної плати, перерахувавши в цілому 18 803,20 грн., що складає по 4700,80 грн. за кожен рік (2018, 2019, 2020, 2021). Позивач вважає, що має право на отримання від відповідача 3% річних за період з 2018 по 30.12.2021 року у розмірі 869,31 грн. та інфляційні втрати за період з 2019 по 31.12.2020 рік у розмірі 423,07 грн.. Також у відповідності до умов укладеного договору розмір неустойки (пені) складає 514,65 грн. (за 2018, 2019, 2020 роки, без урахування орендної плати за 2021 рік). Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1807,30 грн..
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого ПП «Золота Нива 1» заперечує проти позову ОСОБА_2 з огляду на те, що 30.12.2021 року позивач отримала грошовий переказ від відповідача на загальну суму 18 803,20 грн. по 4700,80 грн. в якості орендної плати за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки. За двома договорами оренди земельних ділянок. Вказує, що позивач не з'являлась за місцезнаходженням ПП «Золота Нива 1» для отримання орендної плати за Договорами за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки відповідно, а також не зверталась до відповідача письмово засобами поштового зв'язку для отримання орендної плати, натомість у грудні 2017 року подала до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області позов про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Вказує, що позивач не вчиняла жодних дій для отримання орендної плати за укладеними договорами. Оголошення відповідача в газетах свідчать про намагання відповідача викликами усіх орендодавців, які не з'явилися до відповідача, для виплати їм орендної плати за договорами оренди землі. Тому твердження позивача щодо порушення умов договорів та систематичну несплату орендної плати вважає безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами. Вказує, що позивач не скористалась своїм правом вимагати від відповідача своєчасного внесення орендної плати та орендна плата за 2018, 2019, 2020 та 2021 року не була виплачена своєчасно саме з вини позивача, тому нею безпідставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виплати такої орендної плати. Крім того вважає розрахунки позивача необґрунтованими та помилковими. Просить застосувати строк позовної вимоги до вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних за період, який перевищує 3 роки до дати подання позовної заяви, та про стягнення пені за період, який перевищує рік до дати подання позовної заяви. Також зазначає, що систематичне невнесення орендної плати не може бути підставою для розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, якщо на момент звернення з позовом про розірвання договору орендар отримав плату за оренду земельної ділянки. Крім того, зазначає, що позивач просить розірвати договір, який не підписувала, а отже не укладала, що встановлено судовим рішенням та стягнути пеню, 3% річних та інфляційні витрати. Вважає ефективним способом захисту права саме усунення перешкод у користуванні майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельних ділянок. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником відповідача надано до суду письмові пояснення, в яких додатково долучено оголошення.
Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов'язання. Натомість відповідачем не надано суду доказів про те, що він приймав заходи щодо внесення орендної плати за договором оренди чи вчиняв розшук орендодавця. Відповідачем не надано доказів відсутності позивача у місці виконання зобов'язання, а саме за місцем його проживання впродовж 2018, 2019, 2020 та 2021 років, як і доказів того, що позивач відмовилась прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме отримати орендну плату за вказані роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди або в порядку, визначеному законодавством України, зокрема, шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, нотаріальної контори. Той факт, що відповідач сплатив суму заборгованості з орендної плати на землю, на думку позивача, не має правового значення для вирішення спору.
Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.06.2023 року цивільну справу прийнято до провадження судді Цвірюка Д.В..
Ухвалою суду від 15.09.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач (її представник) не з'явились, про розгляд повідомлялись, представник позивача у письмових поясненнях просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв'язку, дійшов наступного.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
01 грудня 2021 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Золоті Нива 1», третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Вказане рішення набрало законної сили 10.01.2022 року.
Вказаним рішенням встановлено наступне:
- між ОСОБА_2 (Орендодавець) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 №690773 та Приватним підприємством «Золота нива 1» (Орендар) було укладено договір оренди землі від 10.12.2007 р„ за умовами п.п.1, 2, 8, 9 якого ОСОБА_2 передала, а ПП «Золота нива 1» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) площею 5,7800 га кадастровий номер 6322888500:03:000:0664. яка розташована на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , строком на 10 років, з орендною платою у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки Цей договір було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 28.05.2010 р.
- до цього договору між ОСОБА_2 та ПП «Золота нива 1» було укладено додаткову угоду від 09.11.2011 р., якою було підвищено розмір орендної плати до 3% від грошової оцінки земельної ділянки та продовжено дію договору на 7 років з моменту закінчення його строку дії .
- державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Мітіною В.В. за ПП «Золота нива 1» було зареєстровано 05.02.2016 р. право оренди даної земельної ділянки строком дії 17 років, підставою виникнення якого є цей договір оренди землі від 10.12.2007 р., та зміни до права оренди, підставою виникнення яких є дана додаткова угода від 09.11.2011 р. Таким чином, строк дії даного договору оренди землі - до 28.05.2027 р.
- також між ОСОБА_2 (Орендодавець) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР №044577 та Приватним підприємством «Золота нива 1» (Орендар) було укладено договір оренди землі від 10,12.2007 р.. за умовами п.п.1, 2, 8, 9 якого ОСОБА_2 передала, а ПП «Золота нива 1» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) площею 0,2169 га кадастровий номер 6322888500:01:000:0444, яка розташована на території Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_2 , строком на 10 років, з орендною платою у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки. Цей договір було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі Харківської регіональної філії державного земельного кадастру 28.05.2010 р.
- до цього договору між ОСОБА_2 та ПП «Золота нива 1» було укладено додаткову угоду від 05.10.2014 р., якою було підвищено розмір орендної плати до 3% від грошової оцінки земельної ділянки та продовжено дію договору на 7 років з моменту закінчення його строку дії.
- державним реєстратором Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Романенком М.М. за ПП «Золота нива 1» було зареєстровано 26.02.2018 р. право оренди даної земельної ділянки строком дії 17 років, підставою виникнення якого є цей договір оренди землі від 10.12.2007 р., та зміни до права оренди, підставою виникнення яких є дана додаткова угода від 05.10.2014 року. Строк дії договору 28.05.2027 року.
- аналізом поданих договорів оренди земельних ділянок встановлено, що дані договори не втратили чинності у зв'язку із закінченням строку, на який вони були укладені.
Пункт 4 статті 82 ЦПК встановлює, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані вище обставини встановлені рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2021 року, а тому на підставі ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Також з огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача з приводу вказаних обставин, викладених у заявах по суті справи, як безпідставні та необґрунтовані.
При цьому суд також наголошує, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Отже, між сторонами у справі укладено договори оренди земельних ділянок, умови яких є обов'язковими для кожної із його сторін.
Відповідно до п.5 договорів оренди, грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 6322888500:03:000:0664, площею 5,7800 га) з урахуванням коефіцієнта індексації 2,551 в 2007 році складає - 56821,36 грн., а грошова оцінка іншої земельної ділянки (кадастровий номер 6322888500:01:000:0444, площею 0,2169 га) з урахуванням коефіцієнта індексації 2,551 в 2007 році складає 836,66 грн.
Згідно п. 9 зазначених договорів оренди, (змінених на підставі додаткових угод) орендна плата встановлюється 3% від грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до п. 10, зазначених договорів оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.
Згідно п. 11, договорів оренди, орендна плата вноситься не пізніше 01.12 поточного року.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Стаття 15 Цивільного кодексу України об'єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що: «застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов'язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю. Однак, зазначені положення не свідчать про обов'язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса. Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов'язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором. Відсутність у договорі обов'язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.
У своїх доводах представник відповідача, виправдовуючи свою бездіяльність, посилався на те що позивач сама не вжила заходів для отримання орендної плати.
Суд відхиляє зазначений довод з огляду на те що згідно матеріалів справи орендар у договорі зобов'язався щорічно сплачувати плату на рахунок орендодавця, однак відповідач не надав суду доказів, що він передбачений договором обов'язок виконував та вчасно і повністю сплачував орендну плату власнику - позивачу у даній справі.
З копій платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість з орендної плати за договорами оренди за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки лише 30.12.2021 року, що є неналежним виконанням ним обов'язку щодо сплати орендної плати у строки передбачені умовами укладених договорів оренди.
Відповідно до п.38 Договору-1 та Договору-2, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідач об'єктивно не був позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу протягом вказаних років. Доказів протилежного стороною відповідача не надано.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості внести відповідні суми на депозит нотаріуса, підтверджень чого матеріали справи не містять та відповідачем не надано в судовому засіданні.
Посилання на існування спору в суді як на підставу несплати орендної плати за землю, суд вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують уваги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено сплату орендної плати позивачу за договорами оренди земельних ділянок у строки, визначені Договором, а позивачем в свою чергу, доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм ст.141 Земельного кодексу України є обов'язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог та розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322888500:03:000:0664 площею 5,7800 га.
Надані стороною відповідача копії оголошень у газеті не спростовуюсь зазначених висновків суду та не є достатніми для висновку про вжиття ПП «Золота Нива 1» усіх можливих заходів для здійснення оплати позивачу належних їй коштів за укладеними договорами.
Щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат, трьох відсотків річних та неустойки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.14 договорів оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочки.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеними договорами позивачем заявлено до стягнення суму неустойки у розмірі 514 гривень 65 копійок.
Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеними договорами, позивачем нараховані до стягнення санкції, передбачені статтею 625 ЦК України, зокрема інфляційні втрати за 2019-2020 роки у розмірі 423,07 грн., а також три відсотка річних за період 2018 - 2020 роки у розмірі 869,31 грн.. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком.
Разом із цим, статтею 256 ЦК України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з вимогами ч.3 ст.267 ЦК України та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частинами першою та п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
З огляду на викладене та встановлені вище обставини, приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання щодо застосування строку позовної давності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 454 гривень 02 копійки, інфляційні втрати за 2019-2020 роки у розмірі 423,07 грн., а також три відсотка річних в межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності за період 2019 - 2020 роки у розмірі 434 гривень 65 копійок.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, приймаючи до уваги результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 1712 гривень 68 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Золота Нива 1» про розірвання договору оренди та стягнення штрафних санкцій - задовольнити частково.
Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322888500:03:000:0664 площею 5,7800 га, укладений 10.12.2007 року між ОСОБА_2 та ПП «Золота Нива 1».
Стягнути з Приватного підприємства «Золота Нива 1» на користь ОСОБА_2 три проценти річних у розмірі 434 гривні 65 копійок, інфляційні збитки у розмірі 423 гривні 07 копійок, неустойку у розмірі 454 гривень 02 копійки, а всього стягнути 1311 (одна тисяча триста одинадцять) гривень 74 копійки.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Стягнути з Приватного підприємства «Золота Нива 1» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1712 гривень 68 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 22.03.2024 року.
Сторони:
позивач: ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Приватне підприємство «Золота Нива 1», ЄДРПОУ 33897138, Харківська область, Ізюмський район, с.Забавне, вул.Харківська буд.1-Б.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк