Справа № 523/22595/23
Провадження №4-с/523/12/24
"19" березня 2024 р. Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудки Алли Сергіївни, заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення певних дій,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася із скаргою на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудки Алли Сергіївни та просила визнати дії державного виконавця щодо її примусового виселення неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виселення від 12.07.2023р., скасувати постанову про примусове виселення від 23.08.2023р., скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2023р., скасувати постанову про арешт коштів від 06.10.2023р., скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2023р., скасувати постанову про арешт коштів від 06.10.2023р., зобов'язати державного виконавця повернути кошти в розмірі 2 379,06 грн. В обґрунтування вимог представник заявниці - адвокат Тавлуй О.В., посилалася на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.04.2023р., заявницю ОСОБА_1 , було виселено з буд. АДРЕСА_1 . 12.07.2023р., було відкрито виконавче провадження. Боржниця з 04.11.2022р., була знята з реєстрації за зазначеною адресою та фактично не проживала в цьому будинку з 2014р. Крім того, ОСОБА_1 , не було проінформовано про день та час примусового виселення, не було надано строк на добровільне виконання рішення.
Державний виконавець Дудка Алла Сергіївна вимоги скарги не визнала та пояснила, що діяла виключно в межах Закону України «Про виконавче провадження».
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 59).
Так судом встановлено що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.04.2023р,, у справі №523/1/23, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 , виселено з буд. АДРЕСА_1 .
12.07.2023р., державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 72225027 щодо виселення ОСОБА_1 , та було направлено боржнику рекомендованим листом, який згідно повідомлення було вручено особисто 26.07.2023р.
07.08.2023р., державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у м. Одеса ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудка Аллою Сергіївною було винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення 269,00 грн.
23.08.2023р., державним виконавцем здійснено вихід за адресою буд. АДРЕСА_1 у присутності представника стягувача було виявлено, що двері на подвір'я зачинені.
23.08.2023 року державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у м. Одеса ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудка Аллою Сергіївною було винесено Постанову про стягнення виконавчого збору за примусове виселення ОСОБА_1 у розмірі 13 400, 00 грн.
23.08.2023 року державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у м. Одеса було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700, 00 грн.
01.09.2023р., державним виконавцем було повторно здійснено вихід за адресою буд. АДРЕСА_1 , в присутності стягувача ОСОБА_2 , за участі понятих, було встановлено, що ОСОБА_1 , виселилась з приміщення самостійно, майно боржника відсутнє.
04.10.2023р., державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанову про накладення штрафу, про виконавчий збір та витрати винесено в окреме виконавче провадження.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Статтю першою Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно до ст. 66 Закону України «про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.
У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.
Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.
Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.
Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом.
Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акту після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.
Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику.
У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.
Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.
Згідно вимог ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Таким чином, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Суд не приймає до уваги довідку про проживання ОСОБА_1 , з 2014р., за іншою адресою, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, яке не оскаржувалось боржником та набрало законної сили, встановлено місце проживання боржниці саме в буд. АДРЕСА_1 , з якого її і було виселено, що в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Перетинання кордону боржницею не підтверджують її добровільне виселення з приміщення, а лише підтверджують її тимчасову відсутність в ньому.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах повноважень, оскаржувані рішення були прийняті в межах повноважень, а тому скарга ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 447,448,449,450,451,452 ЦПК України,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудки Алли Сергіївни, заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 25.03.2024 року.
Суддя: