Справа № 510/2415/23
Провадження № 2/510/732/24
19.03.24 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору купівлі-продажу від 18.08.2022р.; копія акту прийому-передання майна за договором від 18.08.2022р.; копія розписки від 18.08.2022р.; копія договору дарування від 21.06.2002р.; копія рішення Лиманської сільради Ренійського району Одеської області від 18.06.2002р. про узаконення господарсько-побутових будівель; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_4 .
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , діючий через свого представника - ОСОБА_3 , звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідачки ОСОБА_2 , зазначивши, що 18.08.2022р. між ним та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належної їй частини житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, що становить квартиру АДРЕСА_1 , - за 104600 грн.18.08.2022р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивач передав відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала документи на відповідну частину житлового будинку (які були у неї в наявності). У майбутньому відповідачка пообіцяла позивачу засвідчити договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.
Після вчинення правочину позивач розпорядився щодо догляду за придбаною частиною будинку, зробив там ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину позивач неодноразово звертався до відповідачки, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивача про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. Пізніше, при зустрічі, відповідачка пояснила, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу (18.08.2022р.) вона не рахувалась зареєстрованим власником нерухомості, на підставі договору дарування від 21.06.2002р. за нею було визнано право власності на спірну частину будинку, але вона не зареєструвала нерухомість у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При зверненні до відповідних органів із питанням про засвідчення договору, оформлення документації на частину житлового будинку на себе, позивачу було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину, крім того, під час укладення договору про купівлю-продаж частини житлового будинку, відповідачка не була зареєстрованим власником майна. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушений був звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.
Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Враховуючи вищевикладені засади законодавства, сторона у справі - позивач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення письмової угоди про купівлю-продаж частини житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, що становить квартиру АДРЕСА_1 , він не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_2 не мала права на відчуження нерухомості раніше, ніж вона зареєструвала б право власності на неї. Отже, вбачаються правові підстави для набуття позивачем права власності на вищевказану нерухомість як добросовісним набувачем.
Як вже зазначалося вище, між позивачем та відповідачкою була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідачка ОСОБА_2 продала, а позивач купив частину житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, що становить квартиру АДРЕСА_1 за 104600 грн. 18.08.2022р. позивач передав відповідачці обумовлену суму, а відповідачка передала позивачу документи на відповідну частину будинку (які були у неї в наявності) за цією ж адресою. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Оскільки це виявилося неможливим, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідачки щодо частини житлового будинку та встановленні права на нього у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на нерухомість за позивачем як добросовісним набувачем.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП- НОМЕР_1 ) право власності на:
-частину житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, що становить квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК