ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
20 березня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представників потерпілого - адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 та прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Представником потерпілого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_5 до суду надано клопотання про повернення обвинувального акту, яке обґрунтовано тим, що в обвинувальному акті відсутні відомості щодо висновків судово медичних експертиз, незважаючи на те, що в реєстрі матеріалів досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12023163520000397 зазначені, водночас витрати за проведення цих експертиз відносяться до процесуальних витрат, рішення про відшкодування котрих повинно міститись у резолютивній частині вироку. Також, адвокатом ОСОБА_9 надано до суду клопотання про витребування та долучення доказів.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке підтримали потерпілий і його представники. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_8 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні представники потерпілого підтримали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, водночас просили залишити без розгляду клопотання про витребування та долучення доказів. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що вважає його недоцільним у зв'язку із невідповідністю стадії для його розгляду.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, захисник ОСОБА_10 просив змінити запобіжний захід тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Ухвалою суду від 18.09.2023 року було призначено підготовче судове засідання в зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та за результатами підготовчого провадження обвинувальний акт в зазначеному кримінальному провадженні було призначено до судового розгляду, при цьому жодних клопотань про його повернення до суду не надходило.
Враховуючи викладене, зокрема невідповідність стадії судового провадження для звернення із клопотанням про повернення обвинувального акту, а також те, що на даний час триває стадія судового розгляду та визначено вже обсяг та порядок дослідження доказів у справі, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника потерпілого про повернення обвинувального акту.
Разом із цим, з урахуванням того, що представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні фактично відмовився від поданого ним клопотання про витребування та долучення доказів, суд вважає за необхідне зазначене клопотання залишити без розгляду.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під партою, суд виходить з наступного.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК України (далі - КПК), якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які бперешкоджали триманню його під вартою; те, що він до затримання не мав постійного місця роботи, раніше неодноразово судимий.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду, який є доведеними прокурором.
Також, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінального провадженні тільки розпочатий, відповідно до засади безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитаний обвинувачений, потерпілий та свідки, отже існують підстави вважати, що обвинувачений може вчинити незаконний вплив на свідків.
Окрім того, та обставина, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання ставати на шлях виправлення, та дає підстави вважати про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати, зокрема обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно вливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Судом наголошується те, що зазначені ризики не дають підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення). Захистом також не надано суду достатніх доказів, які б підтверджували у сукупності об'єктивність доводів щодо підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_8 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні тільки розпочатий та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_8 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а саме заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків - відмовити.
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про витребування доказів - залишити без розгляду.
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 травня 2024 року.
Строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу до обвинуваченого становить до 18 травня 2024 року, включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
20.03.2024
Єдиний унікальний номер справи: №522/18181/23
Номер провадження № 1-кп/ 522/655/24
Головуючий суддя - ОСОБА_1