іменем України
25 березня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1986/23
Головуючий у першій інстанції - Пархоменко П. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/532/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2024 року (місце ухвалення - м. Бахмач) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обгрунтування позову посилалась на те, що судовим наказом Бахмацького районного суду вiд 26.10.2021 на її користь стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), починаючи з 18.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що протягом 2022 року відповідач сплачував аліменти дрібними платежами і лише у квітні-червні 2023 року почав скорочувати заборгованість.
Як зазначає позивачка, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню ВП № 72092293 з жовтня 2021 року по червень 2023 року наявна заборгованість у розмірі 53548,68 рн.
Згідно наданого позивачкою розрахунку відповідно до ст. 196 ЦПК України та з урахуванням позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21 та Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц, загальний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року становить 154431,14 грн, а оскільки сума пені перевищує 100% заборгованості, то стягненню підлягає 53548,68 грн.
У позові представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.В., посилаючись на положення ст. 180, 195, 196 СК України, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на користь неповнолітньої дитини у розмірі 53548,68 грн.
Рішенням Бахмацького районного суду від 11.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини у розмірі 53548 грн 68 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла до відкриття виконавчого провадження і вона утворилась з вини відповідача, що є підставою для його відповідальності. За висновком суду, відповідач в порушення ст. 12, 81 ЦПК України не спростував наявність та розмір заборгованості.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Ковалюх В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бахмацького районного суду від 11.01.2024 та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
За доводами апеляційної скарги рішення суду є незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує, що суд належним чином не оцінив докази, надані відповідачем, а саме інформацію з Бахмацького відділу ДВС, згідно якої станом на 07.07.2023 ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів, а станом на 28.07.2023 - заборгованість була відсутня у зв'язку з врахуванням платіжних інструкцій, які були надані позивачкою.
Заявник вважає, що судом першої інстанції не були враховані положення ч. 4 ст. 11, ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.В. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення Бахмацького районного суду від 11.01.2024 - без змін, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги. В обґрунтування посилається, що суд першої інстанції належним чином оцінив докази, а саме платіжні інструкції, якими підтверджується сплата аліментів та які були надані позивачкою, а не відповідачем, що підтверджує наявність заборгованості зі сплати аліментних платежів. Вказує, що порядок, розмір та початок строку нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів регулюється не ЗУ «Про виконавче провадження», а нормами СК України, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц, постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.08.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.42-44).
Судовим наказом Бахмацького районного суду від 26.10.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дитини (аліменти) - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.10.2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3).
22.06.2023 державним виконавцем Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого проваджів на утримання дтини (а.с. 53).
З розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні з примусового виконання судового наказу ВП № 72092293, виконаного державним виконавцем Бахмацького ВДВС Демою К.Ю., вбачається, що по вказаному виконавчому листу розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_2 станом на 07.07.2023 за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року складає 53548,68 грн (а.с. 4).
За матеріалами справи, платіжними інструкціями від 18.02.2023 (а.с.5, 56), від 09.04.2023 (а.с.6, 57), від 10.05.2023 (а.с.7, 55), від 28.05.2023 (а.с.8, 58), від 07.06.2023 (а.с.9, 59), від 17.06.2023 (а.с.10, 60) підтверджується переказ коштів відповідачем в сумах 1600 грн, 3200 грн, 10000 грн, 4000 грн, 15000 грн, 15000 грн, 10000 грн відповідно.
З довідки про рух коштів по картці позивачки від 14.07.2023 убачається, що на рахунок позивачки від відповідача надійшли кошти 20.04.2023 - в сумі 500 грн, 18.04.2023 - 150 грн, 05.04.2023 - 300 грн, 09.04.2023 - 250 грн, 05.12.2022 - 600 грн (а.с.18-20).
Позивачкою ОСОБА_1 у позовній заяві наведено розрахунок суми пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2021 по 23.07.2023, яка становить 154431,14 грн, а з урахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України - 53548,68 грн (а.с. 21-25).
Згідно інформації Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.07.2023 № 15010 (а.с. 41) та від 04.10.2023 (а.с.52), 22.06.2023 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження; станом на 28.07.2023 та на 04.10.2023 року заборгованість по сплаті аліментів відповідачем на користь позивача відсутня.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла до відкриття виконавчого провадження і вона утворилась з вини відповідача, що є підставою для його відповідальності. За висновком суду, відповідач в порушення ст. 12, 81 ЦПК України не спростував наявність та розмір такої заборгованості.
Проте, з висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Враховуючи викладене, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Так, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Відповідний висновок здійснено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21).
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що на виконанні у Бахмацькому відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, перебуває судовий наказ по справі № 2-н/728/147/21, виконавче провадження № 72092293, який був виданий Бахмацьким районним судом 26.10.2021, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 з 18.10.2021 (з дати визначеної рішенням суду). Виконавче провадження було відкрито 22.06.2023.
Згідно з розрахунком державного виконавця заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 07.07.2023 сукупний розмір заборгованості останнього за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року складав 53548,68 грн.
Відповідно до наданої Бахмацьким відділом державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформації, боржником ОСОБА_2 надано квитанції про перерахування коштів ОСОБА_1 (без зазначення призначення платежу) на суму 43800 грн. Також 28.07.2023 ОСОБА_1 була подана заява про врахування квитанції в рахунок сплати аліментів від 10.05.2023 на суму 10000 грн, від 18.02.2023 - 1600 грн, від 09.04.2023 - 3200 грн, від 28.05.2023 - 4000 грн, від 07.06.2023 - 1500 грн, від 17.06.2023 - 10000 грн, а тому станом на 28.07.2023 заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с. 41).
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, що з дня ухвалення судового наказу від 26.10.2021 у справі № 728/2184/21, згідно з яким були присуджені аліменти, та до моменту пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання (22.06.2023), у відповідачки були відсутні майнові претензії до відповідача щодо сплати аліментів.
Апеляційний суд враховує, що до відкриття 22.06.2023 виконавчого провадження відповідач частково сплачував заборгованість за аліментами, що підтверджується інформацією Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області від 28.07.2023, і станом на 28.07.2023 заборгованість з сплати аліментів у відповідача відсутня, що підтверджується даними довідки від 27.07.2023 № 15010 (а.с. 41), з врахуванням викладеного позивачем не доведено, що заборгованість по сплаті аліментних платежів за період з листопада жовтня 2021 року по червень 2023 року виникла з вини платника аліментів.
Тобто, з часу ухвалення судового наказу від 26.01.2021 у справі № 728/2184/21 про стягнення з відповідача аліментів, позивачка не вчиняла жодних заходів з виконання рішення суду про стягнення аліментів, відповідачем сплата аліментів здійснювалась частково, матеріали справи не містять наклежних і допустимих доказів на підтвердження обізнаності відповідача саме про розмір визначених до сплати аліментів, який він не сплачував без поважних причин.
При цьому, позивачкою не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів того, що до дня відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу (22.06.2023) вона зверталася до відповідача про необхідність виконання судового рішення у добровільному порядку, повідомивши його про способи перерахування коштів, її номер банківського рахунку, або інші можливі способи перерахування аліментних платежів.
Натомість матеріали справи містять докази повної сплати відповідачем заборгованості по аліментам і станом на день ухвалення рішення суду про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, така заборгованість у відповідача була відсутня.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.
За змістом норми частини 1 статті 194 СК України необхідною умовою для відповідальності платника аліментів за прострочення сплати аліментів є вина особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилявся від сплати аліментів з 2021 року, а позивачка, в свою чергу, понад два роки не зверталась про примусове виконання судового наказу.
Отже, суд першої інстанції без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року, оскільки у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами.
Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому сплачений ОСОБА_2 судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 1610,40 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.В. просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. Проте, враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України такі витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2024 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відмовити.
Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1610,40 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст рішення складено 25.03.2024.
Головуючий Судді :