21 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 689/26/17
Провадження № 22-ц/4820/497/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Чебан О.М.,
учасники справи: представник апелянта адвокат Теліцин А.М.,
позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Адамчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2023 року (суддя Шевчик О.М.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор Ярмолинецької селищної ради Макух Роксолана Ігорівна, про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельну ділянку,
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,25 га із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним.
Позов мотивовано тим, що 15.01.2002 року між ОСОБА_4 (обдарована) та ОСОБА_2 (дарувальник) укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 . Під час укладення договору дарування відповідач приховав від позивачки ту обставину, що земельна ділянка для обслуговування будинку була ним приватизована в 2000 році, про що йому видано державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства. При цьому в договорі дарування вказано, що будинок розташований на землі Соколівської сільської ради.
На думку позивача, відповідно до ст.ст.120, 125 ЗК України, ст.377 ЦК України у неї одночасно із виникненням права власності на житловий будинок виникло і право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Посилаючись на вказані обставини, уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивач просила суд: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ №01340, виданий 15.05.2000 року на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №22; визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1253 га за варіантом 1, наведеним у висновку експерта від 23.11.2021 року №12/21; скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з площею 0,08 га з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165 (індексний номер 60492958 від 21.09.2021 року) та площею 0,17 га з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166 (індексний номер 60492706 від 21.09.2021 року).
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Ярмолинецького районного суду від 21 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
15 травня 2017 року Апеляційний суд Хмельницької області скасував рішення Ярмолинецького районного суду від 21.03.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності й ухвалив у цій частині нове рішення. Визнав за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 . У решті позову відмовив.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.
Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Велика Палата зазначила, що укладаючи договір, спрямований на відчуження будинку, сторони не могли не розуміти, що користування будинком неможливо без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку. Оскільки сторони не обумовили розмір земельної ділянки, яка переходить у власність позивачки, під час нового розгляду справи необхідно з'ясувати дійсні наміри сторін щодо такого розміру. Для цього необхідно встановити, який дійсний розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку позивачки, слід з'ясувати, чи використовує відповідач відповідну земельну ділянку, яку саме її частину та для якої мети.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1253 га за варіантом 1, наведеним у висновку експерта від 23.11.2021 року №12/21; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з площею 0,08 га з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165 (індексний номер 60492958 від 21.09.2021 року); скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з площею 0,17 га з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166 (індексний номер 60492706 від 21.09.2021 року); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахував вказівки, що містились в постанові Великої Палати, які є обов'язковими для суду першої інстанції (ч.1 статті 417 ЦПК України), встановивши, що нормативно визначений розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, в місцевості де він знаходиться с.Соколівка Ярмолинецький район Хмельницької області, становить не більше 0,25 га, за відсутності зацікавленості відповідача у спірній земельній ділянці, а саме протягом тривалого часу її невикористання, врахувавши висновок земельно-технічної експертизи від 23.11.2021 щодо площі земельної ділянки необхідної для обслуговування спірного житлового будинку та господарських споруд від 23.11.2021 та площу, якою користується позивачка для обслуговування даного житлового будинку, дійшов висновку про визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1253 га.
Окрім того, враховуючи те, що згідно з висновком експерта від 23.08.2023 року частина земельної ділянки площею 0,048 га, яку використовує позивачка, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165, а частина площею 0,0630 - в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166, суд дійшов висновку, про задоволення вимоги позивачки про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825886800:01:002:0165, 6825886800:01:002:0166.
Щодо вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на землю серії ХМ №01340 виданого на імя ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що така вимога є неефективним способом захисту порушеного права, а тому відмовив у її задоволенні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею, мінімально необхідною для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з вимог нормативно-правових актів, які діяли станом на момент вчинення правочину договору дарування від 15 січня 2002 року, яка складає 0,0600 га (600 кв.м), наведеним у висновку експерта №976/022 від 27.01.2023 року.
В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд згідно висновку експерта явно неповного та необґрунтованого, який був зроблений на підставі нечинної нормативної бази та на неповно досліджених матеріалах, з посиланням на ДБН, які не існували на час виникнення спірних правовідносин. Натомість, не навів мотивів відхилення доказів як то висновки експерта ОСОБА_6 №976/022 від 27.01.2023 та №1050/023 від 23.08.2023 року. На думку апелянта, площа земельної ділянки, яка мінімально необхідна для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , виходячи з вимог нормативно-правових актів, чинних станом на момент проведення експертизи складає 0,0607 га (607 кв.м).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважає, що судом першої інстанції враховано усі обставини, що мають значення для вирішення справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта адвокат Теліцин А.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Адамчук Л.В. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,365 га по АДРЕСА_1 , з яких 0,25 га передано йому для обслуговування житлового будинку, будівель та інших споруд, 0,115 га - для ведення особистого підсобного господарства відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Соколівської сільської Ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 15 травня 2000 року за № 22.
15 січня 2002 року за договором дарування ОСОБА_2 подарував неповнолітній ОСОБА_7 (пізніше ОСОБА_8 , від імені якої діяла ОСОБА_9 , житловий будинок АДРЕСА_1 .
28 листопада 2007 року Соколівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області рішенням № 2 перейменувала АДРЕСА_1 .
02 квітня 2014 року Соколівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області листом № 32 відмовила ОСОБА_4 в погодженні акта приймання-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок площею 0,25 га та 0,0814 га на АДРЕСА_1 , оскільки на вказані земельні ділянки видано державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 серія ХМ 01340 від 15.05.2002 року.
Крім того, встановлено, що під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 на дві земельні ділянки з аналогічним цільовим призначенням: площею 0,08 га кадастровий номер 6825886800:01:002:0165 та площею 0,17 га з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, з урахуванням уточнення площею, 0,1253 га по АДРЕСА_1 , визнання вищезазначеного державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності відповідача на земельні ділянки посилаючись на те, що до неї перейшло право власності на цю земельну ділянку на підставі частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
За висновком судової земельно-технічної експертизи №12/21 від 23.11.2021:
Загальна площа земельної ділянки в межах її забудови житловим будинком та господарською будівлею, яка фактично використовується ОСОБА_5 складає 0,1202 га. Конфігурація та площа земельної ділянки схематично наведена у дослідницькій частині.
2. Площа земельної ділянки необхідної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до норм визначених ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», зокрема п. 6.1.41 складає:
за варіантом 1 - 0,1253 га в існуючій забудові із урахуванням відступу від межі суміжних земельних ділянок - 3 м; від житлового будинку, літньої кухні до господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 м2- 15 м;
за варіантом 2 - 0,1179 га в існуючій забудові із урахуванням відступу від межі суміжних земельних ділянок -1м та відстані від житлового будинку, літньої кухні до господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 м2- 15 м (т.2 а.с.5-14).
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 976/022 від 27.01.2023:
Фактична площа земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок АДРЕСА_1 , складає 0,3362 га (3362 кв.м).
Площа земельної ділянки, мінімально необхідної для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , виходячи з вимог нормативно-правових актів, які діяли станом на момент вчинення правочину договору дарування від 15 січня 2002 року, складає 0,0600 га (600 кв.м).
Площа земельної ділянки, мінімально необхідної для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , виходячи з вимог нормативно-правових актів, чинних станом на момент проведення експертизи, складає 0,0607 га (607 кв.м).
Земельна ділянка, яка мінімально необхідна для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (виходячи з вимог нормативно-правових актів, які діяли станом на момент вчинення правочину договору дарування від 15 січня 2002 року, так і виходячи з вимог нормативно-правових актів, чинних станом на момент проведення експертизи) повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165 та не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6825886800:01:02:0166 (наявна незначна накладка на ділянку з кадастровим номером 6825886800:01:02:0166 площею 1 кв.м, глибина якої не перевищує 0,3 м, що є допустимою максимальною похибкою визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок в селах, а тому не враховується) (т.2 а.с.107-146).
За висновком додаткової земельно-технічної експертизи № 1050/023 від 23.08.2023:
Фактичний порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , наступний:
у користуванні ОСОБА_5 знаходиться частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,1290 га (38,4% від загальної площі ділянки);
у користуванні ОСОБА_2 знаходиться частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,2072 га (61,6% від загальної площі ділянки).
Площі ділянок є орієнтовними, оскільки фактична межа між зазначеними землекористуваннями чітко не визначена.
Конфігурація, проміри та площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично використовується позивачкою для обслуговування будинку та господарських споруд, в тому числі для ведення садівництва та городництва, зображені у вигляді штриховки синього кольору на Плані фактичного землекористування в Додатку № 1. Частина даної ділянки площею 0,0648 га знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165, а частина площею 0,0630 га - в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166.
Конфігурація, проміри та площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично використовується відповідачем ОСОБА_2 , зображені у вигляді штриховки зеленого кольору на Плані фактичного землекористування в Додатку № 1. Дана земельна ділянка використовується для ведення особистого селянського господарства (під городництво).
Площа земельної ділянки, (мінімально) необхідної для обслуговування будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням господарських будівель та споруд, які містять ознаки самочинного будівництва, складає 0,0658 га (658 м2). Конфігурація та проміри даної земельної ділянки показані у вигляді штриховки блакитного кольору на Плані зіставлення розташування земельних ділянок в Додатку № 2. Частина даної ділянки площею 0,0626 га знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165, а інша частина площею 0,0032 га - в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166 (т.2 а.с.167-183).
Щодо розміру земельної ділянки, призначеного для розміщення і обслуговування будинку, який є нормативно визначеним у місцевості, де вона знаходиться, то судом встановлено, що сільською радою на час укладення договору дарування нормативні акти про розмір земельної ділянки для розміщення і обслуговування будинку не приймалися, сільська рада керувалася статтею 121 ЗК України.
Згідно п.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Відповідно до п.3 ст.121 ЗК України розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим)
За змістом статті 86 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Відносини власності регулюються Законом України від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність» (далі - Закон № 697-ХІІ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Аналогічні положення містять пункти 1, 2 статті 2 Закону № 697-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За пунктом 3 статті 2 Закону № 697-ХІІ кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (пункти 1, 3 статті 4 Закону № 697-ХІІ).
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (пункт 2 статті 48 Закону № 697-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 статті 51 цього Закону громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Згідно зі статтею 14 цього Закону громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.
Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян (пункт 4 статті 13 Закону № 697-ХІІ).
Право власності на спірну земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, будівель та інших споруд, яку в ході розгляду справи судом поділив ще на дві земельні ділянки з аналогічним цільовим призначенням: площею 0,08 га кадастровий номер 6825886800:01:002:0165 та площею 0,17 га з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166 ОСОБА_2 набув на підставі рішення сільської ради; це право посвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року (який був чинний на час видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку).
За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земельні ділянки є об'єктами права приватної власності (пункт 1 статті 13 Закону № 697-ХІІ). Земельною ділянкою як об'єктом цивільних прав є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України 2001 року).
ОСОБА_2 підтвердив своє право власності на спірну земельну ділянку на час укладення договору дарування, за яким житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, перейшов у власність до іншої особи - ОСОБА_4
Позов про визнання права власності на частину належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_4 мотивувала набуттям нею права власності на житловий будинок, що знаходиться на цій земельній ділянці. Вважала, що право власності на земельну ділянку до неї перейшло на підставі статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Так, частина перша статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по даній справі.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 , яка набула право власності на нерухоме майно має право на земельну ділянку, на якій це майно розміщено та необхідну для обслуговування нерухомого майна.
Щодо визначення площі земельної ділянки, право на яку має позивачка, то за статтею 39 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Згідно з пунктом 3.19 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44 (далі - ДБН 360-92, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків, господарських будівель.
У розділі «Сельбищна територія сільських поселень» ДБН 360-92 визначено вимоги до площі земельної ділянки для забудови.
У пункті 3.27 ДБН 360-92 передбачено, що основним типом житлової забудови у сільських населених пунктах є одно-, двоповерхова з присадибними ділянками і господарськими будівлями для ведення особистого підсобного господарства.
За правилами пункту 3.28 ДБН 360-92 розміри присадибних земельних ділянок у сільських населених пунктах установлюються сільською радою відповідно до чинного ЗК України. Для підвищення компактності забудови присадибна ділянка може бути розділена на дві частини: приквартирну, яку виділяють біля будинку, і ділянку для городу, яку виділяють за межами житлової зони.
Розмір частини присадибної земельної ділянки, яку виділяють біля будинку, визначається завданням на проектування за місцевими умовами з урахуванням наявності садибного фонду і демографічної структури населення. Решта присадибної ділянки виділяється за межами житлової зони.
Згідно з пунктом 3.29 ДБН 360-92 перелік і граничні розміри господарських і побутових будівель і споруд, які зводяться на присадибних ділянках, визначаються завданням на проектування.
З огляду на зазначене, на виконання вказівок Верховного суду, встановивши, що нормативно визначений розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, в місцевості де він знаходиться село Соколівка Ярмолинецький район Хмельницької області, становить не більше 0,25 га, за відсутності зацікавленості відповідача у спірній земельній ділянці, а саме протягом тривалого часу її невикористання, врахувавши висновок земельно-технічної експертизи від 23.11.2021 щодо площі земельної ділянки необхідної для обслуговування спірного житлового будинку та господарських споруд від 23.11.2021 та площу, якою користувалася позивачка тривалий час для обслуговування даного житлового будинку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1253 га. Зважаючи на те, що частина земельної ділянки площею 0,048 га, яку використовує позивачка, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0165, а частина площею 0,0630 - в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825886800:01:002:0166, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про задоволення вимоги позивачки про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825886800:01:002:0165, 6825886800:01:002:0166.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, тому в цій частині рішення суду не переглядається.
Щодо висновків земельно-технічної експертизи від 27.01.2023 року, та додаткової земельно-технічної експертизи від 23.08.2023 року в частині визначення земельної ділянки, яка мінімально необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, то за встановлених вищезазначених обставин по справі, такі висновки не мають правового значення для правовідносин які склалися між учасниками по справі.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк