Номер провадження: 33/813/594/24
Номер справи місцевого суду: 502/2395/23
Головуючий у першій інстанції Маслеников О.А.
Доповідач Кравець Ю. І.
12.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кілійського районного суду Одеської областівід 11.01.2023 року, відносно:
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 04.12.2023 року о 23 годині 34 хвилин в с. Мирне по вул. Центральна кут вул. Квіткова, 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy» д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер” та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні відмовився під відеозапис.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з постановою суду першої інстанції з таких підстав:
- протокол про адміністративне правопорушення оформлений всупереч вимогам інструкції, без участі свідків;
- направлення на огляд стану алкогольного сп'яніння не містить в собі ознак такого;
- ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, а також і наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилаючись на наведені доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Розгляд справи проведено без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Апеляційний суд вважає, що на стадії розгляду апеляційної скарги на оскарження постанови суду першої інстанції, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що учасник справи, будучи повідомленим про дату та час розгляду в апеляційному суді, не з'явився, суд оцінює таку його поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В той же час апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП оскільки такі твердження є голослівними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 093257 від 05.12.2023 (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_1 04.12.2023 року о 23.34 год., в с. Мирне по вул. Центральна кут вул. Квіткова, 41, керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, не чітка мова, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;
- висновком № 86 від 05.12.2023 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння з відміткою про відмову в проходженні огляду ОСОБА_1 (а.с. 3);
- диском відеозапису, звідки вбачаються обставини, зазначені в протоколі про адміністративне порушення (а.с. 11).
Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, зі змісту протоколу серії ОБ № 093257 від 05.12.2023 (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_1 04.12.2023 року о 23.34 год., в с. Мирне по вул. Центральна кут вул. Квіткова, 41, керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, не чітка мова, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху».
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП був присутній, йому роз'яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатись Кілійським районним судом Одеської області, про дату та час розгляду ОСОБА_1 буде повідомлений судом додатково. Вказаний протокол був підписаний ОСОБА_1 без зауважень, крім того в графі пояснення особи ОСОБА_1 було зазначено, що випив 0.33 л. алкогольного напою.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, повторно дослідженими під час апеляційного розгляду, які дають підстави визнати докази належними та допустимими та такими, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис із фіксацією подій є не повним та не інформативним, не відповідають дійсності.
Окрім того, апеляційний суд зауважує на тому, що Законом України «Про окремі внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1291-ІХ від 16.02.2021, внесенні зміни до ч. 2 ст. 266 КУпАП та викладено у такі редакції: «Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».
Так, вищезазначене свідчить про те, що положення ч. 2 ст. 266 КУпАП (в ред. від 16.02.2021) є самостійними, повноцінними та не містять бланкетних норм, а тому, як норми кодифікованого акту, мають вищу юридичну силу ніж положення Інструкції №1452, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, і як наслідок, встановлюють імперативний обов'язок застосування поліцейськими під час проведення огляду водія на стан сп'яніння технічних засобів відеозапису, і лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису припис даної статті дозволяє залучити до огляду двох свідків.
Отже, у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чинним КУпАП не передбачено залучення двох свідків у разі застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, а тому апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання з цього приводу.
Так відповідно до відеозапису долученого до матеріалів провадження вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 став неввімкнений покажчик повороту, після зупинки, в ході спілкування з водієм, працівники поліції запропонували пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», однак ОСОБА_1 відмовився, при цьому, на пропозицію пройти огляд в медичному закладі погодився, після чого всі учасники прослідували до медичного закладу. Перебуваючи в медичному закладі ОСОБА_1 повідомив поліцейських та медичного працівника про відмову в проходженні огляду на стан сп'яніння, при цьому, співробітниками поліції було роз'яснено, що буде складено адміністративний протокол за відмову від проходження медичного обстеження за ч.1 ст. 130 КУпАП, однак ОСОБА_1 повторно відмовився, та не заперечував проти складання протоколу.
Крім того, на місці зупинки ОСОБА_1 та в медичному закладі скарг на стан здоров'я та погане самопочуття не висловлював.
Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Необґрунтованими є й доводи апелянта про не роз'яснення ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції прав та обов'язків, оскільки у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, зазначено: "Г-ну ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП», про що ОСОБА_1 розписався (а.с. 2).
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», за яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння....; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції як законну та обґрунтовану - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кілійського районного суду Одеської областівід 11.01.2023 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець