Справа № 127/5081/24
Провадження №11-сс/801/216/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
20 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката: ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
слідчого ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.03.2024, про обрання підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Сутиски, Тиврівського району Вінницької області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 55 (п'ятдесят п'ять) днів з моменту затримання, тобто до 14 квітня 2024 року включно, з одночасним визначенням застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800,00 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень), -
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.03.2024 задоволено клопотання т.в.о. заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_9 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 42023022110000218 внесеного до ЄРДР 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4,5 ст. 191, 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою, строком на 55 (п'ятдесят п'ять) днів з моменту затримання, тобто до 14 квітня 2024 року включно, з одночасним визначенням застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800,00 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень).
У разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем на ОСОБА_8 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання чи роботи; утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Водночас вирішуючи питання про визначення застави слідчий суддя дійшов висновку про те, що в ході розгляду клопотання прокурором не доведено необхідність визначення застави у більшому розмірі, аніж установлено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.03.2024. Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, з одночасним визначенням застави в розмірі 1 563 629, 47 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду клопотання слідчим суддею вірно прийнято рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте в частині визначення застави слідчим суддею не дотримано вимог ч. 5 ст. 182 КПК України про те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання прокурора слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та досудовим слідством установлено заподіяння майнової шкоди на суму 505 394,88 грн.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки, викладені в ухвалі належним чином умотивовані.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Оскільки ухвала слідчого судді в частині обґрунтованості підозри, доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також щодо застосування виключного запобіжного заходу ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту не оспорюються, тому висновки слідчого судді в цій частині апеляційним судом не перевіряються.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора в частині неправильного визначення застави суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 1-3 абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлений у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України містить застереження про те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя - наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні - для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло - наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Окрім того, слідчим суддею враховано відомості та характеризуючі дані про особу підозрюваного,а саме ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації, місце проживання, одружений, на утриманні має малолітніх дітей, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Перебуваючи під дією запобіжного заходу, виконував покладені на нього обов'язки.
В даному провадженні встановлено, що відповідно до клопотання про обрання запобіжного заходу, підтриманого прокурором, а також апеляційної скарги прокурора, необхідність визначення застави в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обґрунтовується виключно тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та розміром імовірної заподіяної майнової шкоди.
Інші обставини, які б давали підстави для визначення застави, яка виходить за межі, установлені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, ані у клопотанні слідчого, ані в апеляційній скарзі прокурора -не наведені.
За наведених підстав суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.03.2024, про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 55 (п'ятдесят п'ять) днів з моменту затримання, тобто до 14 квітня 2024 року включно, з одночасним визначенням застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800,00 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень),- залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4