Справа № 766/2813/24
н/п 2-о/766/341/24
18.03.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.,
за участю секретаря Капінус О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсон цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, -
Заявники 22.02.2024 року звернулися до суду з заявою про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження на підставі ч.3 ст. 293 ЦПК України.
В обґрунтування зави зазначили, що перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.04.2017 року. Від шлюбу мають малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між подружжям досягнуто згоди стосовно місця проживання дитини та участі батька у вихованні дитини, про що укладено нотаріально посвідчений договір. Фактично шлюбні відносини припинені та спільне господарство не ведеться. За таких обставин вважають, що шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені. Посилаючись на вищевикладене, заявники просять суд розірвати шлюб.
Ухвалою суду від 05.03.2024 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження.
У судове засідання заявники не з'явилися, у спільній заяві про розірвання шлюбу зазначили, що просять розгляд справи проводити без їх участі.
На підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Відповідно до ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.04.2017 року який зареєстровано Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 28.04.2017, про що зроблено відповідний актовий запис за № 114, прізвище дружини змінилось на « ОСОБА_5 ».
Подружжя має малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.10.2022 року повторно Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 341. В графі «батько» вказаний ОСОБА_1 , в графі «мати» - ОСОБА_2 .
Сторонами досягнуто згоди, що після розірвання шлюбу, дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде проживати разом з матір'ю.
На підтвердження досягнення згоди стосовно визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, участі у забезпеченні умов життя дитини того з батьків, хто проживатиме окремо та розмірі утримання дитину, заявниками подано копію відповідного договору від 09.08.2019 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3391.
Згідно зі ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Таким чином, в ході судового засідання суд повинен з'ясувати наявність вільного волевиявлення кожного із подружжя як щодо розірвання шлюбу, так і щодо змісту договору, а також у з'ясуванні відповідності умов договору інтересам дитини (дітей). Розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя може мати місце лише при умові якщо, між іншим, буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява подружжя є обґрунтованою, а подальше проживання заявників однією сім'єю та їх спільне життя як подружжя, збереження шлюбу, суперечило б їх інтересам, а також інтересам їх дитини, що має істотне значення, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За таких обставин, подальше спільне проживання сторін і збереження сім'ї неможливе, шлюб підлягає розірванню.
Вимога про зміну прізвища після розірвання шлюбу не заявлялася.
Керуючись положеннями ст. 51 КУ, ст. ст.24, 109,110, 112, 114, 115 СК України, ст. ст. 12-13, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.04.2017 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 114.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.
Повний текст судового рішення складено 18.03.2024 року
Суддя Я.В. Шестакова