25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 420/13237/20
адміністративне провадження № К/990/8506/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 420/13237/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307, стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій / бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 10 червня 2019 року №0124175307, в задоволенні іншої частини позовних вимог позивача відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року суд змінив відповідача у цій справі з Головного управління ДПС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасовано, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій під час прийняття рішень не взяли до уваги твердження позивачки щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС в Одеській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про встановлення Головному управлінню ДПС в Одеській області строку для виконання рішень судів у рамках даної справи, про надання оцінки щодо відсутності реагування відповідача на її клопотання. Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року Ї без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Ї КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У поданій касаційній скарзі скаржниця покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №815/39/17.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржниці на те, що обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, а обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржниці на те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржниця вказує на постанову Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним покликанням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також, у касаційній скарзі скаржниця покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу скаржниці на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; яким чином, на думку скаржниці, відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України випливає, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Суто лише покликання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржниця чітко не вказала, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).
Крім того, скаржниця не зазначила, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Також у касаційній скарзі скаржниця покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які покликається скаржниця у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Покликаючись на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України скаржниця зазначила, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відхилив клопотання щодо зобов'язання відповідача виконати відповідні дії.
Так, якщо скаржниця уважає, що суди порушили норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилили клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржниця має довести, що суди протиправно не вжили заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Покликання скаржниці на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв'язку з обставинами, на які вона покликається для обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв'язку із протиправністю оскаржуваного судового рішення.
ОСОБА_1 належним чином не довела, що суди необґрунтовано відхилили клопотання щодо зобов'язання відповідача виконати відповідні дії.
За таких обставин Суд уважає, що позивач не навела належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до тверджень щодо відсутності у позивачки заборгованості з єдиного внеску, штрафних санкцій та пені. Однак, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, погодились з таким твердженням й скасували рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307. Касаційна скарга фактично не містить належних в розумінні КАС України підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії, тобто в тій частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Позивачка реалізовує своє право на касаційне оскарження рішень судів першої апеляційної інстанцій вже вдруге. Ухвалою від 08 лютого 2024 року Верховний Суд вже повертав касаційну скаргу ОСОБА_1 . У цій ухвалі Верховний Суд наголошував на чітких передбачених КАС України вимогах, за дотримання яких суд касаційної інстанції наділений повноваженнями відкрити касаційне провадження у справі.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржниця так і не виправила недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 420/13237/20 повернути скаржниці.
Роз'яснити скаржниці, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов