ф
22 березня 2024 року
м. Київ
справа № 808/8622/15
адміністративне провадження № К/9901/41230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року ( Семененко М.О. ),
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (Судді: Чабаненко С.В., Іванов С.М., Шлай А.В.),
у справі № 808/8622/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир»
до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -
В листопаді 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» (далі - позивач, ТОВ «Восток Автомир») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач (враховуючи заяву про зміну предмета позову), просив суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - березень 2015 та скасувати наказ про проведення перевірки №314 від 10.06.2015;
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0000902203 та №0000892203 (т. 1 а.с. 3-14, т. 2 а.с. 144-146).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016, адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 21.07.2015 №0000902203 та №0000892203. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 5 а.с. 34-46, а.с. 100-104).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій (в частині задоволених позовних вимог), відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2» з поставки запасних частин із посиланням на лист Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України, в якому зазначено, що в період з 01.01.2014 по 06.07.2015 даний товар підприємствами ТОВ «Екоторг-С», ТОВ «Сом Актив», ТОВ «Моторба», ТОВ «Бура Груп», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «Укр-Буд-Ка.Ком», ТОВ «Доріо груп», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «Тріада Гранд» не імпортувався. Детальніше, доводи контролюючого органу базуються на відсутності сертифікатів якості на товар (придбаний у ТОВ «Моторба», ТОВ «КК «Щит-2»), недоліків товарно-транспортних накладних, а також наявній податковій інформації відносно ТОВ «Моторба» (відсутність за місцезнаходженням та не наданням останнім декларації з податку на прибуток та фінансової звітності за 2014 рік), а також податковій інформації ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 24.06.2015 №61/22-0315/38191803 з питань проведення фінансово-господарських операцій ТОВ "Консалтингова Компанія "Щит-2" з ТОВ "Інспайр-Трейд" при визначені сум податкового кредиту за лютий 2015 року; податковій інформації від 01.07.2015 р. № 66/22-0315/38191803 з питань проведення фінансово-господарських операцій ТОВ "Консалтингова Компанія "Щит-2" з ТОВ "Тріада Гранд", ТОВ "Моторба", ТОВ "Евробілд Компані" при визначенні сум податкового кредиту за березень 2015 року, відповідно до яких контролюючим органом встановлено відсутність реальності господарських операцій з придбання послуг.
До того ж, за доводами скаржника, акт наданих юридичних послуг ТОВ «КК «Щит-2» (на виконання умов договору від 09.02.2015 року № 2/02-15-18) не містить обсяг, а також конкретний зміст послуг; звіт про юридичні послуги надано лише в судовому засіданні, а у відповідності до податкових накладних, наданих ТОВ «КК «Щит-2» постачальником послуг, які фактично надані ТОВ «КК «Щит-2» позивачеві на виконання умов договору від 15.01.2015 року № 27/02-15-17, є ТОВ «Аквамарін Трейд», що свідчить про неможливість безпосереднього надання цих послуг позивачу ТОВ «КК «Щит-2». Посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 5 а.с. 110-118).
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які зводяться до незгоди контролюючого органу з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем в період з 12.06.2015 по 25.06.2015 у відповідності до наказу від 10.06.2015 року № 314 документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Восток Автомир» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - березень 2015 року, складено акт перевірки № 1848/08-27-2203/34535386 від 30.06.2015, з висновками про порушення позивачем:
-пп.14.1.36, 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 276 448,00 грн., в тому числі за січень 2015 на суму 113 298,00 грн, за лютий 2015 на суму 163 150,00 грн.; завищення від'ємного значення за березень 2015, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації) на суму 107 664,00 грн (т. 5 а.с. 37-68, 69).
На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000902203 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345 560,00 грн., в т.ч. за основним платежем 276 448,00 грн. та 69 112,00 грн. штрафні санкції (25%)(т. 1 а.с. 21,23);
- №0000892203 від 21.07.2015, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 107 664,00 грн (т. 1 а.с. 22).
Частково задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, за результатами оцінки наданих позивачем первинних документів, посилаючись на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків, дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «РВС Трейд» на виконання укладених договорів. Окремі недоліки в первинних документах, а також відсутність Сертифікату якості на товар та наявність податкової інформації стосовно контрагентів позивача за висновками судів попередніх інстанцій не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції за умови документального підтвердження її здійснення сукупністю інших документів, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію. Також, суди попередніх інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на інформацію, викладену в листі Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України, внаслідок не спростування останнім можливості імпортування товару в інший період або іншими особами, що не було досліджено контролюючим органом під час проведення перевірки, тоді, як придбання запасних частин на виконання укладених договорів із ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2» підтверджено документально. Крім цього, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про неможливість безпосереднього надання юридичних послуг ТОВ «КК Щит-2» позивачу внаслідок їх попереднього придбання у ТОВ «Аквамарин», оскільки здійснення такої господарської діяльності чинним законодавством не заборонено та за умови реального отримання цих послуг замовником (позивачем), такі обставини не впливають на право позивача на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «КК Щит-2» (т. 5 а.с. 34-46, а.с. 100-104).
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).
Пунктом 200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
До того ж, пунктом 44.1 статті Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Оцінюючі реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр-Трейд», ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2», судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.01.2015 року між ТОВ "Восток Автомир" та ТОВ "Моторба" укладено договір постачання № 45/15, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Моторба» зобов'язується в обумовлені даним договором строки поставити і передати у власність, а покупець - ТОВ «Восток Автомир» прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору (т. 1 а.с.86-87). Відповідно до п.1.2 договору №45/15 товаром за цим договором є запасні частини, кількість та ціна товару погоджується з покупцем. Сумою договору є сума усіх видаткових накладних, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Постачання товару за договором № 45/15 від 19.01.2015 року підтверджується видатковими накладними № 213 від 22.01.2015р. , № 214 від 22.01.2015 року, № 263 від 29.01.2015р., № 31 від 04.02.2015р., № 32 від 04.02.2015р., № 33 від 04.02. 2015 р., № 34 від 04.02.2015 р. (т. 1 а.с. 88-92, 94, 96, 97, 98, 99). Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ "Атобудмонтаж", відповідно до укладеного з позивачем договору на надання послуг з перевезення вантажів № 4414 від 02.01.2014 р. (т. 1 а.с.85), що також підтверджується товарно-транспортними накладними № 0001_1 від 22.01.2015р., № 0001_2 від 29.01.2015р., № 0002_1 від 04.02.2015р. (т. 1 а.с. 93, 95, 100). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, позивачем до матеріалів справи надано виписки по рахунках (т. 5 а.с. 18-30). Оприбуткування товару здійснено позивачем та підтверджується прибутковими ордерами: № 9 від 22.1.2015р., № 10 від 22.01.2015р., №11 вд 29.01.2015р., №12 від 04.02.2015р., № 13 від 04.02.2015р., № 14 від 04.02.2015р., №15 від 04.02.2015р. (т. 3 а.с.142-151). Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, запасні частини, які придбавались позивачем у ТОВ «Моторба», використовувались позивачем у власній господарській діяльності по обслуговуванню та ремонту автомобілів (т. 2 а.с.167-178, т.3 а.с.158-205).
Також, між позивачем та ТОВ "Інспайр-Трейд" 19.02.2015 року укладено договір поставки № 1902, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Інспайр-Трейд» зобов'язується в обумовлені даним договором строки поставити і передати у власність, а покупець - ТОВ «Восток Автомир» прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору (т. 1 а.с.101-102). Відповідно до п.1.2 договору товаром за цим договором є запасні частини, далі за текстом - товар, кількість та ціна якого погоджується з покупцем. Сумою договору є сума усіх видаткових накладних, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні № 96 від 20.20.2015р., №97 від 20.02.2015р., №98 від 20.02.2015р., № 100 від 20.02.2015р., №113 від 20.02.2015р. (т. 1 а.с.103-108). Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ "Атобудмонтаж", відповідно до укладеного з позивачем договору на надання послуг з перевезення вантажів № 4414 від 02.01.2014 р. (т. 1 а.с.85), що також підтверджується товарно-транспортною накладною № 0002-2 від 20.02.2015р. (а.с.109, т.1). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, позивачем до матеріалів справи надано виписки по рахунках (т. 5 а.с. 18-30). Оприбуткування товару здійснено позивачем та підтверджується прибутковими ордерами № 3 від 20.02.2015р., № 4 від 20.02.2015р., № 5 від 20.02.2015р., №6 від 20.02.2015р., № 7 від 20.02.2015р., № 8 від 20.02.2015р. (т. 3 а.с.152-157). Також судами встановлено, що запасні частини, які придбавались позивачем у ТОВ «Інспайр-Трейд» використовувались позивачем у власній господарській діяльності по обслуговуванню та ремонту автомобілів (т. 2 а.с.162-166, т. 3 а.с.158-205).
З матеріалів даної справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договори №27/02-15 від 27.02.2015, №02/03-15 від 02.03.2015, відповідно до умов яких постачальник - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» зобов'язується в обумовлені строки поставити і передати у власність, а покупець - ТОВ «Восток Автомир» прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору (т. 1 а.с.110-111, 119-120). Відповідно до п.1.2 договорів товаром за цим договором є запасні частини, далі за текстом - товар, кількість та ціна якого погоджується з покупцем. Сумою договору є сума усіх видаткових накладних, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Виконання умов договору № 27/02-15 від 27.02.2015 р. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 120 від 27.02.2015р., № 121 від 27.02.2015р., № 122 від 27.2.2015р., № 123 від 27.02.2015р., № 124 від 27.02.2015р., № 125 від 27.2.2015р., № 132 від 06.03.2015р., № 133 від 06.03.2015р., № 134 від 06.03.2015р., № 135 від 06.03.2015р., № 136 від 06.03.2015р., № 15 від 13.03.2015р., № 146 від 13.03.2015р., № 147 від 13.03.2015р., № 148 від 13.03.2015р., № 149 від 13.03.2015р., № 150 від 13.03.2015р., (т. 1 а.с.112-118, 121-125, 127- 132). Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ "Атобудмонтаж", відповідно до укладеного з позивачем договору на надання послуг з перевезення вантажів № 4414 від 02.01.2014 р. (т. 1 а.с.85), що також підтверджується товарно-транспортними накладними № 0002_4 від 27.02.2015р., №0001_3 від 06.03.2015р., №0002_3 від 13.03.2015р., (т. 1 а.с.118, 126, 133).
На підтвердження виконання умов договору № 02/03-15 від 02.03.2015 р. позивачем надані видаткові накладні: № 157 від 20.03.2015р., № 158 від 20.03.2015р., № 159 від 20.03.2015р., № 160 від 20.03.2015р., " 161 від 20.03.2015р., № 162 від 20.03.2015р., № 167 від 27.03.2015р., № 168 від 27.03.2015р., № 169 від 27.03.2015р., № 170 від 27.03.2015р., № 171 від 27.03.2015р., (т. 1 а.с. 134- 139, 141-145). Транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ "Атобудмонтаж", відповідно до укладеного з позивачем договору на надання послуг з перевезення вантажів № 4414 від 02.01.2014 р. (т. 1 а.с.85), що також підтверджується товарно-транспортними накладними № 0002_3 від 20.03.2015р., № 0002_3 від 27.03.2015р. (т. 1 а.с.140, 146). Розрахунки за поставлений товар підтверджуються виписками по банківським рахункам позивача (т. 5 а.с. 18-30). Крім того, письмовими доказами підтверджено використання позивачем придбаних запчастин у ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» у власній господарській діяльності по обслуговуванню та ремонту автомобілів (т. 3 а.с.206-275).
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи виписаним ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд» та ТОВ «КК «Щит-2» податковим накладним (т. 4 а.с.32-206), судами попередніх інстанцій встановлено, що останні містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судами не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не ставилось під сумнів відповідачем в акті перевірки.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.
До того ж, судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що право платника податків на формування податкового кредиту по операціям з придбання товару, який вже був імпортований іншими особами, жодним чином не може бути поставлено у залежність від виконання цими особами своїх податкових обов'язків. При цьому інформація, викладена у листі Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України (т. 3 а.с. 35-36), обмежена певним періодом часу та певним колом осіб, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій правильно визнані необґрунтованими твердження відповідача про те, що даний товар ніколи не постачався на територію України, оскільки товар міг бути імпортований в інший період або іншими особами, що контролюючим органом не досліджувалось. Доводами касаційної скарги не спростовані такі висновки судів попередніх інстанцій.
Також, судами обґрунтовано відхилені доводи контролюючого органу про необхідність надання позивачем Сертифікату якості на придбану продукцію, оскільки такий Сертифікат не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Крім цього, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, окремі недоліки в товарно - транспортних накладних не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 160/1283/19) (адміністративне провадження № К/9901/35389/20), але не виключно.
Стосовно посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, слід зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/919/16 (адміністративне провадження № К/9901/41859/18), від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/9952/15 (адміністративне провадження № К/9901/25337/18), але не виключно.
Крім того, як встановлено судами передніх інстанцій, 09 лютого 2015 року між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договір про надання юридичних послуг №27/02-15-18, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором виконавець - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» зобов'язується надати замовнику - ТОВ «Восток Автомир» правове супроводження фінансово - господарської діяльності підприємства, що полягає в наданні визначених цим договором юридичних послуг та захисту інтересів замовника в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України при здійсненні останнім своєї господарської діяльності (т. 2 а.с.23-24).
Дослідивши наявні первинні документи, судами встановлено, що виконання умов договору підтверджується актом надання послуг №119 від 27.02.2015 та звітом про надані юридичні послуги (т. 1 а.с.157-158). Також на підтвердження отримання юридичних послуг позивачем до матеріалів справи надано матеріали консультації з питань проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарювання в 2015-2016 роках та правових підстав надання пояснень їх документального підтвердження по запитах ДФС України; аналіз оформлення документів щодо повної індивідуальної та колективної відповідальності працівників ТОВ «Восток Автомир»; матеріали юридичної консультації. Оплата здійснена у повному обсязі відповідно до наданих банківських виписок (т. 4 а.с. 8-31).
Доводи касаційної скарги стосовно недоліків акту наданих послуг колегія суддів не приймає з огляду на те, що наявний в матеріалах справи звіт про надані юридичні послуги містить обсяг, а також зміст наданих послуг (т. 1 а.с.157-158). При цьому за приписами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2015 між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договір надання послуг з оформлення документів №27/02-15-17, відповідно до умов якого предметом договору є платне надання виконавцем - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» послуг по складанню, оформлення, формуванню та поданню повного пакету конкурсної (тендерної) документації замовника - ТОВ «Восток Автомир» для участі у обраних останнім тендерах (конкурсах) (т. 1 а.с.159). Виконання умов даного договору підтверджено актами наданих послуг, проектами підготовленої конкурсної документації щодо проведення відкритих торгів ВАТ «Запоріжжяобленерго», звітами про надання послуг з підготовки тендерної документації. Оплата здійснена у повному обсязі відповідно до наданих банківських виписок (т. 1 а.с.160 - 221, 224 - 248, т. 2 а.с.1-22, 121-122).
Внаслідок встановленого судами попередніх інстанцій документального підтвердження отримання цих послуг позивачем (замовником) від ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2», доводи контролюючого органу про неможливість їх безпосереднього надання ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» позивачу є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», що спростовує висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 86 КАС України, скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області) залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 808/8622/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
Л.І. Бившева