20 березня 2024 року
м. Київ
справа №804/5503/16
касаційне провадження № К/9901/4249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді - Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської Митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Дніпропетровської Митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20068 від 18.07.2014 та рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600144/1 від 18.07.2014.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що декларантом (позивачем) на вимогу митного органу не були надані додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, які необхідні для визначення митної вартості товарів, а отже митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.08.2016 скасував судові рішення попередніх інстанцій, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявність підстав у митного органу для витребування додаткових документів, не звернули увагу на те, що, витребовуючи додаткові документи, митний орган не зазначив будь-яких підстав для такого витребування, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. Судами попередніх інстанцій так і не було чітко встановлено, який перелік документів було подано декларантом разом з митною декларацією від 17.07.2014 №110010000/2014/021133. Поза увагою судів залишилося те, що митним органом не було надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що судам необхідно було дослідити проведену консультацію між митним органом та декларантом, а також надати оцінку неподання декларантом витребовуваних документів.
За наслідками нового розгляду справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Відмолюючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 18.07.14 №110010000/2014/600144/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2014 №110010000/2014/20068 з підстав невідповідності відомостей у наданих документах, виявлених під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та під час розгляду додаткових документів, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів та не надання підтвердження оплати за поставлений товар.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.12.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними і скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2014 №110010000/2014/20068 та рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2014 №110010000/2014/600144/1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, в наданих для митного оформлення документах відсутні розбіжності стосовно числового значення митної вартості, а відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Митниця, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, частини 2 статті 19, статті 67 Конституції України, статей 31, 33, 52, 53, 54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, статей 73076 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неповне з'ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було ним скориговано у зв'язку із непідтвердженням платником правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, наявності розбіжностей в числових значеннях вартості оцінюваних товарів у поданих платником до митного органу документах, ненадання платником витребуваних митним органом документів.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити його без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.03.2024 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 20.03.2024.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Компанією «Vesuvius spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» (Республіка Польща) був укладений контракт від 28.01.2014 №14-0156-12, предметом якого є постачання товару згідно специфікацій на умовах DAP - ПАТ «ДМК» при поставці автомобільним транспортом, DAP - ст.Правда при поставці залізничним транспортом. У вартість товару включено пакування і маркування. Згідно зі специфікацією від 28.01.2014 №1 польська компанія зокрема поставляє вогнетривкий бетон Criterion 80PE вартістю 924,5€/тн.
Позивачем 17.07.2014 подана митна декларація №110010000/2014/021133 для митного оформлення вогнетривкого бетону Criterion 80PE вагою нето 20 тон, з визначенням митної вартості за основним методом за ціною контракту 18490 €. До декларації надані такі документи: зовнішньоекономічний контракт, специфікація, рішення про визначення коду товару КТ-110-0246-2012 від 10.02.2012, прайс-лист виробника товару польської компанії «Vesuvius spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» від 30.09.2013, комерційна пропозиція виробника №14/05/06 від 06.05.2014, лист виробника від 14.07.2014 про розрахунки не за 50-відсотковою передоплатою, а по факту поставки, інвойс №131405062 від 14.07.2014, сертифікат походження PL/MF/AK 0041722 від 14.07.2014, сертифікат якості від 14.07.2014, пакувальний лист №151404898 від 14.07.2014, міжнародна товарно-транспортна накладна №006142 від 14.07.2014, митна декларація країни відправлення №14PL351010E0049934 від 14.07.2014, лист №062Д/1051 від 17.07.2014 про неможливість підтвердити транспортні витрати по території України.
Митниця 17.07.2014 повідомила позивача про виявлені розбіжності:
згідно пункту 4.1 контракту та інвойсу №131405062 від 14.07.2014, покупець перераховує 50 відсотків вартості товару протягом 20 банківських днів з моменту отримання інвойсу, інші 50 відсотків покупець сплачує за фактично поставлений товар протягом 20 банківських днів з дати поставки. Але Товариством надано лист виробника від 14.07.2014 про зміну умов оплати. Документи про оплату не представлені;
наданий прайс-лист виробника від 30.09.2013 містить ціну товару без урахування транспортних витрат та умов поставки, не кореспондується із специфікацією №1 від 28.01.2014. Прайс-листом виробник пропонує товар лише Товариству, що унеможливлює встановити його дійсну вартість;
надана комерційна пропозиція виробника №14/05/06 від 06.05.2014 містить умови постачання і вартість вищу, ніж вказана в прайс-листі виробника від 30.09.2013 та не кореспондується ні з прайс-листом, ні з специфікацією №1 від 28.01.2014;
наявні підстави вважати, що різниця між вартістю прайс-листа та вартістю комерційної пропозиції є транспортною складовою;
за відомостями міжнародної товарно-транспортної накладної №006142 від 14.07.2014, перевізником є ПП «Берегиня», але відсутні відомості про відносини з продавцем і покупцем;
відсутні документи про вартість транспортування до кордону України, а також від кордону до місця призначення;
митна декларація країни відправлення №14PL351010E0049934 від 14.07.2014 надана без перекладу.
В зв'язку з виявленими розбіжностями, відповідно до частини тратьої статті 53 Митного Кодексу України, платнику запропоновано додатково надати: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад митної декларації країни відправлення.
В зв'язку з ненаданням витребуваних документів, Митниця, з посиланням на пункт 2 частини шостої статті 54 Митного Кодексу України, прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20068 від 18.07.2014 та рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600144/1 від 18.07.2014, якими вартість вогнетривкого бетону Criterion 80PE визначена за резервним методом 1513,3€/тн на загальну суму 30266€.
Позивачем оформлена нова митна декларація №110010000/2014/021145 від 18.07.2014 та товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).
Зазначені положення зобов'язують орган доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як установлено судом апеляційної інстанції, листом №062Д/1582 від 16.09.2014 позивач просив відкликати рішення про коригування митної вартості та надав додаткові документи: заявку на транспорт Компанії «Vesuvius spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» SR-NRE-991450672 від 14.07.2014; переклад митної декларації країни відправлення товару №14PL351010E0049934 від 14.07.2014; рахунок-фактуру №96/UA/2014 від 21.07.2014 про вартість перевезення; висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати ГО-3383 від 04.08.2014, згідно якого, ринкова вартість вогнетривкого бетону Criterion 80PE становить 924,5€.
Листом від 22.09.2014 №5975/04-50-52 Митниця відмовила в скасуванні рішення про коригування митної вартості.
Лист компанії «Vesuvius spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» від 14.07.2014 про розрахунки не за 50-відсотковою передоплатою, а по факту поставки, не вносить ніяких розбіжностей, а є погодженням продавця на оплату після поставки товару за раніше зафіксованою ціною 924,5€/тн. Саме за такою ціною позивач здійснив безготівковий переказ.
Прайс-лист Компанії «Vesuvius spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» від 30.09.2013 містить ціну вогнетривкого бетону Criterion 80PE на рівні 829,5€/тн без врахування транспортних витрат.
Судом апеляційної інстанції також установлено відсутність розбіжностей із специфікацією №1 від 28.01.2014 та комерційною пропозицією №14/05/06 від 06.05.2014, де ціна вказана 924,5€/тн на умовах поставки DAP, тобто з урахуванням транспортної складової. Постачальник повністю взяв на себе витрати з пакування, маркування та транспортування товару, що і обумовлює різницю між прайс-листом і комерційною пропозицією.
За контрактом, поставка здійснюється на умовах DAP - ПАТ «ДМК» при поставці автомобільним транспортом, DAP - ст.Правда при поставці залізничним транспортом, - тобто продавець несе будь-які транспортні витрати до місця призначення. Транспортна складова входить до заявленої ціни 924,5€/тн.
В листі компанії «Vesuvius» від 13.02.2013 підкреслюється, що цінова політика передбачає індивідуальний підхід до кожного замовника в залежності від обсягу поставки, транспортних витрат, розташування заводу-виробника.
Висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати ГО-3383 від 04.08.2014 підтверджує заявлену митну вартість товару за основним методом.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації №110010000/2014/021133 від 17.07.2014, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості і картки відмови.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк