14 березня 2024 р.Справа № 520/14942/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021, суддя Волошин Д.А., повний текст складено 23.12.21 по справі № 520/14942/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" від 02 липня 2021 року № 555, згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року №100, пунктів 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до старшого оперуповноваженого ВКП Харківського районного управління поліції (ХРУП) №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області «Про звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 08 липня 2021 року № 322 о/с, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України у званні старшого лейтенанта поліції з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області з 13 липня 2021 року, на підставі наказу ГУНП в х/о від 02 липня 2021 року № 555; визнати неправомірним та скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області «Про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с про зміну дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» з 17 липня 2021 року» від 14 вересня 2021 року № 530 о/с; поновити ОСОБА_1 , в органах поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області з 17 липня 2021 року; зобов'язати ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 липня 2021 року по день поновлення в органах поліції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
Скасовано п. 8 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.07.2021 №555 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» в частині, що стосується ОСОБА_1 , згідно з яким до старшого оперуповноваженого ВКП Харківського районного управління поліції (ХРУП) №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.07.2021 №322 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.09.2021 № 530 о/с про часткову зміну пункту наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.07.2021 №322 о/с про зміну дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області з 17.07.2021.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.07.2021 по день поновлення в органах поліції у сумі 66550,95 грн (шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 95 коп.).
Допущено судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 12969,99 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять 99 коп.) до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від 08.06.2021 у справі № 642/3473/21 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 ; ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 у справі № 642/3473/21 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 ; ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 16.08.2021 у справі № 642/3473/21 про застосування запобіжного заходу до позивача у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що у тексті Висновку Дисциплінарною комісією достатньою мірою викладені обставини скоєного заявником дисциплінарного проступку, котрий охоплював сукупність реально існуючих фізичних вчинків (зустрічі, розмови, конклюдентні дії), котрі явно та очевидно суперечать інтересам служби, об'єктивно не могли перебувати поза волею та усвідомленням заявника. Суд першої інстанції не звернув увагу, що сам по собі факт затримання позивача працівниками ТУ ДБР уночі поза межами виконання завдань поліцейської служби, вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, проведення обшуку та застосування запобіжного заходу є явним порушенням Присяги поліцейського та Закону України "Про Національну поліцію". Зазначає, що Дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з'ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині епізоду неетичної поведінки поліцейського та епізоду порушення Присяги поліцейського кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до дії дійсної суті, а відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
24 червня 2021 року до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції ОСОБА_2 від 24 червня 2021 року № 4583/119-12/02-2021, в якій зазначено, що цього ж дня працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Харків від 14 червня 2021 року проводяться обшуки у службових приміщеннях ППОП ГУНП в Харківській області, розташованих за адресою: вул. Карпівська, 3, м. Харків, а також за місцем мешкання поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області старших сержантів поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , сержанта поліції ОСОБА_6 , старшого оперуповноваженого СКП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 , старшого оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 , старших оперуповноважених ВКП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженого ВКП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 .
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24 червня 2021 року № 1327 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 02 липня 2021 року, згідно з яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні позивачем вимог пунктів 1,2 частини 1, частини 2 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів б, 7 Розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пунктів 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту б частини З статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Харківській області від 02 липня 2021 року № 555 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області" за вчинення дисциплінарного проступку до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Наказом ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с , згідно з пунктом "б" частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 звільнено зі служби в поліції з 13 липня 2021 року.
У період з 29 червня 2021 року по 16 липня 2021 року позивач перебував на лікарняному.
На підставі вищевикладеного, відповідно до витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 14 вересня 2021 року № 530 о/с про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с, внесено зміни в пункт наказу ГУНП в Харківській області від 08 липня 2021 року № 322 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту «б» частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17 липня 2021 року.
Не погодившись із вищевказаними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 814/428/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 826/6944/17, судом першої інстанції зазначено, що при проведенні ГУНП в Харківській області службового розслідування, позивачу не забезпечено можливості реалізації його прав, передбачених статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та розділом 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України щодо повідомлення про проведення відносно нього службового розслідування та не запропоновано позивачу надати пояснення з цього приводу, що свідчить про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини 1 статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Зобов'язання дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, закріплено і у тексті Присяги на вірність Українському народові, яку складає особа, яка вступає на службу в поліції (стаття 64 Закону № 580-VIII).
Згідно із статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка пов'язана із невиконанням чи неналежним виконанням поліцейським службової дисципліни, порушенням Присяги працівника поліції: скоєнням проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до позивача як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) відповідно до статті 1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз змісту положень Дисциплінарного статуту вказує на те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) поліцейським законних і підзаконних актів із питань службової діяльності, бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина 1 статті 15 Дисциплінарного статуту).
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №893) відповідно до пункту 1 Розділу ІІ якого службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що метою проведення службового розслідування є установлення фактичних даних вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, зокрема з'ясування обставин, причин та умов, що його зумовили, а також ступінь вини поліцейського, за наслідками чого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі. При цьому, обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
В першу чергу суд має перевірити чи належним чином було проведено службове розслідування та чи було дотримано право особи, що притягується до відповідальності, надати пояснення щодо обставин притягнення до відповідальності.
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що доказів ознайомлення позивача з наказом щодо призначення службового розслідування та висновком службового розслідування відповідачем до суду не надано.
Колегія суддів акцентує увагу, що виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою - десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до п. 17 розділу 5 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов'язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.
Доказів того, що такі акти про відмову в наданні пояснень складалися уповноваженими особами, які проводять службове розслідування, матеріали справи не містять.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивачу було запропоновано надати пояснення в рамках проведення службового розслідування, так само не складені акти про відмову в наданні пояснень, що свідчить про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування. Більш того, колегія суддів акцентує увагу на невжиття відповідачем належних заходів щодо повідомлення позивача про початок проведення щодо нього службового розслідування.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що інші працівники поліції, щодо яких так само мова йшла про притягнення до дисциплінарної відповідальності в згаданому висновку про службове розслідування, були повідомлені про початок відповідної процедури.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від 08.06.2021 у справі № 642/3473/21 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 ; ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 у справі № 642/3473/21 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 ; ухвалі слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 16.08.2021 у справі № 642/3473/21 про застосування запобіжного заходу до позивача у вигляді тримання під вартою.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем подано до суду першої інстанції копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 за статтею 368 КК України від 24 червня 2021 року, копію ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 08 червня 2021 року про проведення обшуку за місцем мешкання позивача у межах кримінального провадження № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року, копію ухвали слідчого судді Ленінського районного суду від 07 липня 2021 року про арешти майна позивача у межах кримінального провадження № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року, копію ухвали Харківського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року про обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас як вбачається з висновку службового розслідування від 02.07.2021 підставою для проведення службового розслідування слугувало те, що 24 червня 2021 року до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції ОСОБА_2 від 24 червня 2021 року № 4583/119-12/02-2021, в якій зазначено, що цього ж дня працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Харків від 14 червня 2021 року проводяться обшуки у службових приміщеннях ППОП ГУНП в Харківській області, розташованих за адресою: вул. Карпівська, 3, м. Харків, а також за місцем мешкання поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області старших сержантів поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , сержанта поліції ОСОБА_6 , старшого оперуповноваженого СКП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 , старшого оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 , старших оперуповноважених ВКП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженого ВКП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 .
Зокрема, підставою для формування висновку про недотримання позивачем службової дисципліни було зазначено, що відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 14.06.2021 досудовим розслідуванням установлено, що в період з лютого 2021 року по теперішній час поліцейські (в тому числі позивач) спільно із цивільними особами ( ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ) на території м. Харкова вимагали та отримували неправомірну вигоду від осіб за непритягнення їх до кримінальної відповідальності за статтею 321 КК України.
Інші ухвали суду у справі № 642/3473/21 в рамках проведеного службового розслідування не досліджувалися та не враховувалися під час надання оцінки в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення.
Зокрема, копія ухвали про повідомлення про підозру ОСОБА_1 за статтею 368 КК України від 24 червня 2021 року та копія ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 08 червня 2021 року про проведення обшуку за місцем мешкання позивача у межах кримінального провадження № 42020220000000537 від 17 листопада 2020 року, на врахуванні яких наполягає відповідач в апеляційній скарзі, не були предметом дослідження під час проведення службового розслідування відносно позивача та не були покладені в основу для прийняття висновку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
З наведеного вбачається, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку, факти його виявлення, та його об'єктивна сторона відповідачем не встановлені, як не встановлені і наслідки у вигляді повідомлення про підозру ОСОБА_1 за статтею 368 КК України.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що факт затримання позивача працівниками ТУ ДБР уночі поза межами виконання завдань поліцейської служби, вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, проведення обшуку та застосування запобіжного заходу є явним порушенням Присяги поліцейського та Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів відхиляє, адже у висновку службового розслідування не має жодного згадування ані про факт затримання позивача, ані про факт повідомлення останньому про підозру.
Більш того, ті публікації в мережі Internet, на які є посилання у висновку службового розслідування, як свідчення того, що діями ОСОБА_1 підірвано авторитет Національної поліції України, колегія суддів відхиляє, оскільки всі публікації стосуються групи поліцейських та не має згадування про те, що саме ОСОБА_1 причетний до протиправних дій, про які зазначено в цих публікаціях.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач фактично позбавив позивача права на захист під час проведення службового розслідування та неповно й поверхнево провів службове розслідування відносно позивача.
Колегія суддів зазначає, що порушення процедури при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Водночас колегія суддів звертає увагу на істотність тих порушень, які допустив відповідач під час проведення службового розслідування в частині, що стосується позивача, зокрема як в частині недотримання процедури проведення службового розслідування, так і в частині встановлення причин та умов вчинення дисциплінарного проступку, не зазначення у висновку фактів його виявлення, зокрема висновок не містить посилання ані на факт пред'явлення підозри позивачу, ані власного судження щодо допущення позивачем службової дисципліни.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 01.04.1994 року N4, від 26.10.1995 року N18, від 25.05.1998 року N15) роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявності встановлених законом підстав для звільнення позивача з посади.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами дотримання порядку та процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача було протиправним, а тому оскаржувані накази підлягають скасуванню у судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2018 по справі № 826/16311/16, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).
Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача з посади, колегія суддів вважає, що позивач підлягає поновленню на попередньо займану посаду із стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, оскільки обов'язок щодо відрахування платежів, податків та зборів покладено на роботодавця, судом обґрунтовано визначено суму без їх урахування. Доводів щодо неправильного обчислення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в апеляційній скарзі не заявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову.
Інших доводів, аніж ті, на які була надана відповідь судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 520/14942/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 25.03.2024.