21 березня 2024 р.Справа № 520/1074/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, року по справі № 520/1074/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у вимозі виконати рішення суду відповідно дати набрання ними законної сили та зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області визначити черговість виконання рішень суду відповідно до дати набрання ними законної сили: спочатку рішення від 08.04.2021 у справі № 520/18984/2020, що набрало законної сили 12.05.2021, потім - рішення від 24.02.2021 року у справі № 520/875/21, що набрало законної сили 24.06.2021 та визначити основний розмір пенсії згідно з розрахунком на виконання рішення суду від 24.02.2021 року у справі №520/875/21 з урахуванням рішення від 19.01.2022 у справі №520/22696/21 (86 % відповідних сум грошового забезпечення) у розмірі 15138,15 грн, та проводити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з урахуванням індексацій пенсії на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» і також щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» та рішення суду від 06.07.2023 року у справі №520/10963/23 з урахуванням виплачених сум; у разі необхідності вийти за межі заявлених вимог для повного захисту прав та інтересів позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відмовлено у відкритті провадження.
Роз'яснено позивачу право звернення до суду із відповідною заявою в порядку статтей 382 або 383 КАС України.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що основною вимогою його позовних вимог є визначення черговості виконання рішень суду відповідно до набрання ними законної сили, тому посилання суду першої інстанції на те, що спір виник між тими самими сторонами з тих самих підстав, але на виконання судових рішень є необгрунтованими. Оскільки кожне із вказаних рішень виконані окремо в повному обсязі, то відсутні підстави звертатись до суду в порядку ст. 382 або ст. 383 КАС України, у зв'язку з тим, що виник новий спір щодо черговості виконання цих рішень.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року у справі №520/18984/2020 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в обчисленні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог статей 43, 51, 55, 63 Закону України від 09.04.92 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідок ХОВК від 26 жовтня 2020 року № ФХ-111468 з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 01 січня 2020 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог статей 43, 51, 55, 63 Закону України від 09.04.92 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідок ХОВК від 26 жовтня 2020 року № ФХ-111468 з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 01 січня 2020 року.
Вказане рішення 12.05.2021 року набрало законної сили.
Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року у справі №520/875/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.10.2020 №ФХ-111468;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019, обчисливши її розмір з грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 в довідці від 23.10.2020 №ФХ-111468, з урахуванням виплачених сум та з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року по справі № 520/875/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу; в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року по справі № 520/875/21 залишено без змін.
Відтак, судове рішення у справі №520/875/21 набрало законної сили 24.06.2024.
На звернення позивача від 17.12.2021 щодо порушення посадовими особами ПФУ черговості виконання рішень суду Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 по справі №520/875/21, яка надійшла до головного управління 02.07.2021, з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
У липні 2021 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду і 08.04.2021 по справі № 520/18984/2020 відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у вимозі виконати рішення суду відповідно до дати набрання ними законної сили, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із протиправним та несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем рішень у справах № 520/18984/2020 та № 520/875/21, що набрали законної сили. Предметом розгляду в межах вказаних справ були обставини перерахунків пенсії позивача.
Обґрунтовуючи власну правову позицію, позивач вказує, що підставою для звернення до суду є помилкове визначення відповідачем черговості виконання судових рішень у вказаних справах.
Отже, фактично постає питання стосовно порядку виконання судових рішень у вказаних справах.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Колегія суддів звертає увагу, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача, які пов'язані з перерахунком його пенсії на виконання рішень суду від 08.04.2021 по справі № 520/18984/2020 та від 24.02.2021 по справі №520/875/21, тобто не погоджується з порядком виконання зазначених рішень, вказуючи на порушення черговості їх виконання, при цьому звертається до суду з новим позовом.
Позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідача при виконанні ним судових рішень, звернувся до суду з позовною заявою, в той час як положеннями ст. 382, 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення такого питання, відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів вказує, що при розгляді позовних вимог стосовно визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
У спірному випадку позивач не позбавлений права звернутися до суду щодо виконання рішень суду із застосуванням правового механізму судового контролю, що передбачений статтями 382, 383 КАС України.
Водночас звернення до суду з новим адміністративним позовом про визначення черговості виконання рішень суду відповідно дати набрання ними законної сили та зобов'язання проводити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з урахуванням індексацій пенсії, а також щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, фактично призводить до ініціювання повторного судового провадження.
Колегія суддів наголошує на тому, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У той же час, неналежне, на думку позивача, виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень у справах № 520/875/21 та № 520/22696/21.
Таким чином, позивач обрав спосіб захисту, спрямований на виконання рішень суду, які набрали законної сили, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судових рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку наявні рішення суду, що набрали законної сили, якими вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, через що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 520/1074/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 25.03.2024 року