С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/2163/24
В справі 760/12689/23
І. Вступна частина
25 березня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» про стягнення безпідставно набутих коштів.
ІІ. Описова частин
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» в якому просив стягнути з Відповідача на свою користь 9808,95 грн, з яких: 9804,12 грн - основного боргу та 4,83 грн - 3% річних.
Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначив, що 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 128286 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2019 року № 1075026 в розмірі 15974 грн, з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 10 червня 2021 року та зареєстрований за № 128286.
01 червня 2023 року між ОСОБА_2 (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір цесії, за яким він відступив на користь Позивача право вимоги до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» грошових коштів в сумі 9804,12 грн., які були безпідставно стягнуті з ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису.
Листом від 01 червня 2023 року сторони повідомили Відповідача про здійснену уступку права вимоги та вимагали протягом трьох днів сплатити наявну заборгованість.
Однак, вказана вимога була залишена Відповідачем без уваги.
З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.
08 червня 2023 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.
14 червня 2023 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі.
07 серпня 2023 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки йому необхідно було звернутись із заявою про поворот виконання рішення суду.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
14 серпня 2023 року від Позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначив, що згідно норм ЦПК поворот виконання рішення застосовується при виконанні рішення, а не виконавчого напису нотаріуса, а тому твердження Відповідача щодо невірного способу захисту є помилковими.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 10 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 128286 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2019 року № 1075026 в розмірі 15974 грн., з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сіщуком В.В. 18 жовтня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2. В межах даного виконавчого провадження 29 жовтня 2021 року було частково стягнуто заборгованість з рахунку позивача в сумі 9804,12 грн, що підтверджується електронним листом приватного виконавця Сіщука В.В. направленого 30 травня 2023 року на електронну пошту боржника, а також довідкою АТ «ПриватБанк» від 01 червня 2023 року №SKAE4T91UT54ES1D.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2023 року було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 10 червня 2021 року та зареєстрований за № 128286.
Рішення набрало законної сили.
30 травня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ВП НОМЕР_2 закінчено виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
01 червня 2023 між ОСОБА_2 (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір цесії, за яким він відступив на користь Позивача право вимоги до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» грошових коштів в сумі 9804,12 грн, які були безпідставно стягнуті з ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису.
Листом від 01 червня 2023 сторони повідомили Відповідача про здійснену уступку права вимоги та вимагали протягом трьох днів сплатити наявну заборгованість.
Однак, вказана вимога була залишена Відповідачем без уваги.
Позивач просив стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на свою користь грошові кошти в сумі 9808,95 грн, з яких: 9804,12 грн основного боргу та 4,83 грн 3% річних, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Судом встановлено, що виконавчий напис рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, з урахуванням встановлених судом обставин щодо визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпали правові підстави для набуття стягувачем коштів в розмірі 9804,12 грн, примусово стягнутих на виконання виконавчого напису, який визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 910/1531/18.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).
У пунктах 45, 46 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, справа № 340/385/17, провадження № 14-495цс19, зазначено що оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_3 , який передав свої права вимоги Позивачу, на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, тому отримані відповідачем кошти в сумі 9808,95 грн, що складається із суми основного боргу 9804,12 грн., 3% річних 4,83 грн, підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
За таких обставин, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Позивач також просив стягнути судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З урахуванням того, що Позивачем не надано підтверджень понесення ним витрат на правничу допомогу, у задоволенні даних вимог слід відмовити.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 9 808,95 гривень, з яких: 9804,12 гривень основного боргу та 4,83 гривень - 3% річних.
У задоволенні решти вимог відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.
Суддя: