вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
Номер провадження 2/356/139/24
Справа № 356/147/24
22.03.24 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).
28.02.2024 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В. винесла ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст. 175, 177 ЦПК України.
В силу вимог п. 2, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, позовна заява не містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача; не містить вона і підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Так, прохальна частина позовної заяви викладена таким чином: «прошу винести судом рішення, я ОСОБА_1 вступаю в спадщину від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з несплаченим боргом і переоформила в нотаріуса на себе ОСОБА_1 ».
З наведеного вище не вбачається можливим зрозуміти зміст позовних вимог та спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; так само як і не видається можливим встановити зміст позовних вимог до вказаного позивачем відповідача - Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зазначене вище свідчить про неналежне виконання вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Від належного викладення змісту позовних вимог безпосередньо залежить і виконання інших вимог ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема щодо зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та сплати судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 4 ст. 175 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України « Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на зміст ст. 176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Якщо позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у визнанні права власності на спадкове майно, то це є позовною вимогою майнового характеру, а саме: визнати за нею право власності на майно у порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 .
Разом з тим, позивач не вказала у позовній заяві ціну позову та не додала до неї документа, що підтверджує вартість частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що позбавляє суд можливості визначити ціну позову та належну до сплати суму судового збору.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно було визначити ціну позову, яка повинна дорівнювати дійсній ринковій вартості спірного майна станом на день подання позовної заяви до суду, та сплатити судовий збір в належному розмірі або на виконання вимог ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позивач є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у позовній заяві зазначити підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відтак, позивач мала зазначити дійсну вартість майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (звіт про оцінку майна) та сплатити судовий збір, виходячи з ціни позову, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність усунення позивачем недоліків, які має позовна заява (якщо заявлені позивачем вимоги є вимогами майнового характеру і пов'язані з визнанням права власності на майно), а саме позивачу необхідно було: зазначити ціну позову, з врахуванням дійсної вартості на момент звернення до суду з заявленим позовом 1/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , сплатити судовий збір, виходячи з наведеної ціни позову на р/р UA888999980313181206000010754, одержувач: ГУК у Київ. обл./Березанська міс./ 22030101, код ЄДРПОУ: 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101, та надати оригінал квитанції або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо ж позовні вимоги ОСОБА_1 є вимогами немайнового характеру (суд наголошує на тому, що зі змісту прохальної частини позовної заяви достеменно не видається можливим встановити зміст позовних вимог та відповідний йому спосіб захисту прав), то слід виходити з такого.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривень.
Таким чином, виходячи з наведених вище законодавчих норм, а саме Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», позивач - фізична особа за позовом немайнового характеру, поданим у 2024 році, має сплатити суму судового збору в розмірі 3028,00 грнх0,4= 1211,20 гривень 00 копійок.
Так, позивач ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додала документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Не містить подана ОСОБА_1 позовна заява і посилань на правові норми, які, на її думку, є підтвердженням підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Враховуючи те, що позивачем не сплачено судовий збір, їй необхідно було сплатити судовий збір за подачу позовної заяви даної категорії у розмірі 1211,20 гривень (у разі, якщо заявлена позовна вимога є вимогою немайнового характеру) на р/р UA888999980313181206000010754, одержувач: ГУК у Київ. обл./Березанська міс./ 22030101, код ЄДРПОУ: 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030101, та надати оригінал квитанції, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, позивачу необхідно було усунути інші недоліки, які має позовна заява, а саме: в позовній заяві зазначити про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; належним чином викласти зміст позовних вимог з врахуванням обраного способу захисту; зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для відповідача- юридичної особи, зареєстрованої за законодавством України) (якщо такі відомості позивачу відомі); навести підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд надав позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
Копія зазначеної ухвали суду була надіслана позивачу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням.
Позивач ОСОБА_1 05.03.2024 отримала копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 28.02.2024, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Жодних дій позивачем після отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху у визначений в ухвалі суду строк не вчинено.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивач ОСОБА_1 наданими процесуальними правами не скористалася, станом на 22.03.2024 виявлені судом недоліки не усунула, тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
В силу приписів ч. 5, 6, 7 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 175-177, 185, 187, 258-259, 260-261, 353-355 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - визнати неподаною та повернути позивачу разом з доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Дудар