Справа №293/453/24
Провадження № 2-о/293/33/2024
25 березня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Проценко Л.Й., вирішуючи питання про відкриття провадження по справі за заявою ОСОБА_1 з участю заінтересованої сооби: Черняхівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту родинних відносин
22.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із заявою про встановлення факту родинних відносин, за змістом якої просить:
встановити факт родинних відносин за ступенем спорідненості чоловік-дружина між ОСОБА_2 - чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Городище Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_3 - дружина, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Городище Житомирського району Житомирської області.
Заява ОСОБА_1 підписана ОСОБА_4 на підставі довіреності від 16.02.2023 року.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 , суд повертає її заявнику, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Отже, право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ч.1 ст. 316 ЦПК України).
За правилами цивільного процесуального законодавства заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Зазначене узгоджується із Главами 1, 2 Розділу 1, ч.1 ст. 187 ЦПК України, за якими суддя відкриває провадження у справі за відсутністю підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За статтею 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник.
Виключенням є спори, що виникають з трудових відносин та малозначні справи, де представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В цивільному процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються в порядку частини 4 статті 62 ЦПК України виключно довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 12.10.2018 року у справі № 908/1101/17 зазначив, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю має мати статус адвоката та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішенням №62 від 02.08.2022 року «Про затвердження роз'яснення щодо підстав представництва адвокатом клієнта в суді» Рада адвокатів України Національної асоціації адвокатів України керуючись статтями 55, 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положенням про Раду адвокатів України, Регламентом Ради адвокатів України затверджені роз'яснення щодо підстав представництва адвокатом клієнта в суді .
Так, відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частина 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" регламентує вичерпні випадки надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі.
Системний аналіз частини 1 статті 26 та частин 1 і 2 статті 27 профільного Закону дозволяє зробити висновок про те, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення чи ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Повноваження адвоката як захисника або представника в цивільному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Повноваження представника можуть підтверджуватись довіреністю, що не скасовує обов'язок адвоката щодо укладання договору з клієнтом.
Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами, відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України.
Закон не забороняє надання довіреності юридичній особі, якою є адвокатське об'єднання, однак і не скасовує обов'язок такого об'єднання на укладання договору про надання правничої допомоги з клієнтом.
Якщо адвокат не входить до складу адвокатського об'єднання, на ім'я якого надана довіреність, такі відносини між адвокатом та адвокатським об'єднанням можуть підтверджуватись відповідним договором.
Аналогічна позиція міститься в рішенні Ради адвокатів України № 33 від 12.04.2019 року "Про затвердження роз'яснення щодо укладення договору між адвокатським об'єднанням та іншим адвокатом, який є самозайнятою особою".
Отже, Рада адвокатів України наголошує на тому, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підставою надання правової допомоги є договір про надання правової (правничої) допомоги та враховуючи наведене роз'яснює, що довіреність є підтвердженням повноважень адвоката, у випадку, якщо вона надана на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.
Із дослідженої судом заяви та доданих до неї документів встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою в інтересах заявника ОСОБА_1 на підставі довіреності від 16.02.2023, та як представник за довіреністю підписала заяву.
Водночас, жодних відомостей, що вказували б на те, що особа, яка підписала від імені заявника заяву, є адвокатом (зазначення у довіреності, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про правничу допомогу) до заяви не надані.
Враховуючи предмет заяви, суть заяви, то вказане виключає представництво позивача за довіреністю будь-якою особою, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність і не є адвокатом, що регламентує ч.2 ст. 60 ЦПК України.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Таким чином, обов'язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником, як правило, мають договірний характер.
Тому, суд зобов'язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.
Таке право представника на звернення від імені довірителя може бути підтверджено лише документом, який демонструє дійсне волевиявлення учасника справи на надання повноважень конкретному адвокату, та є належним доказом, що дозволяє суду перевірити весь обсяг наданих повноважень.
З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали заяви, судом встановлено, що заяву подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності у представника заявника повноважень адвоката на звернення із заявою до суду від імені та в інтересах заявника, що є підставою для повернення заяви заявнику відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Одночасно, суд уважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до положень п. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Керуючись п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 з участю заінтересованої сооби: Черняхівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту родинних відносин, повернути заявнику ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами.
Роз'яснити заявнику право підписання заяви особисто чи оформлення повноважень представника в суді відповідно до вимог закону.
Повернення заяви не перешкоджає заявнику у повторному зверненні із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Людмила ПРОЦЕНКО